Доступний український переклад.
Може не треба!? Тарасе, ну це ж жах якийсь! Вандалізм!
— Я розумію, але комусь же треба це робити! Треба показати міцність шасі, стійкість до механічних впливів, ну і заодно зняти відео і трохи повеселитися.
— Ну, як скажеш. Тоді неси його сюди ...
Так починався цей довгий і наповнений подіями день. Завдання стояло нетривіальним: нам потрібно було зняти програму «Збройова школа» для ТБ і Youtube — розважальну, але в той же час і серйозний тест шасі Automatic ARC2 на виживання і здатність працювати після різноманітних механічних впливів. І на все це у нас був тільки один короткий зимовий день. Для будь-якої нормальної людини свідомо ламати хороший, новий виріб — дія психологічно важка. Вона здається абсурдною і межує з ідіотизмом. Але, з іншого боку, як ще перевірити продукт, який рекомендуєш іншим? Тільки піддавши його всіляким випробуванням і переконавшись, в першу чергу для самого себе, що він дійсно може працювати в будь-яких умовах! Методологія такого тесту дуже важлива, і ми вирішили підійти до завдання максимально серйозно. Критерій оцінки роботи будь-якого гвинтівкового шасі або ложі — це їх здатність зберігати СТП стрілецького комплексу на тому ж місці на мішені навіть після вилучення з ложі «заліза» (так стрільці зазвичай називають ствол із затворною групою) і укладання його назад. Наші випробування почалися саме з такого простого тесту, але це був тільки початок.
Послідовність випробувань була простою, як кут будинку. Після низки перевірок ми знову укладали гвинтівку назад в піддослідне шасі і робили три постріли в мішень.
Середній результат купчастості за п'ятьма групами склав 0,37 МОА!
Мішенний щит з мішенями-наклейками від Alebarda був встановлений на дистанції 100 м, і після кожного тесту ми стріляли в нову мішень — щоб максимально наглядно бачити найменші зміни в купчастості і положенні СТП, якщо такі будуть. Насамперед потрібно було перекласти гвинтівку з рідної ложі в шасі, пристрілятися і зробити першу контрольну серію. Витягуємо Remington 700 Stainless Threaded 5-R Gen.2 з коробки, відгвинчуємо «залізо» від рідної ложі, встановлюємо його в шасі Automatic і знову затягуємо ложеві гвинти — за допомогою динамометричної викрутки. Зусилля затягування гвинтів протягом усіх випробувань залишалося незмінним: 60 дюйм-фунтів.
80 кг навантаження на найвразливіше місце
Швидко зводимо і обнуляємо приціл Nightforce NX8 4-32 × 56 F1, після чого переходимо на контрольний мішенний щит. І ось вже є перша група з трьох влучень в мішень — тепер вона наш орієнтир до кінця всього тесту. Починаємо з простого: відгвинчуємо гвинти, витягаємо «залізо» і укладаємо в шасі ще раз. Затягуємо з колишнім зусиллям і робимо три постріли в сусідню мішень на щиті. Зсув СТП відсутній! Це дуже добре. Тепер ми знаємо, що будь-який власник шасі, у якого є динамометрична викрутка, зможе при необхідності розібрати гвинтівку для обслуговування (а це принципово зручніше робити в розібраному стані), потім встановлювати ствол з ресивером назад в шасі і анітрохи не сумніватися в тому, куди після цього піде перший постріл. Важливість такого переоцінити дуже важко.
Рухаємося далі — за планом пора починати тортури і знущання, тобто тести на живучість шасі. Починаємо їх з банальної спроби подряпати захисне анодування металу. Гострою кромкою обуха ножа Spyderco Manix C95 імітуємо сувору реальність експлуатації виробу в умовах змагань, полювання або будь-яких інших польових виходів. Подряпати шасі таким способом не виходить, і нам доводиться з відчутною силою стукнути сталевою кромкою по шасі, щоб отримати помітний скол покриття. Ну, ось і «перша кров» ... далі, ймовірно, знущатися над ложею буде виходити легше. Принаймні, психологічно.
Відгвинчуємо ресивер зі стволом і приступаємо до перших «силових» тестів. Починаються вони з двох табуреток ... ні, це зовсім не побиття полоненого табуретками — табуретки, розставлені віддалік один від одного, використовуються в якості опор для країв шасі, саме ж воно ніби імітує жердинку над прірвою. Зверху на жердинку (ну, ви зрозуміли) прямо брудними черевиками стає ваш покірний слуга — та ще й намагається пострибати на точці, куди лягає лапа віддачі гвинтівки. До речі, під час обговорення подібного тесту багато експертів заявляли, що деформації ложі і зміщення СТП після цього ніяк не уникнути — ось і подивимося!
Серветку ми все таки підклали
Втім, табуретками ми вирішуємо не обмежуватися — гуляти так гуляти. Піднімаємо шасі і засовуємо його за одну з несучих балок, що підтримують навіс стрілецької галереї. Потім хапаюся руками з двох сторін за кінці цього імпровізованого турніка, виконую близько десяти підтягувань і завершую трюк «куточком» — заради ефектного фото. Невже не зігнулося? Швидше назад, до стрілецького місця. Укладаємо гвинтівку в шасі назад, але в процесі виявляється, що мій пульс після підтягувань зависокий для впевненого контрольного відстрілу — так що я передаю це право колезі Тарасові. Три постріли в наступну мішень на щиті в його виконанні лягають практично в центр наклейки! Незважаючи на наші знущання і на зміну стрілка, положення СТП знаходиться в межах технічної купчастості гвинтівки. А значить, можемо продовжувати.
Наступним пунктом програми у нас йде автомобіль — а саме робочий пікап Toyota Hilux. Думаю, що здогадливі читачі вже уявили, що буде далі. Так, ми здійснюємо наїзд автомобілем на шасі Automatic ARC2, причому робимо це і поперек, і вздовж — якщо вже одноголосно не зуміли вирішити, який спосіб вийде більш видовищним і корисним для нашого експерименту.
Маючи автомобіль, гріх що-небудь не переїхати
Особливо кошмарного результату, крім пари подряпин від гравію, ми не виявляємо — як і видимої деформації. Всі регулювання на місці, ніде нічого не хитається — і лише красивий відбиток протектора по всій довжині шасі нагадує про те, що воно піддалося наїзду двотонного пікапа. Тут ми вже повністю дібрали смаку (як то кажуть, якщо довго заглядати в безодню ...) — і ліземо в багажник за мотузкою. Так почнеться жесть! Одна петля — на приклад шасі, інша — на фаркоп автомобіля, і по газам! Дивитися на це без здригання неможливо: машина безжально тягне шасі по кам'янистій ґрунтівці, шасі підстрибує, перевертається баранчиками регулювань приклада до дороги ... Мої нерви не витримують, і я відвертаюсь. Екзекуція триває добрих хвилин п'ять, після чого машина, нарешті, повертається. Всупереч моїм побоюванням, випробуваний не стерся в пил і не розвалився на частини, а навіть набув несподівано привабливого «камуфляжу»! Волочіння по гравію покриває площину шасі візерунками з подряпин — проте несподівано це виглядає як ексклюзивний тюнінг, що надає виробу неповторного шарму. Але досить лірики — для продовження випробовуваного спочатку потрібно відмити, а після перейдемо до списку пошкоджень.
З'ясовується, що, крім уже згаданих глибоких подряпин, у нас ще злетів потиличник, задирками обідраний підщічник, а кнопка складання приклада, яку заклинило, повністю забита брудом. Потиличник ми швидко знаходимо і буквально за секунду повертаємо на місце — просто від тряски ослаб гвинт його кріплення. Підщічник спритний Тарас «заполіровує» лезом все того ж ножа.
А ось з вузлом складання доводиться повозитися довше. Пара ударів киянкою — і кнопка складання приклада, що заклинила, вивільняє механізм фіксатора. Приклад знову може складатися — однак через бруд і пісок всередині, кнопка не фіксує його в розкладеному стані. Це не біда: в конструкції шарніра передбачений спеціальний гвинт, який потрібен саме для таких ситуацій — він намертво фіксує приклад в розкладеному вигляді, незалежно від працездатності кнопки. Після повернення додому, звичайно, знадобиться повне розбирання і чищення механізму. Однак продовжувати точно стріляти можливо і без цього — зафіксований приклад не люфтить і не бовтається. Переходимо до огляду гвинтів і механізмів регулювання висоти щоки і довжини потиличника. Виявилося, що, незважаючи на нещадні удари в процесі волочіння за автомобілем, ці вузли взагалі не постраждали — всі регулювання працюють справно, ніяких люфтів не з'явилося.
Після такого «ралі-рейду» ми, здається, зловили кураж — і тепер починаємо займатися вже відвертими дурницями. Тарас десь знаходить величезний гвіздок-«стопятидесятку» і азартно починає забивати його в дошку, використовуючи шасі як молоток; причому в якості рукоятки виступає цівка, а бойком служить так званий «Бег райдер» — та площина на нижній стороні приклада, яким він зазвичай спирається на задній мішок при стрільбі. Слід зазначити, що цвях був забитий успішно, без будь-яких наслідків — так, додалося лише кілька дрібних подряпин.
Гарне шасі завжди замінить вам молоток
Але і цього нам здалося замало — і тоді ми вирішили зайнятися грою в гольф. Взагалі не дарма кажуть, що високоточна стрільба — це як гольф, тільки для повних чоловіків ... Ключкою, звичайно, служить шасі, а у вигляді м'ячика виступає ... уламок цеглини. Виявляється, що розмахувати двокілограмовою «ключкою» — не така вже й проста задача, однак після декількох пробних замахів я наношу удар, якому позаздрив би і Тайгер Вудс. Цегла в хмарі пилу летить вдалечінь — а я, натхненний успіхом, пропоную спробувати Тарасу. Колега, на жаль, такими ж вродженими талантами гольфіста не володіє: при спробі вдарити наша імпровізована «ключка» вислизає у нього з рук і, зробивши в повітрі кілька химерних піруетів, з гуркотом падає на купу будівельного сміття, яка служить звичайним кордоном нашого поля для гольфу . Це нас трохи протвережує — згадуємо, що вже час повернутися на кордон і відстріляти контрольну групу.
Після випробувань автомобілем, забивання цвяхів і гри в цегляний гольф я чекав чого завгодно, але не такого результату на мішені. Ми укладаємо гвинтівку в неабияк побите, але ретельно вичищене шасі, затягуємо обидва ложеві гвинти з колишнім зусиллям — і Тарас тут же збирає прекрасну групу в наступній наклейці (по суті, виконавши трьома пострілами одну дірку)! Розмір групи становить 10 мм по краях (!!!) пробоїн, але головне — СТП як і раніше на місці! І це після всіх знущань!
В принципі, після таких результатів наш тест вже можна було б сміливо згортати — визнавши результати його більш ніж наочними і переконливими. Однак у нас ще залишається певний реквізит ...
Побічний ефект знущань над продуктом - унікальний дизайн
Коли для випробувань застосовується помпова рушниця Hatsan Escort 12-го калібру, яка сама близько року тому була об'єктом подібного ж краш-тесту — зупинитися, як ви розумієте, просто неможливо. Закріплюємо «жертву» на дерев'яному стенді, і три постріли дробом № 5 лягають чітко посередині. Красиво, голосно, ефектно — але, очевидно, абсолютно марно; за винятком того, що зовнішній вигляд шасі став ще більш привабливим, набувши, крім подряпин, ще й хаотично розташовані сліди від дробин.
У нас вже закінчуються ідеї — та й сонце практично сіло, знаменуючи неминучий кінець короткого зимового дня. Тому, виявивши розведене на території стрільбища багаття, ми, недовго думаючи, жбурляємо шасі прямо на вугілля. Сидимо, гріємо руки біля багаття і розуміємо, що вже майже стемніло, а нам ще знімати фінальний відстріл. Тим часом, багаття не надає шасі взагалі ніякого видимого ефекту. Ну що ж, залишається його хіба що підірвати ...
Випробування завершуються по-новорічному
Звичайно, справжньої вибухівки у нас немає — цивільним не положено. Але ми ж прихопили на складі деякі зразки святкової піротехніки — а точніше кажучи, найбільші феєрверки з тих, що продаються в магазинах компанії «Ібіс». Вони такі величезні, що в дії більше нагадують роботу бойових систем залпового вогню, і ці потоки різнобарвного вогню напевно будуть снитися нам ще довго. Проте для шасі це не стає якимось серйозним випробуванням; тішимося тим, що зате у нас вийшли прекрасні новорічні кадри!
Залишилося найголовніше: фінальний відстріл і перевірка купчастості і положення СТП комплексу. Робити це доводиться вже в повній темряві, так що без підсвічування мішені ліхтарями не обійтися. Напруга висока — ми прекрасно розуміємо, що якщо зараз СТП виявиться не там, де потрібно, то весь наш труд перетвориться не більше ніж на фарс заради ефектних кадрів. Момент істини — і ось в мішені остання контрольна група! А головне, вона виявляється саме там, де і повинна бути. Це однозначний успіх!
Останній відстріл ми робили вже в повній темряві, але на результатах це не позначилося
Поспішні збори в непроглядній темряві, спроби нічого не забути і не втратити — і ми, нарешті, на шляху додому. Поки їдемо, оглядаю нашу контрольну мішень і піддослідного. Ще раз переконуюся, що шасі Automatic ARC2 здатне витримати будь-які труднощі, де б і як би його не використовували. Навіть дрібні деталі — такі, як органи регулювання приклада, — виявилися абсолютно «безсмертними», і будь-який власник шасі тепер може бути впевнений, що воно витримає все, що завгодно! Витримало б інше обладнання — зброя, оптика ... ну, і сам стрілець.
Тестові мішені з контрольними групами після випробувань — і їх усереднене зображення для оцінки стабільності СТП (вгорі)
Справа за малим: більш ретельний аналіз мішеней для фінальних висновків. За підсумком у нас є п'ять груп по три постріли на одному аркуші. Між групами ми знімали «залізо», піддавали шасі знущанням, встановлювали ресивер зі стволом назад для контрольного відстрілу і навіть міняли стрілка. Середній результат купчастості за п'ятьма групами склав 0,37 МОА! Однак кучність — це питання другорядне; нас же, в першу чергу, цікавить зміщення СТП. І тут у нас повний успіх — зміщення кожної наступної серії від першої контрольної групи становить менше 0,4 МОА! По суті, це означає, що фактичного зсуву немає — оскільки воно знаходиться в межах купчастості гвинтівки.
Побитий, але не переможений
За результатами випробувань я особисто тепер перебуваю в повній впевненості, що якщо навіть у випадку ядерної війни на Землі залишиться лише гора попелу, то з неї буде стирчати шасі Automatic — злегка пошарпане, трохи подряпане і, можливо, трохи оплавлене, але абсолютно надійне і готове до роботи.
Стаття опублікована в журналі "Світ захоплень: Мисливство & Зброя" в № 6 за 2019 рік
Автор: Антон Дігам