
Патрони XXI століття
За час існування рубрики «Боєкомплект» ми розглянули різні патрони, винайдені у XIX і XX століттях. Здавалося б, за більш ніж 100-річний період людство створило такий широкий арсенал боєприпасів, що подальші спроби розробити що-небудь нове в цій області повинні неминуче закінчитися комерційною невдачею або порушенням чиїхось авторських прав. Однак і в XXI столітті стрільці так само хочуть поповнити свій арсенал чимось новим, потужним і швидким, а на допомогу конструкторам боєприпасів приходять нові технології і збройові концепції.
Безумовно, рубіж століть — величина досить умовна, і рушійною силою технічного прогресу, як і раніше, є вимоги ринку, а не стрілки годинника. До того ж розробки більшості сучасних боєприпасів були розпочаті ще у 80-90-ті роки минулого століття. І з конструктивної точки зору в новому столітті ніяких кардинальних змін у патронній області поки не сталося: набої, як і раніше, складаються з куль, гільз із капсулями й порохового заряду. Тим не менше, ряд певних тенденцій на ринку боєприпасів більш чітко позначився лише у XXI столітті. Характерним прикладом може стати «концептуалізація» патронів. Якщо раніше більшість виробників обмежувалися розробленням одиничних зразків, призначених для виконання певних завдань, то зараз багато великих компаній випустили на ринок цілу серію нових боєприпасів, об'єднаних загальною маркетинговою концепцією, заснованою на унікальних, відмінних від інших, конструктивних особливостях їхніх патронів. Певне прискорення цим процесам надає чинник активної конкуренції, що змушує одних виробників в терміновому порядку пропонувати ринку аналоги продукції своїх суперників. Це особливо помітно у негласному суперництві між європейськими і американськими збройовими і патронними компаніями. При цьому в наш час тотальної комп'ютеризації весь технологічний процес виробництва боєприпасів відрізняється високою якістю і стабільністю виконання з мінімальним впливом «людського фактору» як з моменту комп'ютерного моделювання майбутніх зразків, так і на всіх етапах виробництва окремих елементів. Незважаючи на все різноманіття калібрів мисливської зброї, увага більшості великих виробників боєприпасів зосереджена лише на малій дещиці їх, а всі зміни відбуваються в рамках декількох основних калібрів, оптимізація яких в середовищі мисливців відбулася протягом кількох десятиліть природним шляхом. Так, в лінійці патронів від 7,62 мм до 9,5 мм фаворитами є набої калібрів .300, .308, .338, .375, і всі основні інновації відбуваються переважно за рахунок розробок нових типів гільз під дані калібри з їх подальшим спорядженням численною гамою сучасних куль і пороху. Не менш популярні також і патрони менших калібрів діапазону від .220 до .280, тобто від 5,6 мм до 7 мм Патрони великих калібрів є, як правило, менш поширеними, і розширення їхнього асортименту йде більш повільними темпами — в першу чергу, через їхню дорожнечу і вузьку спеціалізацію. Тим не менш, за минулі 13 років в кожній групі з'явилися свої новинки, і на деяких з них ми коротко зупинимося нижче.
Вінчестер
Патрони WSM .300-го і .270-го калібрів
У 2001-2002 рр. американська компанія Winchester представила на ринку серію нових магнум-патронів під позначенням WSM (Winchester Short Magnum) — так званих «коротких магнумів». Спочатку з концепцією таких патронів в кінці 1990-х у фірму Winchester звернувся відомий американський зброяр і журналіст Рік Джеймісон (Rick Jamison). Пропозиція Джеймісона була спочатку відхилена, але згодом його ідеї були реалізовані компанією Winchester в серії патронів WSM, а з 2003 р. у ще одній новій серії патронів — WSSM (Winchester Magnum Super Short). Це у підсумку призвело до судового процесу між Джеймісоном і компанією Winchester, який закінчився виплатою зброяреві значної компенсації за використання його ідей, завчасно запатентованих ним перед зверненням до компанії. Що стосується самих патронів WSM і WSSM, то фірма Winchester продовжила їхнє виробництво і поступово розширює модельний ряд.
Варіанти маркування на гільзах .270 WSM і 7 mm WSM
Вважається, що патрони серії WSM спочатку розроблялися на базі гільзи англійського патрона .404 Jeffrey, який з'явився на світ в далекому 1909 році. Набої WSM-серії в калібрах .270 WSM, 7mm WSM, .300 WSM, і .325 WSM створені на противагу своїм довгим конкурентам у відповідних калібрах — різним типам «пояскових магнумів». З 2003 р. компанією Winchester була запущена серія ще більш коротких «магнумів» у малих калібрах: .223 WSSM, .243 WSSSM і .25 WSSM, розроблених вже на базі гільз патронів WSM. Обидві групи «коротких магнумів», крім класичних полювань, застосовуються у всіляких змаганнях з вармінтингу і бенчресту.
Коробка фірми Winchester від патронів .300 WSM
Remington
Другий флагман американського патронного ринку, компанія Remington, оперативно відреагувала на появу новинок Winchester, і вже в 2001 р. нею були випущені власні «короткі магнуми»: 7 mm RSAUM (Remington Short Action Ultra Magnum) і .300 RSAUM. У лінійці звичайних «магнумів», починаючи з 1998 р., на заміну «поясковим» компанією Remington запущена серія патронів Ultra Magnum — .300 RUM (Remington Ultra Magnum — 1998 р.), 7 mm RUM (2002 р.) і .338 RUM (2002 р.).
Blaser
Гільза .300 RUM в порівнянні з патроном .338 Blaser Magnum
Серед найпомітніших новинок останніх років варто відзначити лінійку з 4 нових типів магнум-патронів, випущену в продаж в 2009 р. відомою німецькою збройовою фірмою Blaser Jagdwaffen GmbH. Патрони створені в тісній кооперації зі шведською патронною фірмою Norma Precision AB (входить в концерн RUAG), яка стала виробляти нові боєприпаси під торговою маркою Blaser. Патрони серії Blaser Magnum випускаються в найпоширеніших калібрах, що дозволяють полювати практично на всі типи середніх і великих звірів на всіх континентах: 7 mm Blaser Magnum, .300 Blaser Magnum (7,62 мм), .338 Blaser Magnum (8,6 мм) і .375 Blaser Magnum(9,53 мм). Набої виготовляються на високотехнологічному обладнанні і споряджаються ретельно підібраними типами порохів і сучасними типами куль. Завдяки цьому вдалося досягти оптимізації геометричних розмірів безпояскових гільз, підсилити міцність дульця гільзи, підвищити надійність роботи гільзи на всіх етапах експлуатації та поліпшити кучність стрільби. У заводській комплектації боєприпаси споряджаються широкою гамою куль різних компаній: таких, як Hornady (куля Interlock), Nosler (куля AccuBond), Barnes (кулі TSX і TTSX), а також фірмовими кулями Blaser з «контрольованим процесом деформації» — CDP (Controlled Deformation Process). Все це в сукупності, як заявляє компанія Blaser, дозволяє патронам серії Blaser Magnum домагатися дещо кращих характеристик порівняно з патронами-конкурентами у відповідних калібрах. Патрони цієї ж серії виробляються і під торговельною маркою Norma, де всі типи нових «магнум-гільз» споряджаються фірмовою «нормівською» напівоболонковою кулею ORYX.
Фірмова коробка від патронів .338 Blaser Magnum
Вся серія патронів Blaser Magnum призначена для використання в гвинтівках виробництва фірми Blaser — знаменитих зразках серії R93 (представленої в 1993 р.), а також в новинці компанії — вдосконаленій гвинтівці R8. Поліпшені характеристики гвинтівки R8 дозволили без проблем адаптувати гвинтівку під нову лінійку патронів серії Blaser Magnum і домогтися ще більшої надійності навіть при використанні таких магнум-калібрів, як .500 Jeffrey або 10,3x60R. На додаток до всього модульна система обох гвинтівок дозволяє скомпонувати комплекс «зброя–боєприпаси» практично на будь-який смак і під будь-які види полювань.
Армійські боєприпаси і комерційний ринок
Гільзи .300 WSM, .223 WSSM і .243 WSSM
Наприкінці XX-го століття в номенклатурі армійських патронів намітилися певні тенденції, які в XXI-му столітті посилилися. Штатні армійські кулеметно-гвинтівкові набої в цілому зберегли свої позиції. Здебільшого це сталося завдяки налагодженій системі виробництва і постачання, яку не так просто змінити: важко навіть уявити, у що обійдеться переозброєння тих же ЗС США на який-небудь новий калібр. Однак спеціалізація боєприпасів залежно від роду військ та області застосування призвела до того, що в деяких сегментах «традиційні» бойові патрони потроху витісняються спеціальними боєприпасами. Як ми пам'ятаємо, лінійка штатних снайперських боєприпасів НАТО раніше складалася з патронів 7,62х51 і .50 BMG. Лише деякі підрозділи спеціального призначення мали на озброєнні гвинтівки нестандартних калібрів — на кшталт 7 mm Remington Magnum. В кінці XX-го століття багато країн Північноатлантичного Альянсу вирішили заповнити прогалину в ефективності штатних калібрів і взяли на озброєння спеціальні снайперські боєприпаси .300 Winchester Magnum і .338 Lapua Magnum, призначені для ураження цілей на дистанціях 800-1350 м. В СРСР наприкінці 1980-х були розпочаті розробки перспективного боєприпасу, здатного вражати цілі на дистанції стрільби до 1500 м. При цьому новий патрон повинен був мати меншу потужність і габарити, ніж 12,7х108 ДШК. У 1990-х рр. в «ЦНДІТОЧМАШ» на базі класичного мисливського патрона 9,3х64 Brenneke був розроблений снайперський 9СН. У 2000-2002 рр. Новосибірський завод низьковольтної апаратури почав дрібносерійне виробництво цього боєприпасу. Однак до повноцінного серійного виробництва справа не дійшла, оскільки 9СН поступався своїми характеристиками патрону .338 Lapua Magnum. З початку 2000-х рр. російські конструктори розробили на базі гільзи .338 Lapua Magnum цілу серію снайперських патронів — СЦ-130 (12,7х55), СЦ-152/СЦ-8 (8,6х70), СЦ-154 (7,62х69) і СП14 (9х69). Незважаючи на прийняття на озброєння провідних країн світу сучасних снайперських набоїв, розробки в цій області не закінчилися. Шведська компанія Norma розробила на базі гільзи .338 Lapua Magnum, укороченої на 5,5 мм, новий патрон .338 Norma Magnum. Така конструкція боєприпасу дозволяє споряджати його більш довгими кулями при збереженні тієї ж довжини, що й у патрона .338 LM. У свою чергу, це дозволяє застосовувати новий боєприпас у гвинтівках калібру .338 LM після заміни ствола. Незважаючи на те, що .338 Norma Magnum був розроблений в першу чергу для цивільного ринку, він знайшов застосування в кулеметі-прототипі General Dynamics Lightweight Medium Machine Gun. У Німеччині після експериментів з 9-мм набоями, створеними на базі .50 BMG, був розроблений експериментальний снайперський патрон 9x85 MEN. Однак цей боєприпас так і не був прийнятий на озброєння. Можливо, конструкція німецького патрона вплинула на патрон Хорста Гріллмейєра (Horst Grillmeyer) — .416 Tyr, який також не знайшов широкого застосування для снайпінгу. У 2001 р. Cheyenne Tactical LLC представила свій новий снайперський патрон .408 Cheyenne Tactical разом з новою лінійкою снайперських гвинтівок. Цей боєприпас, розроблений на базі класичного мисливського патрона .505 Gibbs, має два основних варіанти спорядження: з важкою кулею масою 419 гран для стрільби на дистанції до 2000 м і з легкою масою 305 гран для дистанцій до 1 000 м. Гвинтівки цього калібру проходили випробування в Корпусі морської піхоти США (USMC) та постачалися різним іноземним спецпідрозділам. В подальшому на базі .408 Cheyenne Tactical був розроблений ще один снайперський боєприпас — .375 Cheyenne Tactical, призначений для стрільби на дистанції понад 2 000 м.
Небезпечні малюки
Снайперські патрони: .338 Lapua Magnum, .338 Norma Magnum і .408 CheyTac
Якщо у снайперському озброєнні штатні боєприпаси лише потіснилися, поступившись невеликою нішею новим боєприпасам, то в області зброї особистого захисту їхні позиції намагаються повністю зайняти зовсім інші патрони. Як показав досвід бойових дій, окремі категорії військовослужбовців, які не вступають в безпосередній контакт з супротивником, можуть озброюватися полегшеною зброєю невеликого калібру, яка має характеристики пістолетів-кулеметів. У середині 1980-х рр. була розроблена концепція PDW (Personal Defence Weapon — зброя особистої самооборони), що передбачає озброєння розрахунків артилерійських гармат, екіпажів бронетехніки, медичного персоналу та військовослужбовців допоміжних служб пістолетами і пістолетами-кулеметами під нові полегшені патрони малих калібрів, що мають підвищену потужність в порівнянні зі звичайними пістолетними боєприпасами. Ця нова концепція була реалізована в 1986 р. бельгійською фірмою Fabrique Nationale в патроні 5,7х28, відомому також як Five-Seven. На самому початку XXI століття німецька фірма Heckler&Косh спробувала наздогнати свого бельгійського конкурента і створила альтернативний патрон PDW — 4,6х30, який був прийнятий на озброєння Німеччиною і Великобританією. Китайці теж спробували свої сили у створенні патронів PDW і в 2003 р. розробили патрон 5,8х21, який вважається прямим конкурентом бельгійського 5,7х28, хоча і трохи поступається йому в потужності. У деяких випадках патрони класу PDW розроблялися на базі існуючих боєприпасів. Так, в Індії в 2010 р. був розроблений патрон 5,56х30, з використанням в якості основи армійського боєприпасу 5,56х45. Схожим шляхом пішла американська компанія Knight's Armament Company, яка в рамках робіт за урядовою програмою створення короткоствольних систем PDW розробила патрон 6х35. За основу була взята гільза .221 Remington Fireball зі збільшеним капсульним гніздом. Однак ця розробка не знайшла подальшого розвитку в програмі PDW, оскільки надто довгий патрон не міг бути використаний в пістолетах. В Україні на початку 2000-х рр. був створений боєприпас класу PDW калібру 5,45х24. Патрон був розроблений на базі автоматного 5,45х39. Особливістю української розробки було використання штатної автоматної кулі з підвищеним пробиванням (7Н10), яка встановлювалася в гільзу донною частиною догори. Досить цікаву розробку представила на початку 2000-х шведська фірма CBJ Tech AB. Її патрон 6,5x25 CBJ був розроблений на базі подовженої гільзи 9х19 з дульцем, яке було обтиснуте до калібру 6,5 мм. Творці цього боєприпасу позиціонують його як ефективний замінник патрона 9х19. Обидва патрони мають однакову довжину 29,7 мм, що дозволяє використовувати 6,5x25 CBJ в штатних магазинах під патрон 9х19. У свою чергу значні запаси армійської зброї калібру 9х19 можуть бути легко перероблені під 6,5x25 CBJ шляхом заміни стволів. Однією з останніх розробок патронів класу PDW став боєприпас .22 TCM (5,7x26). Кілька років тому американський зброяр Фред Крейг (Fred Craig), на прохання одного зі своїх замовників, розробив модернізований Colt 1911 під патрон власної розробки .22 Micro Mag, створений на базі гільзи .223 Remington. Для свого нового пістолета Крейг використовував комплектуючі компанії Rock Island Armory, в якій винахідник працював консультантом. Ця розробка зацікавила Мартіна Туасона (Martin Tuason), президента корпорації Armscor, до складу якої входить Rock Island Armory. В результаті на виставці SHOT Show в 2013 р. був представлений пістолет Micro Mag 9mm/.22 TCM, який комплектувався змінними стволами і пружинами під обидва калібри — 9х19 і .22 TCM (ТСМ — Tuason Craig Micromagnum). Для обох патронів використовується один і той самий магазин.
Потужні «товстопузики»
У XXI-му столітті роботи з підвищення ефективності збройових платформ AR-15/M-16 продовжилися новими темпами. Американські зброярі продовжили пошуки нових сегментів стрілецького ринку, де спеціалізовані боєприпаси можуть стати ефективною заміною армійським ветеранам. Певну популярність на цивільному ринку стали завойовувати боєприпаси з високою зупиняючою дією для ближніх і середніх дистанцій — так звані «стопери» (від англ. stopper — щось, що змушує зупинитися). Зовні такі короткі і «пузаті» патрони зазвичай нагадують якийсь фантастичний симбіоз армійського гвинтівкового патрона і пістолетного .45 АСР.
Все більше сучасних комерційних зразків намагаються зайняти місце штатних армійських боєприпасів
Однією з перших до створення стоперів для автоматичних гвинтівок приступила компанія Leitner-Wise Rifle Co. Inc. У 1994 р. вона розробила перший прототип напівавтоматичної гвинтівки LW15.499 калібру .499, але роботи були припинені через велику кількість необхідних доопрацювань. У 1998 р. Leitner-Wise Rifle Co. відновила розробку в цьому напрямку, і вже в 2000 р. на виставці SHOT Show представила нову напівавтоматичну гвинтівку, створену на базі M-16A2, під новий патрон калібру .499. Новий боєприпас .499 LWR (Leitner-Wise Rifle) з циліндричною гільзою зі зменшеним фланцем (12,5х44RB) був повністю оригінальною розробкою Leitner-Wise Rifle Co. Згідно з даними фірми, на його створення пішло чотири роки. Невеликі партії гвинтівок поставлялися в приватні охоронні компанії. У 2003 р. Берегова охорона США (US Coast Guard) закупила деяку кількість гвинтівок калібру .499 LWR для випробувань, але в березні 2004 р. відмовилася від використання через проблеми з надійністю системи. Після зміни власників компанія Leitner-Wise Rifle Co отримала назву Land Warfare Resource Сorporation і припинила випуск патронів .499 LWR. В даний час тільки компанія Silver State виробляє гільзи цього калібру. В кінці 1990-х рр. американська Teppo Jutsu почала розробку спеціального патрона з високою зупиняючою дією на коротких і середніх дистанціях і гвинтівки на базі штатної армійської М4. Ідея створення такого боєприпасу народилася під час неформальної бесіди з бійцями спеціальних підрозділів, які у 1993 р. брали участь в операції «Готичний змій» (Gothic Serpent) в Могадішо, Сомалі. У 2000 р. Марті тер Виме (Marty ter Weeme) розробив новий патрон .458 SOCOM (11,63x40RB) з гільзою діаметром 13,6 мм і зменшеним до 12 мм діаметром фланця. Такий розмір дозволяє досить легко модифікувати під новий патрон, в тому числі, традиційні болтові гвинтівки калібрів 7,92х57 Mauser, .30-06 Springfield і .308 Winchester. За основу нового патрона була взята подовжена гільза патрона .50 АЕ. Оскільки асортимент комерційних куль в калібрі .50 був обмежений, розробники обтисли дульце гільзи для встановлення кулі Barnes X Spitzer калібру .458 масою 300 гран, підходящої за характеристиками для застосування з глушниками. 16 лютого 2001 р. набоєм .458 SOCOM був зроблений перший постріл з нової гвинтівки, розробленої для Teppo Jutsu зброярем Тоні Румором (Tony Rumore) з компанії Tromix.
Штатний армійський патрон 5,56x45 НАТО в порівнянні з новими патронами класу PDW: 5,7x28, 5,8x21, 4,6x30, 5,45x24 і .22 ТСМ
Стопери: .50 AE, .50 Beowulf, .458 SOCOM (гільза), .460 Alliance
В тому ж 2001 р. відомий англійський зброяр Білл Александер (Bill Alexander) переїхав до США і заснував фірму Alexander Arms. Його компанія випустила на ринок новий патрон .50 Beowulf (12,5x42RB), який набув поширення як спортивно-мисливський боєприпас. Балістичні характеристики патрона близькі до класичного .45-70 Government, а габарити розраховані на застосування в модифікованих гвинтівках AR-15. Це дозволило успішно використовувати .50 Beowulf для більшості видів північноамериканських полювань. Слідом за Teppo Jutsu і Alexander Arms свої сили в розробці гвинтівкових «стоперів» випробували компанії Hornady і Bushmaster. Збройова фірма Bushmaster на базі платформи AR-15 розробила гвинтівку XM-15. Першу версію потужного патрона для цього проекту, що отримала назву .45 Professional, розробив Тім Лежендр (Tim LeGendre) з компанії LeMAG FIREARMS LLC. Новий патрон був створений на основі популярного в США мисливського та спортивного патрона .284 Winchester. Bushmaster розмістила замовлення на дослідну партію набоїв .45 Professional у компанії Hornady. Однак при узгодженні технічних питань перед початком виробництва Hornady запропонувала зменшити довжину гільзи для спорядження кулею FTX масою 250 гран. Bushmaster і LeGendre погодилися, і патрон був запущений у виробництво під назвою .450 Bushmaster (11,5x43 RB).
«Проста» комерційна пулька Armor Piercing Hollow Point масою 300 гран до патрона .460 Alliance: корпус з суцільної латуні масою 245 гран з загостреним загартованим сердечником з вуглецевої сталі масою 55 гран
Мабуть, найсміливішою розробкою серед набоїв з потужною зупиняючою дією слід вважати .460 Alliance компанії Alliance Armament. На відміну від попередніх боєприпасів, цей зразок був цілеспрямовано створений для модифікованих версій автомата АК. При цьому виробник чесно пише на коробках з патронами — Widcat Cartridge. Для виготовлення патронів .460 Alliance використовуються фірмові гільзи від мисливських патронів 7mm Remington SAUM (Short Action Ultra Magnum), обрізані по довжині так, щоб поздовжній габарит патрона відповідав радянському набою 7,62х39. Незважаючи на те, що «Калашнікови» в версії .460 Alliance поки що отримали поширення лише серед любителів АК-моїдів, Alliance Armament позиціонує своє дітище як зброю спеціальних військових і поліцейських підрозділів з високою зупиняючою та протиперешкодною дією на коротких дистанціях.
Прямі конкуренти
Сучасні автоматні набої: 5,45х39 Калашніков, 5,56х45 NATO і китайський 5,8х42
Розповсюдження спеціальних снайперських набоїв та малокаліберних патронів для PDW лише трохи звузило сферу застосування традиційних армійських боєприпасів. Однак останнім часом у армійських патронів з'явилися досить сильні конкуренти в основній сфері їхнього застосування. Починаючи з кінця XX століття, основні армійські 5,56х45 та 5,45х39 піддаються постійній критиці через недостатньо ефективну дальність стрільби і надто легкі кулі, що мають малу пробивну дію. Звичайно, про необхідність негайного переозброєння мова не йшла ані тоді, ані йде зараз, але «підтягнути» наявні боєприпаси до сучасних вимог було необхідно. У Росії починаючи з 1990 - х рр. були розроблені 5,45-мм патрони з кулями підвищеної пробивної дії — ПП (7Н10М), БЖ (7Н22) і БС (7Н24). В США була розгорнута ціла програма підвищення ефективності патрона EPR (Enhanced Performance Round), за підсумками якої для заміни штатного патрона М855 калібру 5,56 мм був створений новий боєприпас підвищеної пробивної дії М855А1. Поки ще новий боєприпас не отримав широкого розповсюдження, оскільки тільки з 2010 р. його почали постачати бойовим підрозділам в Афганістані. За даними американських військових звітів, М855А1 має кращу пробивальну силу щодо броні на дистанціях до 350 м, ніж стандартні М855 (5,56х45) і М80 (7,62х51), а також хорошу кучність на дистанціях до 600 м. Відомі випадки ураження снайперами цілей на дистанціях близько 700 м з використанням боєприпасу М855А1. Однак новий патрон, мабуть, не зможе вирішити весь комплекс проблем у натовській системі «зброя–боєприпаси», якій тепер доводиться брати участь у геополітичних конфліктах в різноманітних кліматичних і топографічних умовах. У 2009 р. командно-штабний коледж Сухопутних військ США (Army Command and General Staff College) провів дослідження під назвою «Збільшення летального ефекту від застосування стрілецької зброї в Афганістані», в яких були зроблені висновки про незадовільний стан озброєння армії США, вражаючих властивостей боєприпасів, оптичних систем, самої доктрини стрілецької зброї і навчання точної стрільби, що в сумі призводить до підвищених бойових втрат особового складу. Характеристики (маса, дальність стрільби і калібр) штатної гвинтівки М16 були визнані придатними для бойових дій в умовах тропічних лісів (джунглів), але недостатніми для ведення боїв у пустелях, горах, долинах, а також на коротких дистанціях. В окремих випадках бойові підрозділи під час боїв у гірській місцевості використовували гвинтівки М14 калібру 7,62х51 і навіть трофейні АК калібру 7,62х39 замість штатних М16А4 і М249 калібру 5,56 мм У випадку використання стандартного боєприпасу М855 дальність ефективної летальної дії гвинтівки М16 оцінюється в 200-250 м, в той час як майже половина вогневих контактів в Афганістані траплялася на дистанціях понад 300 м. Схожа картина спостерігається і на інших театрах бойових дій. Наприклад, за даними журналу Jane's Defense Weekly, більше половини атак талібів на британські патрулі здійснювалися на дистанціях від 300 до 900 м. Враховуючи такий негатив відносно штатних армійських боєприпасів, деякі збройові компанії почали розробки нових, більш ефективних, патронів, які можуть бути використані в гвинтівках типу AR-15 і M16.
Штатні армійські автоматні набої 5,56х45 NATO з кулями М855 і М855А1 в порівнянні з сучасними розробками: .220 Russian (основа для розробки деяких сучасних патронів), 6,5 Grendel, 6,5x47 Lapua, 6,8 mm SPC і .30 Remington AR
В 1984 р. Луїс Пальмізано (Louis Palmisano) і Вільям Б. Девіс (William B. Davis) на базі радянського патрона 5,6х39 (.220 Russian) розробили патрон 6,5 mm PPC для Стрілецької команди США (US Shooting Team). Набій мали б використовувати з болтовими гвинтівками в змаганнях 1986 р. Однак, незважаючи на відмінні показники нового патрона, US Shooting Team вирішила виступати зі звичними боєприпасами калібру 6 мм, а патрон 6,5 mm PPC на той момент виявився незатребуваним. У 1998 р. професійний стрілець Арне Бреннан (Arne Brennan) використовував цей патрон з модифікованою гвинтівкою AR-15. На початку 2002 р. Білл Александер (Bill Alexander), відомий інженер і засновник фірми Alexander Arms, використовував патрон 6,5 mm PPC в своїх розробках нової версії AR-15. У серпні 2002 р. Бреннан і Александер познайомилися і обмінялися відомостями про випробування своїх експериментальних AR-15 калібру 6,5 мм PPC. Після цієї зустрічі у січні 2003 р. Александер звернувся до фірми Lapua з проханням виготовити дослідну партію гільз 6,5 mm PPC. Під час роботи над цим замовленням інженер фірми Lapua Янне Похьоиспа (Janne Pohjoispaa) запропонував Александеру дещо змінити конструкцію гільзи 6,5 mm PPC. Оскільки Lapua випускала «материнський» патрон .220 Russian, фінський інженер вирішив взяти за основу російський боєприпас, збільшити об’єм гільзи за рахунок підняття скату і зробити дульце більшої товщини для збільшення терміну служби гільзи при використанні в автоматичній зброї. У листопаді 2003 р. Alexander Arms замовила у Lapua першу партію з 50 000 експериментальних гільз, а в січні 2004 р. на виставці SHOT Show вона офіційно представила новий патрон, що отримав назву 6,5 mm Grendel (6,5х39), і лінійку гвинтівок у цьому калібрі. З лютого 2007 р. цей боєприпас виробляється під американською торговою маркою Wolf в серії патронів з латунними гільзами Gold Line. У листопаді 2009 р. випуск цього патрона з кулями A-MAX масою 123 грани ініціювала компанія Hornady, а на початку 2011 р. 6,5 mm Grendel зі сталевими гільзами освоїв Барнаульський патронний завод. Незважаючи на те, що новий боєприпас Alexander Arms спочатку розроблявся для гвинтівок типу AR-15, він може застосовуватися і в болтових гвинтівках, ба навіть в перероблених автоматах Калашникова. Військові та правоохоронні органи продемонстрували цікавість до нового боєприпасу ще до його офіційної презентації. Вже у травні 2003 р. він був випробуваний у навчальному центрі Блекуотер (Blackwater Training facility) у Північній Кароліні, де показав значні переваги перед патроном 7,62х51 NATO, зокрема — більш пологу траєкторію і вдвічі меншу віддачу.
Варіанти спорядження та маркування патронів 6,8 mm Remington SPC
Мабуть, під враженням від успішної концепції 6,5 mm Grendel фірма Lapua почала власні розробки в цьому напрямку. Разом зі швейцарською збройовою компанією Grunig & Elmiger AG вона представила в 2005 р. новий гвинтівковий патрон 6,5x47 Lapua, призначений для цільової стрільби на дистанціях 300-1000 м. Діаметр дна гільзи і загальна довжина нового патрона Lapua ідентичні армійському 7,62х51, тому існуючі системи калібру 7,62х51 NATO можуть бути досить легко адаптовані для використання з патроном 6,5x47 Lapua. Вельми багатообіцяючі результати можуть бути отримані при тісній співпраці комерційних фірм і військових. У 2002 р. компанія Remington Arms спільно з U. S. Army Marksmanship Unit (USAMU) і United States Special Operations Command (US SOCOM) почала розробку перспективного патрона для заміни штатного 5,56х45 в короткоствольних гвинтівках і карабінах. Дослідження отримали назву Enhanced Rifle Cartridge Program (Програма з розширення можливостей гвинтівкових боєприпасів). У 2004 р. на базі мисливського патрона .30 Remington був створений новий боєприпас 6,8 mm Remington Special Purpose Cartridge (6,8 SPC, 6,8х43). За своїми характеристиками він займає проміжне положення між 5,56х45 і 7,62х51. При цьому довжина патрона 6,8 mm SPC відповідає військовому 5,56-мм патрону, що дозволяє досить легко адаптувати під нього існуючі стрілецькі системи калібру 5,56х45. Однією з останніх розробок «проміжних» патронів став .30 Remington AR (.30 RAR), розроблений в 2008 р. спільними зусиллями фахівців, які входять до складу холдингу Freedom Group компаній Remington, DPMS та Bushmaster. Цей боєприпас був створений на базі патрона .450 Bushmaster. За задумом розробників, новий боєприпас повинен заповнити нішу між патронами .223 Remington та .308 Winchester. Спочатку боєприпас був розроблений для мисливських напівавтоматичних гвинтівок Remington R-15, але може бути використаний для модифікацій гвинтівок типу AR-15.
Стаття опублікована в журналі "Світ захоплень: Мисливство&Зброя" № 5 за 2013 рік





