Молодший з пристойної сім'ї

Практика створення двох і більше торгових марок під егідою однієї компанії-виробника на ножовому ринку зустрічається досить часто. Досить згадати таких корифеїв, як Spyderco і Bird, Kershaw та Zero Tolerance, Boker і Boker Plus, Fox Knives і FKMD/Black Fox. І цей список можна продовжувати дуже довго

Причини, за якими виробник створює кілька торгових марок, можуть бути різними. Найчастіше це викликано відмінностями в конструкції і призначенні ножів — наприклад, при поділі на тактичні ножі і ножі EDC, як це зробили в KAI Group щодо торговельних марок Kershaw та Zero Tolerance. Іноді «вододіл» проводиться по країні виробництва, як це у 2008 р. було зі Spyderco і Bird. У деяких брендів поділ обумовлено ціновою політикою — як у випадку SKIF Knives і SKIF Plus. Практика показує, що такий поділ цілком виправданий з комерційної точки зору. І вже не викликає подиву той факт, що виробники з КНР, які зараз активно просувають свою продукцію на міжнародному ринку, також використовують цей метод.

У грудні 2019 р. в Україні з'явилися ножі торгової марки CJRB, що належить виробнику Artisan Cutlery (огляд їхньої продукції вже публікувався на сторінках нашого журналу). Мені стало цікаво, в чому ж відмінності нових ножів і Artisan Cutlery, а також «міських» ножів інших виробників, які давно і міцно завоювали популярність у сегменті EDC. Кращий спосіб розібратися в цьому питанні — це провести тестування ножа в реальних умовах. Для цього я отримав одразу три вироби від CJRB, які при однакових якості використаних матеріалів та технології складання кардинально відрізнялися один від одного дизайном.

Це були: модель Feldspar з кольором рукоятки «зелена м'ята», модель Gobi з рукояткою з матеріалу G-10 чорного кольору і модель Centros, також має накладки рукоятки з G-10, але вже оливкового кольору. Виходячи з цього, я вирішив використовувати кожен ніж для різних завдань: один буде випробовуватися на якість різальної кромки різанням прядив'яного канату, другий буде різати продукти і ті матеріали, з якими власник може стикатися щодня, а третій выпробую під час прогулянки лісом в якості складного туристичного ножа. Звичайно, перед тестами я вирішив ретельно оглянути всі три ножі, щоб виявити їх сильні сторони.

Як вже зазначалося, всі моделі мають дуже багато спільного. В першу чергу, це стосується сталі, з якої виготовлені їх клинки, — це D2, якісна інструментальна сталь, що використовується в ножовому виробництві з 80-х роках ХХ ст. Сталь D2 досі не втратила своєї актуальності — навіть незважаючи на повсюдне використання сучасних порошкових сталей. Підвищений, порівняно з іншими недорогими сталями, вміст вуглецю в D2 — 1,55% — забезпечує клинку високу міцність, зносостійкість та збереження гостроти різальної кромки протягом тривалого часу, стійкість до ударних навантажень та великий запас пружності. Висловлюючись простими словами, клинок з D2 здатний дуже довго різати без заточування і не боїться поперечних навантажень (наприклад, при спробах підколупнути що-небудь). Невеликим недоліком цього матеріалу є те, що насправді він «умовно нержавіючий»: при неуважному догляді на клинку може з'явитися точкова корозія. Однак цього легко уникнути — достатньо після кожного нарізання продуктів промити клинок в проточній воді і витерти насухо. Сталь D2 в поєднанні з прямими спусками клинків і загартуванням до твердості 56 - 58 HRC гарантує ножам CJRB якісний різ. Захист від точкової корозії забезпечує фінішна поліровка клинка Stone Wash.

Рукоятки всіх трьох ножів також виготовлені за одним принципом: вони складаються з двох сталевих плашок і накладок з матеріалу G-10. В двох моделях — Feldspar і Gobi — плашки дуже тонкі, але в поєднанні з накладками товщиною 4 мм вони забезпечують необхідну міцність рукоятки і дають потрібний для зручного хвату об’єм. У моделі Centros плашки досить товсті — 1,5 мм, однак вони теж непогано поєднуються з 3-мм накладками. У всіх моделей рукоятки «скелетні», що спрощує догляд за ножами — адже набагато простіше промивати рукоятку під струменем проточної води, ніж виколупувати бруд, що накопичився, ватяними паличками і зубочистками. Загалом, рукоятки ножів у CJRB зроблені продумано і грамотно. В їхній тильній частині встановлені кліпси для фіксації в кишені, які можна переставляти з правої на ліву сторону. До речі, кліпси у всіх трьох ножів однакові і забезпечують досить глибоку посадку ножа в кишені.

Замок у всіх трьох моделей — перевірений часом і надійний Liner Lock (до того ж цей тип простий у виробництві та обслуговуванні). Для розкриття ножа Feldspar використовується двосторонній шпеник, у моделей Centros та Gobi для цього ж є фліпер. До речі, розкриваються всі ножі CJRB дуже легко — завдяки застосуванню в конструкції підшипників, які зроблені з фторопластової шайби з впресованими в неї сталевими кульками.

EDC-ніж не повинен бути дорогим. Бюджетні ножі CJRB чудово справляються з усіма завданнями

Як бачите, конструкція ножів CJRB відрізняється простотою та надійністю, що цілком закономірно для EDC-ножів середнього цінового сегмента. Конструктивні рішення, які застосовані у виробництві, перевірені часом — як і матеріали, з яких ці ножі виготовляються. Але як CJRB поведуть себе в різних умовах експлуатації?

Ріжемо канати

Як я і говорив, всі три ножі будуть тестуватися по-різному, щоб максимально широко охопити діапазон їх використання. Звичайно, всі випробування можна було б провести і на одному виробі — але тоді для чистоти експерименту слід було б його періодично заточувати, відновлюючи заводську гостроту; а мені ж (як і вам, сподіваюся) набагато цікавіша поведінка ножа в стані «з коробки».

Першим зазнав випробувань CJRB Feldspar. Його я вибрав для канатного тесту, а саме — для різу прядив'яного канату завтовшки 25 мм. Прядив’яний тест — одне з найскладніших випробувань для різальної кромки ножа. Справа в тому, що матеріал прядив'яного канату за своєю структурою неоднорідний; до того ж між волокнами часто зустрічаються тверді абразивні частинки, контакт з якими призводить до швидкого пошкодження різальної кромки, в результаті чого ніж втрачає свою гостроту. Чому для проведення цього тесту я зупинився на моделі CJRB Feldspar? Все дуже просто: у неї, порівняно з іншими, досить об'ємна рукоятка, яка повністю заповнює долоню, внаслідок чого ніж дуже зручно лежить в руці. Другий фактор — це прямі спуски практично від обуха, що забезпечує агресивний різ.

Перед початком різання канату я перевірив гостроту ножа на аркуші паперу. Feldspar легко і невимушено різав білий папір, що вселяло надію на успіх канатного тесту. За перший захід я зробив 55 різів по канату. Клинок легко врізався в прядив'яні волокна — особливо на перших 30 різах; рука ж при роботі не відчувала ніякого дискомфорту. Після першого заходу по канату я перевірив стан різальної кромки на папері. Feldspar як і раніше без особливих проблем стругав папір, однак краї розрізу стали помітно куйовдитися  — відчувалося, що ніж почав втрачати гостроту. Другий підхід складався ще з 55 різів. Зусилля, необхідне для перерізування волокон канату, на цей раз зросло — як і час, який я витратив на цю роботу. Різальна кромка ножа стала «втомлюватися» активніше. Це підтвердив контрольний різ аркуша паперу: на початку клинка, куди під час канатного тесту прикладалося найбільше зусилля, з'явилося заминання; постраждала приблизно третина кромки — і вона вже не чіпляла аркуш паперу при спробі його розрізати. Однак дві третини кромки, що залишилися по напрямку до вістря, все ще різали папір — хоч і не так агресивно, як абсолютно новий ніж.

Відкривається ніж з допомогою шпенька

Третій захід включав 40 різів. Ніж почав відчутно натирати руку, оскільки різальна кромка вже добряче затупилася. Для зручності різа мені довелося навіть змінити хват, однак і це не допомогло уникнути появи мозолів на вказівному пальці. Після третього заходу ніж вже повністю відмовився різати папір. У підсумку вийшло 150 різів прядив'яного канату завтовшки 25 мм. Для ножа EDC з клинком зі сталі D2 і ціною всього лише $40 — це прекрасний результат. У підсумку можна сказати, що ніж Feldspar з честю витримав випробування. До речі, після цього на відновлення різальної кромки за допомогою керамічного мусата я витратив всього 15 хвилин. І це також можна віднести до переваг ножів CJRB.

Тріски летять

Наступним піддослідним ножем став CJRB Centros. Саме його я вибрав для тесту у форматі Outdoor. Вибір базується на більшій довжині клинка — 93 мм — та іншій текстурі накладок; на відміну від Feldspar та Gobi, текстоліт G-10 на рукоятці ножа Centros більш чіпкий, тому ніж не буде вислизати з мокрої або жирної руки. Та й сама рукоятка завдяки використанню в ній сталевих плашок товщиною 1,5 мм виглядає тут досить міцно. Не секрет, що іноді в умовах дикої природи виникає необхідність не тільки нарізати продукти, але і вирізати гілку та загострити її або наколоти трісок для невеликого багаття. Звичайно, колоти тріски набагато зручніше сокирою або ножем з фіксованим клинком, але носити сокиру з собою в ліс не завжди зручно, як і нескладний ніж. Перебравши в голові всі варіанти, я зупинився на розколюванні тріски. Цей тест одночасно перевіряє гостроту та надійність клинка — і, головне, надійність замка.

Тест на мокрій сосновій дошці витримає не кожен ніж

Для цього тесту мені дуже вчасно підвернувся під руку шматок соснової дошки товщиною близько 30 мм, шириною 250 мм і довжиною близько 300 мм. Цей уламок досить довго лежав під відкритим небом, і по краях деревина вже просочилася водою і стала досить в'язкою. Поставивши дошку ребром на стіл, я вперся клинком в її край. Удари по обуху ножа я завдавав гумовою киянкою. Перша тріска відкололася досить легко, як і друга. На третій замок пішов із зачеплення з тильною частиною клинка. Тому всі подальші спроби я проводив з особливою увагою. Всього було наколото дев'ять трісок. Після цього я ретельно перевірив ніж і виявив хоч і невеликий, але все ж цілком відчутний вертикальний люфт. Все-таки CRBJ Centros — це явний ніж EDC, і на які-небудь важкі роботи він не розрахований незважаючи на те, що за розмірами наближається до повноцінних тактичних складних ножів. З іншого боку, за крайньої необхідності краще мати при собі такий, ніж взагалі залишитися без ножа.

Завжди зі мною

Третій ніж, який мені пощастило отримати на тестування, явно був народжений під щасливою зіркою. Модель CJRB Gobi я вирішив випробувати як звичайний ніж EDC. Він повинен був знаходитися при мені щодня протягом тижня, і я планував використовувати його так, як і інші свої ножі, — різати продукти, розкривати коробки і заточувати олівці.

Як я і припускав, з нарізкою продуктів жодних проблем не виникло — Gobi прекрасно справлявся і зі свіжими батонами, і з сирокопченою ковбасою. З розкриттям картонних коробок теж проблем не виникало. Додатковим бонусом є те, що на пошті на мене в цей раз не дивилися широко розкритими від жаху очима — як це зазвичай відбувається, коли я розрізаю картонну тару і пакувальну поліетиленову плівку звичайним для мене, але таким, що викликає деякий острах у непосвячених складником Cold Steel Espada Large. За тиждень мені жодного разу не довелося точити Gobi — кромка трималася добре, і різ залишався на належному рівні. Пил з кишені, який потрапив всередину рукоятки в процесі носіння, видалявся під струменем проточної води за лічені секунди. І, головне, ніж легко та швидко висихав завдяки скелетній конструкції рукоятки. Загалом, ніяких неприємних сюрпризів при використанні Gobi не виникло.

По завершенню тижня настав час для висновків. Підсумовуючи всі тести, можна сказати, що фахівцям з КНР вдалося зробити надійний та якісний ніж EDC для повсякденного використання. Ножі CJRB хоч і не містять в собі особливих дизайнерських викрутасів, зате завдяки грамотності своєї конструкції і досконалості матеріалів є прекрасним вибором для людей, яким ніж необхідний кожен день. З урахуванням невисокої вартості, ці вироби легко складуть конкуренцію таким визнаним EDC-моделям, як Spyderco Tenacious або Ontario Rat Folder.

Стаття опублікована в журналі "Світ захоплень: Мисливство & Зброя" в №1 за 2020 рік.

Автор: Сергій Пташник