Leofoto: надійна опора

Для точного попадання в ціль з дальньої дистанції стрільцю необхідно якісно виконати безліч важливих умов. Потрібно ретельно виміряти дистанцію і розрахувати поправки; правильно ввести їх в приціл; акуратно обробити спуск, не зміщуючи гвинтівку з цілі і контролюючи прицілювання, утримання, дихання тощо. Однак все це не допоможе, якщо порушено базову вимогу: для точної стрільби необхідно зайняти стабільну стрілецьку позицію.

Якість стрілецької позиції можна контролювати за інтенсивністю коливань перехрестя прицілу на зображенні цілі. Якщо перехрестя ворушиться зовсім трохи, залишаючись здебільшого в центрі вашої цілі, то і про стабільність можна не турбуватися. Коли положення стрілка менш стійке, але перехрестя переміщається все ще в межах габаритів цілі, потрібно бути дуже акуратним при виконанні пострілу. А ось якщо прицільна марка «гуляє» далеко за межами залікової зони цілі, сподіватися на хорошу точність при стрільбі вже не доводиться. Краще взагалі не стріляти і по можливості пошукати додаткову точку опори.

Безумовно, професійні спортсмени здатні зробити точний постріл навіть з положення стоячи з рук. Ось тільки досягається це регулярними наполегливими тренуваннями протягом десятків років! Однак і нам, простим смертним, також хочеться стріляти і потрапляти в свої цілі. Тому, коли немає можливості відстрілятися лежачи з сошок, на допомогу мисливцеві або стрільцю-високоточнику приходять спеціальні пристосування.

Чарівні палички

Потреба стрільців в стабільній та надійній опорі завжди випереджала пропозиції індустрії. Ще зовсім недавно в польових статутах Армії та Корпусу морської піхоти США снайперам пропонувалося стріляти, уклавши гвинтівку цівкою на рюкзак, — звичні всім сошки з'явилися в побуті відносно недавно. А за необхідності підняти позицію над рівнем ґрунту пропонувалося використовувати три відносно рівні і довгі палиці, пов'язані між собою шнуром і розташовані триногою. Деякі стрільці застосовували для цього кілочки від наметів, інші — лижні палиці або палиці для ходьби, а деякі взагалі обходилися дерев'яними ручками для садового інструменту, купленими в найближчому госпмагазині.

Розвиток мисливської індустрії явив нам промислові зразки помічників стрільця. Так звані shooting sticks, тобто стрілецькі палиці, випускаються нині у великій кількості різновидів і конфігурацій. Найчастіше виробники намагаються зробити їх якомога легшими і компактнішими, оскільки основне призначення таких палиць — забезпечити стрільцю достатню стабільність, щоб він не промахнувся по горезвісному оленю, стріляючи з дистанції 100-200 ярдів.

Однак, у снайперів (пардон, стрільців-високоточників) критерії точності зовсім інші, так само як і вимоги до стабільності стрілецької позиції. До недавнього часу ця категорія стрільців була в абсолютній меншості, і їхні потреби виробниками аксесуарів всерйоз не розглядалися — за рідкісними і дуже дорогими спеціалізованими винятками типу верстатів Spec-Rest. Тому довгі роки стрільці намагалися адаптувати для власних потреб продукцію фото/відео-індустрії, причому зі змінним успіхом.

Сучасні стрілецькі триноги забезпечують міцну опору для зброї на будь-якому ґрунті

Все змінилося з появою і вибуховим зростанням популярності змагань з високоточної стрільби з незручних положень, які найчастіше позначаються акронімом PRS — за назвою найвідомішої серії таких заходів. У США подібні турніри з високоточної стрільби вже змагаються в популярності з практичною стрільбою, IPSC і 3-Gun, а тисячі професійних спортсменів і десятки тисяч учасників-аматорів нарешті звернули на себе увагу виробників.

Що таке ARCA і навіщо це потрібно

Популярність сучасних штативів у стрільців була б неможливою без допомоги фото/відеоіндустрії. І основний прогрес тут стався в області системи кріплення зброї до триноги.

Десяток років тому вважалося абсолютно нормальним (і навіть рекомендувалося в літературі!), щоб стрілок придбав собі звичайний фотоштатив, а в якості підставки під цівку гвинтівки використовував саморобне «сідло», виготовлене з половинки ПВХ-труби і обтягнуте м'якою тканиною. На цьому тлі застосування сідельних затискачів для зброї типу Hog Saddle виглядало вже чималим прогресом, і такими затискачами з недорогими штативами почали навіть комплектувати армійських снайперів. Але все рішуче змінилося з приходом в стрілецьку галузь стандарту ARCA Swiss Quick Release System.

Відомий виробник форматних фотокамер, а також різноманітних речей та аксесуарів для найскладніших і відповідальних видів фотозйомки, компанія ARCA Swiss була заснована ще в 1960 р., проте її система універсального кріплення оптичних приладів до штативних головок стала галузевим стандартом не так вже давно — це сталося приблизно на початку 1990-х разом з виходом на ринок кульової головки ARCA B-1. Слід зазначити, що штативи і штативні головки існують стільки ж, скільки і фотокамери. Що стосується знімних майданчиків, призначених для більш легкого і зручного з'єднання камери або об'єктива з головкою, то вони теж з'явилися досить давно — ось тільки раніше кожна окрема модель фотоголовки кожного з виробників зазвичай комплектувалася своїм власним знімним майданчиком абсолютно унікальної конфігурації, і ні про яку сумісність і взаємозамінність не могло бути й мови. Поява ж нової кульової головки ARCA B-1 стало свого роду революцією — вперше була запропонована система кріплення, потенційно придатна для використання на практично будь-яких штативних головках для кріплення до них чого завгодно. І оскільки на той момент продукція компанії ARCA Swiss (і особливо її кульові головки, які і понині вважаються одними з найнадійніших і прецизійних з представлених на ринку) вже стала своєрідним еталоном якості, нова універсальна система кріплення дуже швидко знайшла визнання і отримала поширення. Досить скоро переваги нової системи кріплення зуміли оцінити і стрільці — і завдяки старанням двох американських брендів, Really Right Stuff (RRS) і Masterpiece Arms (MPA), які успішно адаптували цю систему для себе.

Що ж являє собою система швидкої фіксації ARCA Swiss? Вона складається з двох частин: верхня, звана майданчиком або рейкою, кріпиться (як правило, звичайним гвинтом або гвинтами зі стандартною для фототехніки різьбою ¼" або 3/8") до обладнання, яке потрібно закріпити на штативній головці. Біля основи майданчика, ширина якого становить 35 мм, відфрезерована призма типу «ластівчин хвіст». З нею взаємодіє нижня частина системи — затиск, який найчастіше змонтований на штативній головці. За допомогою рухомої щелепи, що затискається гвинтом з баранцевою головкою або ексцентриковим важелем, майданчик з прикріпленим до нього обладнанням можна дуже швидко кріпити до головки і від'єднувати від неї. Дуже важливим моментом при цьому є те, що майданчик, який прикріплюється до обладнання, при незмінній стандартній ширині може бути якої завгодно довжини, внаслідок чого ділянку її фіксації затискачем можна змінювати в досить широких межах.

Саме ця особливість в поєднанні з оперативністю монтажу і зробила ARCA Swiss стандартом в стрілецькому світі.

Спочатку виробники лож і шасі почали випускати ARCA-рейки для кріплення їх на цівку гвинтівки за допомогою інтерфейсів M-LOK або KeyMod, а пізніше перейшли і до повноцінної інтеграції ARCA-майданчиків в свої шасі і ложі (і тому дискусії про те, чи варто мати ARCA-рейку інтегрованою в шасі або у вигляді додаткового аксесуара, не вщухають досі).

Першопрохідцем в цій області була, мабуть, Masterpiece Arms (MPA), і з її легкої руки інші виробники також почали адаптувати систему ARCA Swiss до своїх виробів. На практиці застосування ARCA Swiss на високоточній зброї виявилося дуже зручним. Стали з'являтися необхідні ARCA-аксесуари — адаптери для сошок, барикадні упори, додаткові рукоятки, майданчики і кріплення для мішків ... Все це можна дуже швидко встановити на зброю, відрегулювати положення на цівці, а за необхідності — миттєво демонтувати. Гнучкість цієї системи і її безсумнівну користь для стрільців відзначили всі — а значить, ARCA Swiss оселилася в стрілецькому світі всерйоз і надовго.

Триноги

В процесі пошуку ідеального фотоштатива для стрілецьких завдань було скоєно багато помилок. І навіть набито безліч шишок — причому іноді в буквальному сенсі. Адже, що не кажіть, а й обладнання, і навантаження, і вимоги до штатива у оператора фото/відеокамери і оператора високоточного стрілецького комплексу значно відрізняються — так само як і виконувані ними завдання. Залишилося зрозуміти, якими ж характерними рисами відрізняється штатив, що підходить для стрілецьких завдань? І розбиратися з цим питанням ми з вами будемо, скоріше, методом виключення.

Багато стрільців йдуть традиційним шляхом: спершу купують найдешевший штатив, після чого на практиці з'ясовують його численні недоліки — і вже потім підшукують більш якісну модель, позбавлену їх. Цей шлях може бути досить витратним і прикрим, хоча, звичайно, ніщо не замінить власний досвід. Тому для тих, хто хотів би відразу купити те, що потрібно, ми спробуємо поділитися нашим.

Напівкульова головка штатива фіксується в необхідному положенні нижнім гвинтом

За матеріалом виготовлення штатив зазвичай буває або алюмінієвим, або карбоновим. Але для того, щоб він підходив для стрілецьких завдань, йому необхідна специфічна конструкція. Перш за все, для цього не підходять моделі зі «зв'язаними» ногами, які неможливо широко розкласти. Зазвичай це ознака або спеціалізованих студійних штативів, призначених для монтажу громіздкої і важкої фото/відеоапаратури професійного класу і занадто масивних і незручних для стрілецького застосування, або максимально полегшених, здешевлених і тому вкрай нестійких триног, яких краще відразу уникати, оскільки шкоди від них буде набагато більше, ніж користі. Для стрільця таке не підходить категорично.

Далі: в конструкції триноги не повинно бути центральної колони. Перш за все, центральна колона є першочерговим джерелом люфтів в з'єднанні «штатив/голова». Крім того, вона буде відчутно заважати вам за необхідності розкласти штатив якомога нижче. У деяких штативів центральну колону можна вкоротити, але краще відразу вибирати модель, де вона не передбачена — тільки три ноги, і центральний майданчик під голову.

Фіксатори ніг штатива — наступний важливий момент. Чим простіше ними користуватися і чим швидше вони дозволяють зафіксувати або відпустити кожне зчленування ніг, тим краще! У найсучасніших моделях використовуються різьбові цангові затиски, обгумовані зовні. При цьому для стрілецького спорту краще менша кількість «колін» — якщо не потрібна максимальна компактність штатива в складеному вигляді. Також в моделях для стрілецького спорту існує можливість змінити гумові наконечники ніг на сталеві шипи, і для стрільби на льоду або іншому слизькому ґрунті це важливо.

Третє: не купуйте штативи, укомплектовані дешевими панорамними фото- або відеоголовками, несумісними з системою ARCA! По-перше, це дуже незручно. По-друге, вони не будуть надійно тримати важку гвинтівку і її віддачу, і тому все одно довго вам не прослужать.

Кращі штативні головки для стрілецької справи — кульові або напівкульові, великого діаметра і з великим запасом по максимальному навантаженню. Зазвичай вони купуються окремо від самого штатива.

Варіанти фіксації зброї: універсальний сідельний затиск; кульова головка; напівкульова головка (горизонтуюча база)

На що ж звертати увагу з характеристик штатива? Є кілька важливих моментів.

1. Максимальне навантаження в кілограмах, яке здатен витримати штатив і його головка (увага: для головки цей параметр означає масу обладнання, що закріплюється, для штатива — сумарну масу обладнання і головки!). Це головний показник міцності всієї конструкції. Не радимо купувати для стрільби моделі з максимальним навантаженням менше 20 кг. Навіть якщо ваша гвинтівка важить всього 5-6 кг, пам'ятайте про віддачу! Якщо штатив і голова не будуть достатньо міцними, вона їх швидко розіб'є.

2. Власна маса. Не забувайте, що штатив зазвичай корисний в тих місцях, куди ви з гвинтівкою йдете пішки. Отже, бажано мати найлегший штатив з можливих — але найлегші конструкції, на жаль, зазвичай не відрізняються особливою міцністю і стійкістю, на жаль. Хороший показник для міцної триноги (без урахування головки) — маса до 2 кг. За цим показником карбонові штативи помітно виграють у алюмінієвих. Крім того, у карбонового штатива є ще один важливий плюс — вуглецевий композит взимку в експлуатації набагато приємніший для рук, ніж алюміній.

3. Розміри. А ось це цікаво і заслуговує більш докладного розгляду.

Почнемо з максимальної висоти: для стрільби стоячи вам, ймовірно, знадобиться встановити гвинтівку на рівні вашого плеча. Це максимум. Не вище, але при цьому точно не нижче рівня грудей (тут слід відштовхуватися від вашого зросту).

Далі — висота триноги в складеному вигляді. Це дуже важливий параметр, на який багато хто не звертає уваги — а дарма! Тринога з головкою і гвинтівкою повинна мати такі розміри в складеному вигляді, щоб ви могли дуже швидко, не висуваючи її ноги по довжині, просто розставити їх в сторони — і відразу ж зручно стріляти з положення сидячи.

Ця висота визначається експериментальним шляхом, тому що тут треба враховувати і ваші антропометричні дані, і висоту штатива, і висоту голови, гвинтівки і кріплень. Простіше спробувати. Якщо виявиться трохи нижче, ніж треба (до якоїсь межі, звичайно), це нестрашно — завжди можна трохи нахилитися вперед, навалившись на гвинтівку. А ось коли вся конструкція виявляється помітно вищою за необхідну висоту, ось це вже не діло — буде дуже незручно.

Ну, і мінімальна висота над землею — рідко, але іноді це також важливо. Вибирайте моделі, які можна розкласти максимально плоско, майже до самого ґрунту. Іноді триноги використовують при стрільбі лежачи замість сошок. Якщо час і місце дозволяють, це може бути досить зручно, оскільки гвинтівка на штативі надзвичайно стабільна. Це дозволяє добре контролювати результат пострілу — і за необхідності швидко провести повторний.

... всьому голова!

Вибір штативної головки для стрілецьких завдань — це теж непросте питання. Можна, звичайно, обійтися і без неї (варіант з половинкою ПВХ-труби вже згадувався). А можна вчинити і ще простіше: кинути зверху на триногу стрілецький мішок, і вже стріляєте! Але це підходить, скоріше, для тренувань PRS, а не для впевненої точної стрільби. Міцний штатив, до речі, це відмінна універсальна барикада — як для домашнього холощення, так і для практичних занять.

Для впевненого пострілу штативна головка потрібна, і при цьому головка потрібна правильна. Кращі варіанти для стрільби — напівкульові голови-«чаші» (leveling bases — англ. «Горизонтуючі бази») і кульові голови. Напівкульові чаші компактні і легкі, але вони мають обмежені кути нахилу (хоча для стрільби цього зазвичай цілком достатньо). Кульові головки — більш габаритні, дорогі і важкі, але зате забезпечують повну свободу наведення гвинтівки на ціль. Реалізується це за допомогою обертової кулі, яка потім жорстко фіксується в обраному положенні. Залежно від вантажопідйомності діаметр кулі може варіюватися в досить широкому діапазоні; також для виготовлення куль можуть застосовуватися різноманітні матеріали — композити, магнієві або алюмінієві сплави. Для використання в комплексі з гвинтівкою краще вибирати головки з кулею діаметром не менше 30 мм, і бажано суцільним металевим (деякі виробники для зниження маси застосовують пустотілі кулі). Однак зауважте: з ростом діаметра кулі збільшується не тільки надійність фіксації обладнання в потрібному положенні і міцність головки, але також і її маса, і вартість. Проте плавність обертання кулі при наведенні гвинтівки на ціль, повна відсутність люфтів в затиснутому положенні (чим не можуть похвалитися так звані 3D-головки), а також підвищена вантажопідйомність з лишком перекривають більш високу вартість кульових головок і їхню збільшену масу.

Яку б голову ви не вибрали, вона повинна мати єдину ручку для настроювання положення зброї і її фіксації. Це важливо, тому що у вас тільки одна вільна рука — друга контролює гвинтівку. Також, безумовно, голова повинна мати затиск типу ARCA Swiss, який дозволить фіксувати майданчики-рейки стандарту ARCA. Фіксація майданчика, що затискається, здійснюється або ексцентриковим важелем, або гвинтом з баранцевою  головкою. Важіль, звичайно, в роботі зручніший і швидший; однак слід мати на увазі, що точні розміри знімних майданчиків у різних виробників, незважаючи на заявлену повну відповідність стандарту ARCA Swiss, можуть трохи «гуляти» — і в таких випадках трохи повільніший гвинтовий затиск може виявитися дуже доречним

Що пропонує Leofoto

Заснована в 2014 році компанія Leofoto в своєму розпорядженні має виробничі потужності в КНР, але при цьому уважно відстежує нові тренди не тільки в фото- та відеоіндустрії, але і в стрілецькій сфері. Оптимальною лінійкою триног для стрілецького застосування є моделі Leofoto Summit.

Ці карбонові штативи мають майже ідеальну конструкцію для стрільби. Вони високі, міцні та стійкі, при цьому їх можна розкласти дуже низько, а маса у них цілком помірна. За кілька років триноги Leofoto набули неабиякої популярності у стрільців в США, а останнім часом їх оцінили по достоїнству вже й українські мисливці, військові та спортсмени-високоточники.

Моделі штативів Summit мають різний поперечний діаметр карбонових ніг: 40 мм, 36 мм, 32 мм. Незалежно від діаметра, кожна з них складається з 10 шарів вуглепластикового композиту — але чим більший діаметр, тим більша міцність і стійкість всієї конструкції. Для впевненої і точної стрільби, мабуть, не варто купувати модель з ногами тоншими за 32 мм. Оптимальний варіант — 36 мм, але для важких великокаліберних гвинтівок і кращої стійкості можна взяти і 40 мм.

Кількість колін в ногах штатива — цікавий параметр. З одного боку, коли нога складається з п'яти частин, це дозволяє отримати дуже компактну в складеному вигляді триногу — в деяких випадках це дуже важливо. З іншого ж — такі моделі часто і важчі, і дорожчі чотирискладових, при цьому розкладати і складати їх доводиться довше. Але при цьому чотирискладові разом з високою кульовою головою і гвинтівкою з прицілом на високому кронштейні можуть виявитися надто високими для стрільби з положення сидячи ... Одним словом, тут треба все зважити, приміряти, а вже потім вибирати.

Напівкульові горизонтуючі голівки—«чаші» Leofoto випускаються з ручками різної довжини. Довша зручніша — але тільки якщо ви не плануєте розкладати штатив максимально плоско, до землі. Якщо ж є бажання спробувати і такий варіант стрільби, застосовуючи триногу замість сошок, то краще буде взяти повноцінну кульову голову. Це дозволить значно зручніше налаштовувати положення гвинтівки.

Універсальна порада: щоб використовувати ваш штатив на всі 100%, обов'язково встановіть на вашу гвинтівку ARCA-рейку! З нею стрільба з триноги виходить просто на інший рівень. Звичайно, для дуже рідкісних пострілів зі штатива можна обійтися і затискачем типу Hog Saddle — але це і довше, і дорожче, і не так зручно і надійно. Такий затиск в асортименті Leofoto також є — він називається GS-2 і досить популярний серед мисливців.

Якщо ви не хочете ставити на цівку ARCA-рейку по всій довжині, то прикрутіть хоча б планку Пікатінні в районі центру маси. Адаптер-перехідник Leofoto GS-1 з Пікатінні на ARCA Swiss недорогий, але буде значно зручніший за сідельний затиск.

Штатив може бути вам відмінним помічником, навіть коли ви не стріляєте. На придбаний додатково ARCA-майданчик можна закріпити трубу з далекоміром і метеостанцією — і отримати зручну і гнучку базу для спостережень, відпочиваючи між вправами на турнірі. Та й взагалі, хто хоч раз спробував користуватися таким чудовим винаходом, як сучасний стрілецький штатив, дуже швидко зрозуміє, що без нього вже не обійтися. А як це відбувається, давайте розглянемо на практичному прикладі

Практика

З усієї лінійки штативів Leofoto мені особисто найбільше сподобалася модель LM-364CL — як найбільш універсальна і зручна по всіх параметрах. Принаймні, теоретично — а всі крапки над «i» має розставити практичне випробування на стрільбищі. До нього і приступимо.

Для турнірів PRS я зазвичай використовую дві гвинтівки: Howa 1500 в калібрі 6,5 мм Creedmoor і Remington 700 в .308 Win. Об'єднує їх те, що обидві гвинтівки укладені в алюмінієві шасі бренду Automatic: Howa — в шасі першого покоління, а Remington 700 — другого. До речі, доля останнього шасі була дуже непростою, оскільки саме над ним ми близько року тому безсовісно познущалися всіма доступними нам методами. Шасі били, гнули, ламали, переїжджали автомобілем і волокли за ним за прив'язі, потім спалювали на багатті, розстрілювали з дробовика і навіть намагалися підірвати за допомогою піротехніки. Називалося це дійство «краш-тестом» — і шасі Automatic ARC2 з честю його пройшло, щоразу показуючи незмінну точність бою покладеної в нього гвинтівки. Після такого катарсису це шасі стало моїм улюбленим і тепер з успіхом застосовується для турнірів і тренувань з високоточної стрільби, працюючи бездоганно.

На Howa 1500 мною вже давно була встановлена ARCA-рейка виробництва Magpul, довжина якої навіть більша за довжину цівки — іноді це зручно. Установка зажадала певної модифікації рейки і специфічних кріплень для неї, але в результаті все працює дуже добре. А ось на шасі Remington 700 я встановив коротшу ARCA-рейку виробництва Automatic. Вона дозволяє кріпити поруч з нею на цівку сошки типу Harris в звичному місці. З цими гвинтівками і іншою зброєю, прихопивши штативи, головки і інші аксесуари, ми і відправилися на стрільбище.

У стрільбі зі штатива є кілька важливих особливостей. По-перше, необхідно навчитися правильно і завчасно вибирати його висоту для кожного зі стрілецьких положень. По-друге, потрібно освоїти швидку фіксацію зброї на штативі в потрібній точці (зазвичай це центр мас). Нарешті, дуже важливо набути навичок швидкого наведення зброї на ціль і фіксації всієї системи в цьому положенні. Також важливо знайти правильне утримання — при певному зусиллі рук і плеча стрільця мікроколивання всієї системи знижуються до мінімуму.

Щоб правильно відпрацювати віддачу і повернутися на ціль, рекомендується розташовувати триногу по лінії стрільби, двома ногами до себе, третьою — в напрямку цілі. При приготуванні слід притримувати не стріляючою рукою одну з ніг штатива — тоді при пострілі зброя на тринозі хитнеться в бік стрільця і відразу ж повернеться в початкове положення.

Стрільба з фіксатором типу ARCA Swiss виявилася в рази зручнішою (і помітно точнішою) варіанту з сідельним затискачем Leofoto GS-2. Застосовувати останній має сенс, тільки якщо ваша зброя не може бути оснащеною ARCA-рейкою в принципі. В цьому випадку GS-2 працює непогано, що було нами перевірено на дуже незвичайному для подібної стрільби комплексі: помпову рушницю FABARM Martial Cantilever з встановленим на нього оптичним прицілом Zeiss Conquest V4 3-12×50. Зарядивши рушницю кулею Rottweil Brenneke і затиснувши цівку в кронштейн GS-2, нам вдалося без особливих складнощів стабільно вражати сталеву ціль на дистанції 120 м — граничної для обраного стрілецького кордону.

Домогтися такої ж результативної стрільби без штатива з положення стоячи з рук не вийшло — віддача 12-го калібру змушує стрілка очікувати постріл, і тому ретельне вицілювання і акуратна обробка спуска не завжди вдаються. А головне — коливання перехрестя прицілу не вселяють впевненості в результаті пострілу, і стрільцю дуже хочеться скоріше смикнути за спуск в потрібний момент. У 90% випадків така стрільба призводить до промаху. Зі штатива ж — абсолютно інша справа, адже прицільна марка стоїть на цілі практично нерухомо. Відповідно, і потрапити в неї виявляється набагато простіше. Цей досвід напевно може стати в нагоді нашим мисливцям.

Стрільба з гвинтівок здійснювалася на дистанції 300 м по сталевій цілі розміром близько 15х20 см. Для початку я вирішив спробувати цікавий фокус — постріл з гвинтівки на штативі наосліп. Суть фокуса полягає в тому, щоб ретельно навести зброю на ціль, надійно її зафіксувати, а потім, намагаючись не зрушити гвинтівку і штатив ні на частку міліметра, акуратно натиснути на спуск, не вкладаючись в зброю і не дивлячись в приціл.

Гучний «дзиньк» сталевої мішені сповістив нас, що фокус вдався! Нехай і з другої спроби — в перший раз, мабуть, я все ж злегка зачепив гвинтівку при підготовці і зрушив її з цілі.

Така стрільба здатна справити враження на стрільців, які жодного разу не використовували сучасний штатив. Далі я перейшов до тестів налаштування висоти штатива і стріляв з положення сидячи, з коліна та стоячи, здебільшого застосовуючи Remington 700 в .308-м калібрі. Незважаючи на відчутну віддачу .308 Win, 100% моїх пострілів ознаменувалися влученнями. Причому в ході підготовки було чітке відчуття, що можна пробувати стріляти і по цілям значно меншого розміру. Під час випробувань я використовував напівкульову «чашу» Leofoto YB-75SC, і затиск ARCA Swiss на ній працював чудово — і на гвинтівці Howa 1500, і на Remington 700.

Три ноги штатива можуть бути кращими і стійкішими за сошки

Що ж стосується штатива, то LM-364CL показав себе дуже добре: його висота в складеному вигляді відмінно підходить для швидкої стрільби з положення сидячи, також він дуже легко налаштовувався для стрільби з положень з коліна та стоячи. Для порівняння: більш компактна п’ятискладова модель LM-365C в красивому камуфляжному забарвленні здалася мені менш зручною для спортивного застосування — вона в положення готовності приводиться дещо довше. А більш стійкий 40-міліметровий штатив LM-404C з кульовою голівкою LH-55R+NP-60 виявився занадто вже високим для оперативної стрільби з положення сидячи. Ось так: не примірившись, заздалегідь не дізнаєшся. Тому рекомендую вибирати штативи та аксесуари до них очно, в збройовому магазині. Або ж заздалегідь випробувати кілька моделей, позичивши їх у колег по захопленню.

Щоб остаточно з'ясувати можливості Leofoto, ми витягли на світло стрільбища важку гвинтівку Surgeon PSR в .338-м калібрі — володарку неофіційного титулу «Володарка 2 км» за перемогу в турнірі LRSC 2020 г. На ній не була встановлена ARCA-рейка, оскільки раніше необхідності в стрільбі з нестійких положень з такої зброї у нас не виникало. Однак на цівку гвинтівки була змонтована планка Пікатінні для установки сошок; а значить, на неї можна встановити перехідник Leofoto GS-1, який зробить можливим кріплення зброї на штативі в затиску ARCA Swiss.

Сказано зроблено; однак планка Пікатінні була розміщена на цівці в неоптимальній позиції, в результаті чого центр ваги важкої (близько 10 кг) гвинтівки виявився зміщений в сторону приклада. Чи зможе Leofoto утримати потужну зброю з таким перекосом?

Відповідально заявляємо: тримає, ще й як! Для великого калібру ми вибрали штатив LM-405C і оснастили його найбільшою і найпотужнішою кульовою голіокою LH-55R + NP-60. Зусилля затискачів виявилося досить, щоб утримувати зброю у висячому положенні під будь-яким кутом, а також забезпечити стабільну опору при стрільбі. Віддача ж при пострілі з положення «з коліна» виявилася зовсім не такою серйозною, як ми очікували.

Апетит приходить під час їжі, тому ми вирішили перевірити, як це — використовувати штатив замість сошок. Тринога Leofoto була розкладена в найнижче положення, а для додаткової стабільності під приклад гвинтівки ми поклали стрілецький мішок. Конфігурація комплексу почала жваво нагадувати чи то станковий кулемет, чи то зенітну установку, і подивитися на стрільбу зібрався весь присутній на рубежі особовий склад.

Система не підвела — гвинтівка показала відмінний бій по паперовій мішені, а кучність склала не більше 0,5 МОА по п'яти пробоїнах. Що цікаво, стабільність повернення гвинтівки на ціль виявилася настільки вражаючою, що автор вже всерйоз подумує замінити сошки триногою і для турнірів з наддалекої стрільби. Цікаво, що в США на подібних заходах такі експерименти проводили і вже заборонили застосування подібних систем. У нас же поки правила не такі суворі, і є можливість скористатися надійністю і стійкістю Leofoto для ураження дуже віддалених цілей. Але це вже буде темою наступного дослідження.

Штатив — кожному!

Цілком очевидно, що придбання сучасного стрілецького штатива — такого, як карбоновий Leofoto Summit, а також оснащення гвинтівки рейкою системи ARCA Swiss — це ті заходи, які здатні радикально поліпшити результати стрільця. Причому як в спортивній високоточній стрільбі, так і в ситуаціях прикладного застосування зброї.

Легкий, міцний і надійний штатив знадобиться завжди! Навіть якщо не кріпити на нього зброю, то його можна використовувати як додаткову опору в області приклада, що дозволить майже повністю позбутися від коливань прицільної марки на цілі і призведе до більш впевненого і точного пострілу. Та й взагалі, при деякій фантазії може виявитися, що штатив здатний підвищити шанси на влучення практично в будь-якій стрілецькій ситуації. А така можливість в деяких випадках просто неоціненна. Добре, що тепер у наших стрільців вона є.

Стаття опублікована в журналі "Світ захоплень: Мисливство&Зброя" в №6 за 2020 рік.

Автор: Тарас Олійник