У похід: рафтинг, Skif Tac і зона комфорту

Припускаю, що у більшості людей, що проживають в столиці, до кінця робочого тижня виникає непереборне бажання втекти подалі від міської метушні для відновлення душевної рівноваги. В цьому плані власники дач і заміських будиночків мають незаперечну перевагу, а ось постійним мешканцям кам'яних джунглів вряди-годи доводиться ламати голову над тим, як територіально віддалити себе від автомобільних пробок, шуму і штовханини.

Окремо варто сказати, що «щасливим» власникам офісної сидячої роботи, крім вищезгаданої душевної релаксації, вкрай рекомендується і фізична розрядка. Інакше до потенційної психічної нестабільності можуть додатися також і прогресуюча дегенерація організму, ослаблення імунітету, а до сорока років — і цілий набір хронічних захворювань. Керуючись бажанням морально і фізично відновитися, я без будь-яких роздумів прийняв пропозицію друга вибратися на вихідні в Івано-Франківську область, щоб взяти участь у сплаві по гірській річці Чорний Черемош.

Чорний Черемош в очікуванні гостей

Перелік необхідного

Незважаючи на те, що сам сплав здійснювався у рамках туру, а спеціальне спорядження надавалося безпосередньо туристичним клубом, поїздка передбачала наявність власного одягу та екіпіровки — для комфортного перебування як в гірській місцевості, так і безпосередньо під час сплаву. У рекомендаціях з підготовки був приведений перелік всього необхідного. Однієї лише термобілизни там значилося аж чотири комплекти (по одному на кожен сплав), не кажучи вже про шкарпетки, змінну білизну і те, що може знадобитися «на суші»: продуктовий резерв, туристичний посуд, засоби особистої гігієни та ін. До того ж , незважаючи на наявність варіанту проживання в апартаментах, нами був обраний наметове кемпінг — так би мовити, для більшого єднання з природою. Це, в свою чергу, вимагало наявності спального мішка і каремата.

Триденний запас майна — вигляд зсередини

Очевидно, такий туристичний набір потрібно було кудись помістити — і в цьому мені допоміг тактичний рюкзак так званого «триденного» формату Skif Tac 3-Day. Незважаючи на деякі мої сумніви, його обсягу в 45 літрів виявилося досить, щоб компактно розмістити все перераховане. Просторе основне відділення рюкзака з легкістю вмістило весь рекомендований в пам'ятці перелік одягу та аксесуарів, а внутрішні стягнуті ремені надійно зафіксували «начинку» в утрамбованому вигляді. Друге за розміром відділення рюкзака було укомплектовано великим продуктовим запасом — від ковбаси і хліба до печива і згущеного молока. Туристичний посуд, засоби гігієни та інші необхідні в дорозі і горах дрібниці були розміщені по бічних кишенях і в досить місткому фронтальному нижньому відділенні рюкзака, що має невеликі внутрішні кишеньки. Зовнішній вигляд рюкзака після завантаження вселяв побоювання щодо можливості пересування з ним на плечах — з огляду на мою, м'яко кажучи, не дуже атлетичну статуру. На практиці Skif Tac виявився не тільки підйомним, але і дуже комфортним в носінні. Цьому, в свою чергу, посприяли м'які подушечки на тильній частині рюкзака, такі ж м'які вставки на плечових ременях і додаткові ремені фіксації на грудях і поясі.

З голови до ніг — Skif Tac

Наступним етапом підготовки став вибір верхнього одягу для комфортного перебування у мінливому гірському кліматі, адже амплітуда перепаду температур за добу на момент поїздки становила близько 10-12 градусів. До того ж, крім сплаву, в планах значилася і прогулянка по карпатським вершинам, що відразу виключало міський гардероб. З цієї причини, а також для створення загального відчуття гармонії з рюкзаком вибір припав на костюм Skif Tac Soft Shell. Говорячи про гармонію, я маю на увазі поєднання кольорів всього мого екіпірування — адже і костюм, і рюкзак мали особливе забарвлення камуфляжу Kryptek Green, вперше побачене мною саме на продукції торгової марки Skif Tac. До слова: той факт, що забарвлення це дійсно незвичайне, підтвердився ще до виїзду з Києва. На пероні вокзалу до мене підійшла незнайомка і поцікавилася назвою камуфляжу. З'ясувалося, що дівчина займалася волонтерською діяльністю і до цього не зустрічала подібного забарвлення ні в одного з представлених в Україні виробників. Проте, патентована технологія камуфляжу Kryptek вже досить відома в світі. Її текстура заснована на нашаровуванні об'ємних зображень — фон виконаний з ліній різних відтінків, які плавно перетікають, а зверху нанесені контрастні геометричні форми. Таке поєднання забезпечує високу адаптивність камуфляжу до навколишнього середовища, що робить одяг в кольорі Kryptek однаково ефективним як для тактичних цілей, так і для полювання. Отже, моя потреба в практичному і функціональному одязі для туристичного використання була повністю задоволена демісезонним костюмом Skif Tac Soft Shell. Власне кажучи, демісезонним Skif Tac Soft Shell можна назвати досить умовно. Штани й куртка тут виготовлені з поліестеру, який дуже добре утримує тепло. До того ж штани  утеплені флісом, а куртка має досить щільну флісову підкладку. Втім, конструктивно і в брюках, і в куртці передбачені вентиляційні кишені, які за необхідності застібаються на блискавку. Забігаючи наперед, зазначу, що ці самі вентиляційні кишені стали в нагоді при підйомі на одну з вершин, коли інтенсивна ходьба вимагала повітрообміну і відведення від тіла надлишкового тепла. В цілому варто віддати належне розробникам костюма Skif Tac Soft Shell, він дійсно дуже грамотно спроектований: кишені дозволяють рівномірно розподілити непристойну кількість корисних дрібниць — від паспорта до зовнішнього акумулятора для смартфона. Причому кожна кишеня розташована саме в потрібному місці, легкодоступна і надійно закривається, що дуже важливо при активних пересуваннях.

Водні перешкоди

Повернемося до мети поїздки. Чорний Черемош живиться від талих вод снігових вершин Карпат, і його основна «активність» припадає на початок-середину весни. Потім річка міліє, і можливості сплавлятися потрібно чекати до наступного сезону. Оскільки в цьому році весна була пізньою, наша поїздка припала на самий повноводний період. Трансфер від вокзалу в с. Ворохта до турбази в п'яти кілометрах від с. Верховина зайняв близько години, і вже на 11.00 ранку ми в повному обмундируванні зайняли свої місця в восьмимісному рафті (спеціальному човні для сплаву по гірських порогах) в передчутті подолання десятикілометрової ділянки з безліччю порогів різного ступеня небезпеки. З короткого попереднього інструктажу з'ясувалося, що найнебезпечнішими при проходженні дистанції є так звані «бочки» — місця, де вода, спадаючи з порога, підминається потоком і утворює підводну течію, що в буквальному сенсі тягне на дно. Такі ділянки необхідно проходити на високій швидкості — інакше плавзасіб може просто перевернутися разом з веслярами. У процесі першого ж сплаву ділянки-бочки показали себе не стільки важкими для проходження, скільки «мокрими» для веслярів — особливо для тих з нас, хто знаходився в носовій частині рафта. Саме таке «щасливе» місце дісталося мені — і до кінця дистанції моя термобілизна виявилася повністю промоклою, як ніби ніякого гідрокостюма під час сплаву на мені і не було.

Навіть плавзасобам не завадить відпочинок

Проте, перша порція адреналіну була успішно отримана, а бажання повторно спуститися по порогах тільки посилилося! Після повернення на базу ми провели оперативну зміну білизни і відновили сили поживним обідом. Другий сплав обіцяв бути ще більш ефектним — адже на цей раз в ролі плавзасобу була обрана двомісна байдарка. Запорукою успішного спуску на байдарці, перш за все, є координація роботи веслярів, оскільки на прямих ділянках для прискорення обидва вони повинні працювати синхронно, а при проходженні порогів передній грає роль швидкісного приводу, а задній — керма. Найменші помилки і зволікання в діях при такому сплаві негайно дають про себе знати. На середині дистанції байдарка, що йшла за нами, в якій веслярами виступала сімейна пара, чи то неправильно увійшла в поріг, то чи не набрала потрібну швидкість, і в результаті нам з товаришем довелося в прямому сенсі рятувати сім'ю (принаймні від втрати весел). Другий сплав виявився куди більш витратним в плані сил і ще більш мокрим — посадка веслярів в байдарці набагато нижча, ніж в рафті. У цьому сплаві під гідрокостюм я надів комплект білизни Skif Tac — в результаті він також повністю промок, проте на відміну від попереднього випадку сира термобілизна не так неприємно відчувалася на тілі. Справа в тому, що внутрішня сторона білизни Skif Tac має специфічну сітчасту текстуру, яка, по-перше, швидше сохне, а по-друге, не так активно акумулює тепло при інтенсивних діях. Ці властивості дуже наочно проявилися при сушінні використаної за день термобілизни на відкритому повітрі. До другого повернення на базу сонце вже сховалося за вершинами навколишніх гір. Незважаючи на це вранці комплект білизни Skif Tac, вивішений для просушування після заходу сонця, виявився повністю сухим — а ось перший, що провисів на мотузці на півдня довше, причому під прямим сонячним промінням, так і не висох до кінця.

Комфортним може бути навіть рафтинг — потрібне лише правильне спорядження

  Другий день надав нам можливість випробувати ще один засіб для спуску по гірських річках — катамаран. Як виявилося, катамаран є дітищем радянської інженерної думки і використовується в сплавах переважно на пострадянському просторі. Функціонально він розроблений для перевезення людей разом з вантажем на спеціальній платформі між балонами, тому його основними якостями є стійкість, баланс і швидкість проходження водних ділянок. За моїми відчуттями, сплав як на шестимісному, так і на двомісному катамарані, які ми випробували за другий день, виявився найменш екстремальним. У порівнянні з рафтом або байдаркою посадка весляра тут набагато вища — він розміщується на балоні в положенні сидячи на колінах. Таким чином, відчути всю красу струсу на порогах і бризок гірського потоку на катамарані не вийде; все, що тут доводиться робити, — це неспішно гребти в міру проходження ділянок. Так чи інакше, але за два дні нами були випробувані всі наявні плавальні засоби — за винятком одномісного каяка, для використання якого необхідна спеціальна підготовка (основна увага при цій підготовці приділяється навчанню, що робити в разі, якщо каяк перекинувся, і як швидко повернути його в положення «кілем донизу»). Каяк — гранично екстремальний і небезпечний транспорт для гірських сплавів, і допускають до нього тільки запеклих веслярів зі стажем. А стаж напрацьовується роками ...

В горах

Перед поверненням в цивілізацію в нашому розпорядженні виявилося кілька годин вільного часу, які ми вирішили присвятити підйому на найближчу до бази вершину. Для цього рюкзак Skif Tac 3-Day був завбачливо полегшений і затягнутий за допомогою бічних стяжних ременів.

Вентиляційні кармани в куртці...

Підйом виявився занадто крутим і зайняв значно більше часу, ніж передбачалося спочатку. Десь на третині шляху флісова підкладка костюма Soft Shell була знята, тому, що в ній не було потреби, а через ще одну третину дороги всі вентиляційні кишені, про які я згадував раніше, були повністю розкриті. Ще я гірко пошкодував, що не обладнав рюкзак питною системою — резервуаром-гідратором — тим паче, що для швидкого доступу до запасу води в рюкзаку передбачено спеціальне відділення з виходом трубки гідратора на плече. Через брак гідратора мені спочатку довелося робити зупинки.

...і в штанях

Пізніше ж раптова злива питання з водою вирішила радикально — як, власне, і питання з подальшим підйомом. Сильний дощ в горах робить поверхню землі непридатною для просування настільки швидко, що єдиною думкою, що прийшла в голову, було рішення одягатися в завбачливо залишений в рюкзаку дощовик і окинути поглядом навколишні простори, які вже жадібно насичувалися живлющою вологою. Далеко внизу виднілася  наша база, поруч тонкою зігнутою смужкою біг Чорний Черемош, а далі йшли в нескінченність лісові масиви, що розстелилися по вигнутому гірському горизонту, немов велике зелене покривало. У цей момент, не дивлячись на повільне занурення черевиків у в'язкий ґрунт, я відчув себе абсолютно вільним, абсолютно забувши про все важливе і не зовсім, що відбувалося десь у місті.

Швидкосохнуча термобілизна Skif Tac, надіта під гідрокостюм

Шум водного потоку, що обрушився суцільною стіною, неймовірним чином вселяв спокій. Хотілося тільки якомога детальніше зафіксувати все це в пам'яті — адже зона комфорту у кожного своя, і визначити її не так-то просто. Моя ось виявилася на середині підйому на гору, де я стояв під проливним дощем і милувався вершинами Карпатських гір.

Відчути енергетику Карпат мені допоміг одяг та екіпірування Skif Tac

Дощі в горах настільки ж стрімкі, наскільки і короткочасні, тому вже через кілька хвилин я спускався туди, де починався зворотний шлях до благ цивілізації. Ця карпатська злива стала відмінною перевіркою для мого костюма і рюкзака Skif Tac: поліестер, з якого вони виготовлені, має дуже гарну стійкість до вологи. Проте, вода все ж проникла в розстебнуте відділення рюкзака, з якого я діставав дощовик, але наявність дренажних отворів у відділеннях позбавила змоги їй там зібратися. На завершення хочу сказати, що моя поїздка в усіх відношеннях виявилася вдалою і пізнавальною. Рафтинг — відмінний спосіб випробувати свій дух у спробі приборкати дикі гірські потоки. Карпатські гори мають воістину неймовірну і цілющу енергетику, а торгова марка Skif Tac змогла на практиці продемонструвати відмінну якість і функціональність свого одягу і екіпіровки стосовно туристичного використання.

Стаття опублікована в журналі "Світ захоплень: Мисливство & Зброя" в № 3 за 2016 год.