
Все своє ношу з собою

Вся історія людства — це боротьба з силами природи. Homo sapiens спочатку вперто відвойовував у природи право на життя, а пізніше — реалізував своє прагнення до комфорту. Якщо не враховувати катаклізми на кшталт цунамі, торнадо і вивержень вулканів, то можна сказати, що сьогодні кожен з нас надійно захищений від впливу сил природи. Але наскільки сильний цей захист?Текст та фото: Володимир Шейко
Складно уявити собі, що в населеному пункті мешканець може якось серйозно постраждати від холоду, спеки, спраги та голоду. Але буквально за декілька кілометрів від нього, непідготовлена людина (а іноді й підготовлена) може виявитися абсолютно незахищеною перед силами природи й в результаті — втрата здоров'я або навіть життя. Чи замислюються про це люди, які вибираються на полювання, риболовлю або пікнік? Досвід показує, що частіше за все — ні. І тільки деякі, котрі скуштували «справжніх» пригод, заздалегідь продумують методи протидії можливим неприємностям. Так до чого ж слід бути готовою людині, яка рушає на природу? Список небезпек, які можуть зустрітися, на мій погляд, виглядає так: холод, поранення і травми, зневоднення, глікогене голодування, тепловий удар, удар блискавки, напад агресивних тварин, укуси отруйних змій і комах, а також агресія неадекватних людей. Я навмисно не став вносити в список голод: на мій погляд, щоб постраждати від голоду в нашій місцевості, потрібно дуже сильно постаратися. Небезпечні та отруйні тварини, агресивні люди можуть, в деяких випадках, становити собою дуже велику небезпеку, проте такі випадки, на щастя, досить рідкісні. Заблукати в нашій густонаселеній місцевості досить складно, хоча втрата орієнтування може призвести до небезпечних наслідків — так що про це буде сказано коротко.

Літо наближається
Напередодні літа має сенс розглянути таку неприємність, як тепловий або сонячний удар. Мій досвід тільки підтверджує, що його небезпекою ні в якому разі не варто нехтувати — особливо людині, що знаходиться на природі на самоті. На серпневому полюванні я зустрівся зі знайомим мисливцем. Вирішили разом пройтися уздовж торф'яного каналу — полювання на качку з «підриву». Стояв дуже спекотний і задушливий день. Йти доводилося високими чигирями кропиви та бур'яну, в яких було дуже важко дихати через випари. В один з моментів напарник повернувся до мене, щось намагався сказати — і, раптом осів у кропиву. Я спочатку подумав, що він помітив птаха,що підлітає і теж сів. Почекавши трохи, покликав товариша. Ще почекав — тихо. Ситуація почала здаватися дивною. Зрештою, я відчув, що відбувається щось недобре і, набравши води в чоботи, перейшов через канал. Він лежав у кропиві без руху. Ледве отямившись від шоку, я кинувся до нього перевіряти пульс і дихання. На щастя, напарник був живий, але практично без свідомості. Після обливання обличчя водою він трохи прийшов до тями. Потім я перетягнув його на берег каналу, де був хоч якийсь вітерець і тінь від куща верби. Десь пів години мені довелося приводити товариша до свідомості — оббризкуючи водою й обмахуючись курткою. Остаточно він прийшов в себе після пігулок вітаміну С, які знайшлися в моєму рюкзаку. Пізніше з'ясувалося, в чому причина непритомності: напередодні ввечері напарник випивав. На ранок він відчував себе недобре, страждав від спраги, але з собою воду на полювання ніколи не брав, а у мене посоромився запитати. У таку спекотну й задушливу погоду йому було дуже важко ходити, але як справжній мисливець він вирішив триматися до кінця, мужньо страждаючи. І, як результат, — тепловий удар. Причому, як стався цей самий удар, товариш навіть не зрозумів! Відчув, що раптом стало важко дихати, в голові загуло, замиготіли кола перед очима і потім — темрява. Ось так варто було лише злегка знехтувати увагою до свого організму і мінімальними заходами безпеки — і людина потрапила в ситуацію, яка загрожувала здоров'ю та життю.
Упевнений, у кожного, хто проводить багато часу на природі, знайдеться декілька подібних історій. Їх, зазвичай, згадують з усмішкою — але добре те, що добре закінчується.
Небезпекою сонячного або теплового удару не слід нехтувати ні в якому разі — особливо якщо ви на природі одні






Що ж таке тепловий удар, через що він виникає і як захиститися від нього, перебуваючи на природі? Тепловий або сонячний удар — це важкий стан організму, який виникає внаслідок загального перегріву через тривале перебування в середовищі з високою температурою або під палючим сонцем. Призводить до теплового удару зневоднення організму, і як наслідок, — порушення потовиділення і терморегуляції. Також має величезний вплив і одяг, в який людина одягнена, оскільки отримати тепловий удар можна і внаслідок інтенсивної фізичної роботи, якщо одягнений в теплий одяг, який погано відводить вологу і не дає тілу дихати. Стан перегріву організму характеризується, насамперед, наступними симптомами: запаморочення, млявість, втрата координації руху, шкіра стає сухою та гарячою, порушується потовиділення, виникає сильна спрага, пульс і дихання частішають, стає важко дихати. До цих симптомів слід ставитися вкрай уважно, оскільки тепловий удар може настати дуже раптово. Адже, перебуваючи на природі на самоті, людина має дуже мало шансів на порятунок, втративши свідомість на пекучому сонці. Насамперед, потрапивши в умови, в яких можливий тепловий або сонячний удар, слід особливу увагу приділяти власним відчуттям. Відчувши прояв будь-якого із симптомів, варто відразу ж приймати заходи: зупинитися або припинити будь-яку роботу, сховатися у тінь, по можливості присісти або прилягти, розстебнути одяг, що стискає. Потрібно змочити тіло і голову водою, а при відсутності води можна прикласти на короткий час прохолодне листя або, навіть, прохолодну землю. Головне — якомога швидше охолодити організм, що перегрівся, і дати йому можливість відпочити та відновитися.
Вода рятує життя
Дуже просте правило: перебуваючи на природі, завжди носіть з собою воду. Беріть її з собою, навіть, якщо ви відходите від житла або автомобіля всього лише на кілька кілометрів. Це може здатися не вартою уваги дрібницею, але моя порада заснована на багатьох ситуаціях, коли ковток води рятував від стану напівнепритомності мене і моїх знайомих. Крім цього, потрібно вміти добувати воду в природних умовах. Дуже показовий випадок, який стався зі мною на полюванні. Виїхавши на річне полювання з приятелем, ми виявили, що забули воду. Не надавши цьому значення, ми почали полювання. День був дуже спекотним, і до обіду пити вже хотілося нестерпно. Швидко повернутися теж не було можливості — полювання завело нас далеко в поле, звідки до найближчого житла було не менше чотирнадцяти кілометрів. Так і перебивалися цілий день то ягодами ожини, то яблуками з самотньої яблуні, яку зустріли по дорозі. До заходу це дало свої результати — ми підійшли до машини, похитуючись і ледве переставляючи ноги. І тут нас чекав неприємний сюрприз — машина не заводилася! Відремонтувати на місці її не було ніякої можливості, а йти ще десяток кілометрів до найближчого села за допомогою не було сил через спрагу. Ми готові були вже пити воду з затхлого болота, яке було поруч, і лише розуміння того, що це закінчиться серйозними проблемами зі здоров'ям, утримало нас від цього кроку. Зрештою, я вирішив добути воду способом, який показав мені в далекому дитинстві батько. На незатопленому березі болота я викопав ножем і руками ямку глибиною близько сімдесяти сантиметрів — як раз приблизно до початку шару глини. Вода почала просочуватися практично відразу, але ще протягом години ми постійно її вичерпували, поки вона не стала майже чистою. Додавши у воду трохи йоду для дезінфекції — приблизно три-чотири краплі на літр — і почекавши ще хвилин тридцять, ми нарешті втамували спрагу. Цей спосіб видобутку води я можу рекомендувати, як найбільш надійний та перевірений. Наскільки я знаю, раніше пастухи користувалися подібним способом постійно — причому навіть без додаткового знезаражування; хоча при сучасному стані екології здобуту подібним способом воду все ж не зайвим буде додатково профільтрувати через щільну тканину і накапати йоду. Копати «щілину», природно, слід поблизу водойми або в низинах з ознаками близького розташування ґрунтових вод. Це, насамперед, наявність вологолюбних рослин — очерету, рогози, верби, осики, череди. Намагайтеся також копати не в самій западині, а на незатопленому березі — в цьому випадку вода буде значно чистішою і кращою на смак. Спочатку в колодязь починає просочуватися дуже брудна вода, яку необхідно вичерпувати, за нею повинна піти чиста. Намагайтеся викопати колодязь так, щоб сам водозбірник у вас перебував неначе на горизонті глини, а не чорнозему. Якщо припускаєте, що користуватися подібним колодязем доведеться довго — його треба щільно закривати й намагатися брати тільки свіжоприбулу воду. Якщо доводиться брати воду з відкритих водойм, то її потрібно профільтрувати, прокип'ятити та відстояти. Це найкращий спосіб знезараження та очищення води. У разі відсутності хімікатів для знезараження води з деякими застереженнями можна використовувати розім'яту хвою сосни, ялини, ялівцю.
Замерзнути влітку?
Як протилежності перегріву організму слід згадати про переохолодження. Не варто недооцінювати можливість переохолодження при плюсовій температурі. Навіть в +15 за наявності інших несприятливих факторів — промоклий або невідповідний погоді одяг, сильний вітер, дощ, густий туман — можна переохолодитися і отримати внаслідок цього серйозні проблеми зі здоров'ям. Особливо часто це трапляється, коли людина потрапляє під проливний дощ або падає у воду. Від дощу я можу порадити завжди брати з собою поліетиленовий дощовик або шматок поліетилену. Вони практично не займають місця, дуже легкі, дешеві й до того ж їм можна знайти вельми різноманітне застосування на природі. При попаданні у воду і намоканні одягу правильні дії будуть наступними: необхідно відразу ж роздягнутися, максимально віджати від води одяг і відразу ж надіти його назад. Далі при можливості розвести багаття і вже по частинах сушити одяг і обігріватися. Якщо такої можливості немає, людині необхідно активно рухатися. Стояти голим і мокрим на холодному вітрі навіть біля багаття — неприпустимо. Взуття можна підсушити, протерши його зсередини сухою травою. Сушити взуття біля багаття малоефективно — швидше можна спалити або пошкодити його.
Люблю грозу... І знаю, як врятуватися

Літо — це пора гроз, а гроза для людини, що знаходиться на природі, становить досить серйозну небезпеку. Так, передбачити, куди точно вдарить блискавка, практично неможливо — але не дарма люди вивели певну формулу безпеки при грозі, і справедливість її постійно підтверджується. Мені одного разу показали цікавий фокус з блискавкою (попереджаю: спроби повторити його можуть бути надзвичайно небезпечними). При наближенні грози знайомий оголосив, що зараз він буде «приманювати» блискавку. Відбігши на сотню метрів від навісу, де ми збиралися перечекати грозу та дощ, прямо посеред чистого поля він встановив на землю пусту пляшку. Гроза тривала близько години й за цей час блискавка вдарила в те місце двічі. Основне правило безпеки при грозі — не ховатися під поодинокими деревами. Бажання людини сховатися від зливи та грози під деревом цілком природне, однак, насправді, сильна злива промочить і під деревом, а ось блискавку такі дерева притягують дуже навіть непогано. Не варто особливо сподіватися на породу дерева — сліди удару блискавки можна побачити практично на всіх породах. Ховатися від грози слід в низинах або лісосмугах, вибираючи групи невисоких дерев. Дуже небезпечно перебувати під час грози біля води або в самій воді. Хочу відзначити, що одного разу був свідком кількох ударів блискавки в стовп диму від трави, що палає. Наскільки цей випадок закономірний, не беруся судити, але, думаю, це теж варто взяти до уваги. Зазвичай, при серйозному враженні людини блискавкою у неї зупиняються дихання і серцебиття. У цьому випадку необхідно провести реанімаційні дії: штучне дихання і непрямий масаж серця. Докладно на цьому зупинятися не буду, скажу лише, що будь-яка затримка довше п'яти хвилин з цими діями загрожує загибеллю потерпілого.
Поранення і травми

Не менш небезпечними є і ситуації, коли людина, що знаходиться на природі, отримує поранення або травми. Найчастіше це порізи, удари, розтягнення, вивихи, переломи, опіки. Звичайно, при серйозних травмах, при наявності зв'язку необхідно відразу ж звернутися за допомогою. Але, як чинити, якщо такої можливості немає? Порізи, зазвичай, стаються при роботі ножем або іншими ріжучими інструментами, однак можна порізатися й об гострі частини рослин — наприклад, очерету, осоки тощо. Зазвичай, такі неглибокі порізи великої небезпеки не становлять. Але, оскільки це часто трапляється в антисанітарних умовах, то за відсутності медикаментів та перев'язувальних матеріалів існує великий ризик зараження і подальшого захворювання — наприклад, такої неприємної штуки, як лептоспіроз. У природі є достатньо рослин, які можна використовувати при наданні першої допомоги в такій ситуації. Дуже сильним кровоспинним та антисептичним ефектом володіє деревій звичайний. При пораненнях необхідно розім'яти до стану кашки чисті листки рослини й прикласти до рани. Зазвичай, якщо рана дуже глибока, кров зупиняється практично відразу. Добре зупиняють кров і розім'яті подібним способом листя кропиви. Перстач (калган) теж володіє подібною дією. Перев'язку рани можна зробити свіжознятою молодою корою верби, молодою корою дуба або сосни — вони також мають бактерицидну і кровоспинну властивості. При ударах прикладають розтерті листки подорожника, звіробою або полину. Несильні удари обкладають листям лопуха або бузку. Зазначу, що перераховані вище рослини можна знайти практично у всіх біотопах середньої смуги. Їх дуже легко впізнати та навчитися їх визначати нескладно. При розтягненнях і вивихах ні в якому разі не можна масажувати постраждале місце. Необхідно зафіксувати кінцівку і прикласти холодний компрес. Не можна при вивихах самому намагатися вправити суглоб, це загрожує додатковими травмами. Найбільш серйозне з перерахованого — переломи. При переломі не можна намагатися складати уламки кісток і вправляти їх. Найперше, потрібно зафіксувати перелом, а також вжити заходів, щоб уникнути больового шоку. Якщо немає знеболювального, можна взяти трохи алкоголю — п'ятдесят грамів. Самостійно рухатися при переломі дуже небезпечно — від зсуву може статися больовий шок. При можливості краще дочекатися допомоги, сигналізуючи всіма можливими засобами про своє місцезнаходження.
Вогонь — ворог
Ґрунтуючись на власному досвіді, також хочу акцентувати увагу на безпеці при поводженні з вогнем. Мені двічі доводилося підгоріти на ночівлях, причому один раз дуже серйозно — з опіками та великими матеріальними втратами. Розводячи багаття в сухому лісі або на ділянці, вкритій сухою травою, подбайте про попереднє очищення місця для багаття. Причому враховуйте, як можливість роздмухування вітром іскор від вогнища, так і можливість зміни напрямку вітру. Влітку при будь-якій погоді не залишайте вогнище без нагляду; особливо — на ніч, коли укладаєтеся спати. Повинен сказати, що розведення багаття влітку не має особливого сенсу. Якщо треба закип'ятити воду або швидко приготувати їжу, набагато комфортніше і безпечніше скористатися газовими плитками, пальниками або, в крайньому разі, газовим різаком. Ми з друзями на полюванні та риболовлі користуємося газовим пальником Kovea, який економить багато часу і сил. Відзначу ще один момент, на який варто звернути увагу: навесні й восени деякі несвідомі особистості обожнюють підпалювати суху траву та очерет. Якщо вам доводиться залишати транспорт або речі десь на полі або біля болота в такий час — обов'язково передбачте можливість підпалу. І сам я, і знайомі кілька разів потрапляли в ситуації, коли лише в останній момент вдавалося врятувати транспорт і речі від вогняного валу. Не намагайтеся стрімголов самостійно гасити подібні пали. Як людина, яка брала участь у гасінні лісової пожежі, повинен попередити, що ризик учадіти й отримати опіки при цьому дуже високий. У разі отримання опіків, їх необхідно промити чистою прохолодною водою, продезінфікувати й накласти легку захисну пов'язку.
Будьте дуже уважні — при гасінні лісової пожежі дуже високий ризик учадіти та отримати опіки
Природа атакує
В нашому урбанізованому світі складно очікувати нападу тварин та інших небезпек, пов'язаних з ними. Однак, хочу сказати: нехтуючи обережністю у деяких випадках, можна потрапити в неприємні та навіть небезпечні ситуації. В першу чергу, хочу звернути увагу на отруйних комах, оскільки знаю два випадки смертей від укусів ос та шершнів. Особливо небезпечними такі укуси стають, якщо у людини, яка зазнала нападу комах, є алергія на їх отруту. Також дуже небезпечні наслідки можуть викликати множинні укуси — це особливо часто відбувається, коли пошкоджене, розтурбоване гніздо ос, шершнів або диких бджіл. Вищевказані комахи будують свої гнізда найчастіше в дуплах дерев або невеликих земляних норах. Зазвичай, при наближенні людини до подібного гнізда комахи полохаються і вилітають назустріч. В цьому випадку слід плавно, без різких рухів, відійти трохи далі від гнізда. Якщо ж ви все-таки піддалися атаці комах — намагайтеся закрити голову й обличчя одягом (укуси в голову та шию найбільш небезпечні) і швидко йдіть від гнізда. Залиште всі спроби воювати з ними — розмахування руками не врятує вас від укусів, а лише сильніше розсердить комах.

В протилежність деякої міфічної небезпеки змій середньої смуги, хочу звернути увагу на дійсну небезпеку зустрічі з тваринами, зараженими сказом. Захоплюючись полюванням і маючи знайомих працівників ветеринарної лабораторії, повинен відзначити, що дана проблема присутня практично по всій території України. Не буду розписувати всю інформацію про це захворювання, скажу основне — на сказ хворіють всі теплокровні тварини, він смертельний (рятує тільки своєчасне введення антирабічної сироватки) і передається через кров при укусах і слизову оболонку. Найголовніше правило — не намагайтеся ловити тварин і птахів руками, особливо, якщо у них відзначається неадекватна поведінка. Бажаючи потішитися зі звірятками, ви наражаєте своє життя і життя своїх близьких на смертельну небезпеку. Особливо схильні до цього страшного захворювання лисиці, вовки, бродячі коти та собаки. Наведу приклад трагічного випадку, який стався декілька років тому.
Працюючи в полі, механізатор помітив лисицю, яка абсолютно не реагувала на проїжджаючу повз техніку, і вирішив її зловити. Лисиця практично не тікала, і чоловікові вдалося схопити її. Він відразу ж отримав укус в руку і випустив тварину. Ранка від укусу виявилася неглибокою, тракторист залив її зеленкою і забув про це. Але через тиждень ранка почала боліти все сильніше і сильніше. Довелося звернутися в лікарню. Через два тижні вкушений помер, залишивши вдову і двох малолітніх сиріт...Ось так може закінчитися так звана спроба зловити, на перший погляд, довірливу тварину. Якщо ж ви все ж зазнали укусу, відразу ж дезінфікуйте місце укусу і, якнайскоріше зверніться до лікаря. Якщо є можливість, слід привезти тварину або її голову для проведення експертизи. І поставтеся до цього дуже серйозно. Говорячи про бродячих собак, повинен сказати, що, на мою думку, вони набагато небезпечніші для людини, ніж ті ж вовки. Собаки чудово знайомі з поведінкою людей, і якщо у них і присутній страх перед людиною, то тільки перед озброєною. Сам особисто піддавався нападу зграї диких собак у лісі, а вже через тиждень брав участь в їх відстрілюванні, оскільки пізніше вони напали на жінку і серйозно її поранили. У таких випадках головне — не показувати свій страх. Візьміть у руки будь-яку палку, дошку, кусок арматури або труби — це змусить тварин остерігатися. Дуже лякає здичавілих собак вид вогнепальної зброї або будь-яка більш-менш достовірна імітація — схоже, вони чудово розуміють, що це таке і як працює. Небезпека інших тварин, на мій погляд, суттєво перебільшена.
Ніж або мультитул

Всі ситуації передбачити неможливо. І всі знання про небезпеки виявляться марними, якщо під рукою не буде деяких дуже необхідних речей. Хочу поговорити саме про те, що мінімально необхідно в наборі, який обов'язково повинен бути з вами при виході на природу. Найбільш необхідний інструмент для людини, що знаходиться на природі — це, на мій погляд, «Залізний Зуб». Без ножа неможливо нарізати матеріал для спорудження укриття, виготовити найпростішу зброю і пастки, зробити пристосування для добування вогню, переробити масу господарських робіт — всього і не перерахувати. Найголовніші вимоги до ножа — лезо повинно мати гідні ріжучі властивості, легко правиться і довго тримати заточку. Руків’я повинно бути зручним, воно не повинно втомлювати руку при тривалій роботі. Ніж повинен витримувати високі навантаження і мати необхідний запас міцності. Цим вимогам відповідає маса різноманітних ножів в дуже широкому ціновому діапазоні. Немає сенсу вибирати найдорожчі зразки, але й економити на ножі не варто. На мій погляд, найбільш доступні вироби, які повністю відповідають перерахованим вище вимогам — це шведські ножі Mora. Я досить довго користувався ними та з упевненістю скажу — це справжні «робочі конячки». Зараз, правда, їх часто підробляють, так що купувати вироби слід лише у перевірених та серйозних магазинах — хоча це стосується не тільки ножів. Не сподівайтеся придбати хороший робочий ніж на базарній розкладці. Також не слід купувати ніж з клинком довше 15 см — рубати дрова ви їм все одно не зможете, для цього краще візьміть собі перевірений топірець Fiskars, а працювати за призначенням таким ножем вже буде проблематично. Не скажу, що мультитул — стовідсоткова заміна ножу, але після того, як мені подарували Leatherman Charge, на риболовлі я завжди користуюся тільки ним. За допомогою цього мультитула легко і з задоволенням вирішується безліч різноманітних завдань. Але і тут розумієш: будь на його місці який-небудь «ноунейм», все задоволення від роботи полягало б в радості, що руки не залишилися пораненими. Так що вимоги до якості мультититула — ще вищі, ніж до якості ножа.
Ліхтар

Різних ліхтарів зараз безліч. Вибирати, звичайно, вам — я лише перерахую основні вимоги до приладу, який підійде для виходів на природу. Ліхтар повинен бути максимально надійним. Тут, як з ножами та мультитулами, немає сенсу шукати пригод на свої "другі дев'яносто" і намагатися знайти щастя на розкладці в переході метро — річ, що поєднує надійність, зручність і функціональність, ви там не знайдете. Уявіть себе вночі з раптово згаслим ліхтарем — і зрозумієте, чому тут при виборі не варто розмінюватися на дрібниці. Інший, дуже важливий момент — спектр світіння; світло ліхтаря повинно бути теплим або нейтральним. Холодне синювате світло на природі не дає нормально роздивитись відтінки. В холодному світлі, наприклад, дуже складно роздивитись на землі дрібні гілочки, щоб зібрати їх для багаття. Та й очі при холодному світлі втомлюються швидше. За типом живлення ліхтарі бувають акумуляторними, на батарейках і гібридними (з можливістю установки, як акумуляторів, так і батарейок). Якщо ваші виїзди на природу займають максимум одну ночівлю — можна сміливо брати ліхтар на акумуляторах. Якщо виїзди тривалі та під час них немає можливості перезарядити акумулятори, краще брати ліхтар на батарейках або змішаному живленні, адже купити упаковку батарейок можна буквально в будь-якому кіоску. Особисто я вже довгий час користуюся налобним ліхтарем ZebraLight з нейтральним спектром світіння.
Аптечка

Стаття опублікована в журналі "Світ захоплень: Мисливства & Зброя" в № 2 за 2014 рік.





