Харизма Сходу і практичність Заходу

Часто знайомству з цікавими та оригінальними виробами ножової індустрії я зобов'язаний своїм друзям-приятелям. Час від часу вони приходять радитися щодо придбання якого-небудь нового ножа: то на подарунок комусь, то собі для тих чи інших потреб.

В цей раз крім чисто практичних вимог — добре різати і бути зручним як у використанні, так і в повсякденному носінні, — виник, так би мовити, культурно-естетичний фактор. Справа в тому, що один мій старовинний приятель є переконаним прихильником всього японського. Ще при СРСР він настільки заглибився в японську культуру, що вирішив вивчити японську мову — і досяг в цьому відмінних результатів. Це захоплення Країною висхідного сонця залишилося з ним на всі наступні роки. І ось нещодавно він зателефонував мені з проханням порадити йому складаний ніж, який, крім зручності в роботі і носінні, ще й відображав би естетичні уподобання свого майбутнього власника. Природно, це має бути щось в японському стилі. Причиною звернення було те, що традиційний японський складаний ніж «хігонокамі», яким приятель уже володів кілька років, при всій своїй безсумнівній автентичності, на жаль, був не дуже зручний при виконанні різних робіт. Для мене це не стало сюрпризом: конструктивно цей ніж більше схожий на небезпечну бритву, і під час маніпуляцій з ним потрібен постійний контроль над клинком. Прохання не застало мене зненацька — я й сам як раз придивлявся до одного ножа, побаченого за пару років до того в каталозі фірми Böker.

 

Іноді для зберігання клинок кайкена поміщали в коробочку з деревини магнолії

Ніж, який мені сподобався, називався Kwaiken Folder; він був розроблений Лукасом Барнлі і привертав увагу своїм оригінальним зовнішнім виглядом, який повністю відповідав назві. Простіше кажучи, цей зразок продукції Böker представляв собою варіацію на тему японського ножа «кайкен», тільки на відміну від класичного японського кайкена був складним.

Кілька слів про Kwaiken

Чому лише кілька? Тому що про цей традиційний японський ніж невеликого розміру запросто можна написати цілу книгу, а про його образ в традиційній японській культурі — книгу неабиякої товщини. У нас завдання — коротко змалювати для читача особливості ріжучого інструменту, який дав початок цілій серії сучасних ножів, об'єднаних назвою Böker Kwaiken.

Цей чудовий кайкен в традиційному виконанні недовгий час випускався фірмою Cold Steel

Отже, «квайкен» або «кайкен» (ці назви еквівалентні) — ніж типу «айкуті», (що буквально означає «підігнане гирло») загальною довжиною 15-20 см. Для айкуті характерні повна відсутність якої-небудь гарди і плавний, практично непомітний, профіль рукоятки, що переходить в піхви. Найбільш часто зустрічається вид оправи — так звана «ширасайя», коли піхви і рукоятка ножа виготовлені з однієї суцільної дерев'яної заготовки і зазвичай підігнані так, щоб готовий ніж в піхвах зовні практично не відрізнявся від простої дерев'яної палиці. Для мечів оправа ширасайя була, як правило, тимчасовою — позбавлена лакування деревина магнолії допомагала захистити сталеві клинки від корозії у вологому японському кліматі в проміжках між бойовими застосуваннями, коли меч «переодягали» в більш відповідну оправу з повноцінною гардою та іншими елементами. Однак для кайкена така оправа була цілком функціональна і самодостатня. Іноді, втім, оправа кайкенів могла включати в себе інкрустацію (зазвичай зображувався родовий герб — «мон» — власника ножа) чи обклеювання шкірою ската («саме»). Зустрічалися і кайкени з більш вишуканою обробкою, з великою кількістю різноманітних декоративних елементів. Що стосується клинка кайкена, то існує як мінімум три види його форми. Тому я свідомо уникаю називати кайкен терміном «кинджал», що передбачає обоюдогостру форму клинка.

Кайкен з арсеналу клану Токугава ( в даний час - музейний експонат )

Оригінальні кайкени — ножі надзвичайно красиві, а в руці надзвичайно приємні. Проте головна цінність кайкена полягала, звичайно ж, у його призначенні...

Честь вища за життя

Не тільки зовнішня краса зробила кайкен таким відомим і популярним. Внутрішня сутність, що виражається в його призначенні, виділяє його серед низки подібних речей. Кайкен має яскраво виражений історичний відтінок, оскільки цей ніж був характерною приналежністю самураїв — воїнів феодальної Японії, — використовували його в якості зброї, як зараз кажуть, прихованого носіння. Належні за статусом два меча, довгий і короткий, практично завжди перебували при самураї, оскільки середньовічна Японія з її феодальними розбратами і смутою, мандрівними самураями, перевіряючими своє бойове мистецтво в сутичках, ронінами і численними бандами робили життя досить непередбачуваним і небезпечним. У деяких ситуаціях самураї опинялися без мечів — наприклад, при відвідуванні будинку свого пана чи в будь-яких побутових ситуаціях; в таких випадках кайкен виступав зброєю «останнього шансу». Маючи невеликі розміри, кайкен міг бути легко захований в рукаві або за відворотом одягу і при зіткненні або сутичці в приміщенні був непоганою підмогою в умілих руках, забезпечуючи дієвий захист своєму власникові.

Стандартний кайкен камікадзе (в статутній оправі) символізував перевагу обов'язку і честі над тлінністю життя

Самурайські дружини і дочки в бойовій підготовці також по мірі сил намагалися не відставати від чоловіків. В основному жінки вправлялися у володінні нагінатою (японським варіантом алебарди) і танто (самим коротким мечем). Враховуючи, що мечі не входили в комплект вбрання пані, невеликий за розміром кайкен був тим самим засобом активного захисту, який як найкраще підходив для повсякденного носіння. Як тільки дівчинці із самурайського роду виповнювалося 12-13 років (в середньовічній Японії це був вік повноліття), вона отримувала в подарунок поряд з іншими предметами і кайкен — для захисту життя і честі. У наступні роки, вдосконалюючись у бойових мистецтвах, дівчина цілком могла постояти за себе — і в цьому для нашого західного розуміння нічого незвичайного немає.

Японський Кайкен - простий і лаконічний ніж з багатою історією та глибоким змістом

Але є і друга частина призначення кайкена — характерна виключно для Сходу... Якщо якимось чином юна леді або доросла жінка компрометували себе, то кайкен також проливав кров — проте вже кров самої господині. Честь в Японії цінується вище за життя, і якщо добре ім'я самурая і чистота його намірів виявляються під сумнівом, то він робить сеппуку (воно ж харакірі), розсікаючи собі живіт, який є, за японськими уявленнями, вмістилищем душі. Жінка ж, коли честь її заплямована (в тому числі і пересудами), змушена зробити жіночу версію сеппуку — дзигай, пронизуючи кайкеном шию; причому перед самим актом очищаючого самогубства слід обгорнути ноги поясом від кімоно — щоб під час агонії жінка виглядала пристойно. Це дивне поєднання чистоти і жорстокості, виражене таким чином, природно, не могло не викликати на Заході хвилю зацікавленості і тріпотливого захоплення. Причому перекази породжували різноманітні версії і варіації подібних ритуалів. Незайвим буде згадати оперу Джакомо Пуччіні «Мадам Батерфляй», поставлену за мотивами драми Давіда Беласко «Гейша», де гейша Чіо-Чіо-Сан, відома під ім'ям Батерфляй, стає тимчасовою дружиною американського лейтенанта флоту Пінкертона і з любові до нього переходить в християнство, що призводить до її розриву з рідною сім'єю і до загального осуду. Заради кохання готова на все, Батерфляй стійко виносить страждання; однак після відрядження Пінкертон, який повернувся на батьківщину, привозить з собою законну американську дружину — і серце гейші розбите. Згідно з японськими традиціями того часу, «той, хто не може жити з честю, повинен померти з честю» — і Батерфляй здійснює самогубство. Драма, яка послужила мотивом для оперного лібрето, як прийнято писати сьогодні в титрах — «заснована на реальних подіях». Традиції змивати власною кров'ю заплямовану честь зберігалися в Японії аж до буржуазної революції — так званої «Реставрації Мейдзі» (1868-1889 рр.), яка кардинально змінила обличчя суспільства і його підвалини, змусивши взяти курс на впровадження західної культури і технічного прогресу. Самурайський клас був практично скасований, а разом з цим була заборонена самурайська атрибутика — зокрема, відкрите носіння мечів, — і інші властиві Японії часів феодалізму ритуали і пережитки. Слід зазначити, що в результаті революційно-класового стресу звалилися цілі стани і пролилося чимало крові. В цій ситуації, що загострилася і після неї, чимало жінок з самурайських родів вдавалися до смертельного ритуалу за допомогою кайкена. Невипадково цей період з його особливим драматизмом найчастіше зустрічається в сюжетах різноманітних творів мистецтва Японії.

 

«Божественний вітер» перед (знизу) і під час атаки на флот США

Поступово самураї змінили мечі на аксесуари державної і військової номенклатури, а життя потекло в новому руслі. Остання яскрава і драматична поява кайкена припала на заключну частину Другої світової війни — він входив в комплект спорядження льотчиків-смертників камікадзе («сімпу токубецу до гекі тай», що в перекладі означає «Спеціальні ударні загони «Божественний вітер»). Однак для камікадзе кайкен (в оправі статутного зразка) служив не зброєю і не засобом ритуального самогубства — це був символ непереможного самурайського духу і панування вірності і честі над життям. На жаль, навіть така крайня міра, як використання смертників, не могла врятувати імперіалістичну Японію від поразки. У сучасній Японії, вільної від феодальних пережитків, кайкен можна побачити в ході традиційних шлюбних церемоній — тут він виступає в якості подарунка нареченого нареченій. Деякі джерела тлумачать це як «подарунок на щастя». Але існує й думка, що кайкен в даному випадку — знак відповідальності і нагадування про ціну гідності і честі заміжньої жінки.

Сьогодні

Природно, предмет з таким насиченим родоводом не міг не привернути уваги творчих особистостей в різних кінцях Землі. Зовсім недавно я прочитав роман «Кайкен» відомого французького письменника Жана-Крістофа Гранже. У цьому драматичному трилері напружений детективний сюжет перемішаний з роздумами героя про японську традиційну культуру.

 

Кайкени Лукаса Барнлі (виробництво — Böker Plus)

Природно, свій внесок у відродження інтересу до кайкену і появу його нових варіантів внесли і виробники ножів. Саме до цієї категорії майстрів належить і Лукас Барнлі. Цей американський майстер спеціалізується на ножах для повсякденного носіння, виготовляючи їх на власному підприємстві Burnley Knives, відкритому в 2003 р. в Альбукерці, штат Нью-Мексико, США. Ножі Барнли відрізняє не тільки привабливий дизайн, але і відмінні робочі якості, функціональність, міцність і зносостійкість. При виробництві своїх виробів Барнлі використовує найсучасніші і високотехнологічні матеріали — титан, вуглеволокно, різноманітні композити і т. п. Його ножі відрізняються високою якістю виготовлення і підгонки. Лукас Барнлі спеціалізується не тільки на випуску авторських моделей, але і співпрацює з великими фірмами-виробниками, що мають світову популярність.

Саме так з'явилася серія ножів Böker Kwaiken. Взявши за основу легендарний японський ніж, Барнлі розробив складну версію кайкена. Сказати, що ніж вдався — значить, не сказати нічого. З першого погляду вгадуються характерні риси кайкена — лаконічні (не примітивні, а саме по-японськи лаконічні) лінії дизайну, стрімкість і відверта агресивність клинка. Модель сподобалася великому виробнику — компанії Böker. У підсумку в творчому союзі з автором фірма випустила цілу серію чудових ножів Böker Kwaiken. Необхідно відзначити, що протягом більше трьох років випуску цієї серії ножі безперервно удосконалювалися. Спочатку був випущений Kwaiken Folder. Ножі цієї моделі відрізнялися кольоровими накладками з різних матеріалів. Сталь клинка — відмінна японська неіржавіюча сталь AUS-8. Розкривався ніж за допомогою характерної шайби, закріпленої в основі обуха. У пізніх випусках для більш зручного і легкого розкриття ножа розміри шайби були збільшені. Пізніше побачила світ серія Kwaiken Mini — зменшена версія стандартного Kwaiken. Заключним акордом стала довгоочікувана для багатьох покупців версія Kwaiken Flipper, у якій розкриття відбувалося за рахунок виступу в нижній частині клинка — так званого «плавця». Необхідно відзначити, що «плавець» у Kwaiken Flipper має акуратну насічку і оптимальні розміри — завдяки ретельному розрахунку палець власника розташований саме там, де йому і слід знаходитися для легкого і швидкого розкриття ножа.

Складане виконання кайкенів від Boker дало нове життя японській класиці

На сьогоднішній день в спеціалізованих магазинах можна зустріти цілий ряд привабливих моделей з серії Böker Kwaiken. Наприклад, для любителів тактичних ножів серія була доповнена моделлю Kwaiken Flipper Tactical. Клинок тут має темне покриття антивідблиску, а накладки на рукоятку, що підвищують надійність утримання, також виконані у темному кольорі. Потенційний покупець легко зможе вибрати собі ножа до душі.

Родові риси

Незважаючи на різноманіття, всі ножі серії Böker Kwaiken мають загальні риси. Насамперед, це конфігурація клинка і рукоятки. Клинок має стрімку агресивну форму, відповідну легендарному японському кайкену, з ефектним і одночасно надзвичайно ефективним вістрям. Заточка клинка має увігнутий профіль (Hollow Grind). Слід зазначити, що вона не тільки агресивно виглядає, але і не менш агресивно ріже — запросто можна випадково поранитися, що і сталося з моїм приятелем, який, розглядаючи ніж і милуючись плавністю його ліній, не помітив, як кінчик пальця ковзнув по краю леза (причому ніж був закритий — і палець потрапив на край леза між нижнім краєм плашок). В ту ж мить долоню залила кров з розсіченого пальця... Отож ріже виріб чудово.

                                          

Простий і лаконічний дизайн рукоятки не тільки робить кайкен естетично привабливим, але і дозволяє його зручно утримувати

При приготуванні їжі куплений моїм приятелем по щасливому випадку Böker Kwaiken Flipper Carbon з клинком з сталі VG-10 справив на мене винятково позитивне враження, нарізаючи овочі, м'ясо і птицю як відмінний кухонний ніж. Підточити олівець або зробити з сірника зубочистку теж виходило легко і просто. Завдяки відмінно продуманому дизайну рукоятки цей ніж дуже зручний при будь-якому утриманні і при виконанні найрізноманітніших робіт. До речі, в моделі з фліпером цей елемент ще і підстраховує руку від зісковзування на лезо — за такої агресивної заточки це зовсім не зайве. Плашки рукоятки і замок Liner-Lock зроблені з високоякісної нержавіючої сталі, що робить ніж міцним і довговічним, а замикання — надзвичайно надійним.

                                      

Кайкен Лукаса Барнлі від Böker при самообороні може використовуватися і в закритому положенні

Окремого опису заслуговує IKBS — система відкривання і закривання ножів, яка використовується у всіх виробах серії Böker Kwaiken. Це бразильська система, розроблена в 2001 р. братами Лала і Флавіо Ікома для легкого і швидкого відкривання і закривання складного ножа. У Ikoma Kort Bearing Sistem (IKBS) застосовуються підшипники, які забезпечують дуже швидке і плавне розкриття; а при відкриванні моделі з фліпером взагалі складається відчуття, ніби спрацьовує асистуюча система відкривання. До того ж, судячи з технічних описів випробувань цієї системи і відгуками користувачів, вона дуже надійна.

Карбонові накладки рукоятки — лаконічно і елегантно

Рукоятка ножа оснащена невеликою сталевою кліпсою (на жаль, кліпса ця однопозиційна — тільки для правшів). Додатково в рукоятці виконано отвір під темлячок, що дозволить хазяїнові не тільки підвищити надійність і зручність використання, але і надасть простір для вправ.

                                                           

У конструкції кайкенів від Böker використовується замок Liner-Lock

Таким чином, зваживши всі за і проти, мій приятель незабаром придбав Böker Kwaiken Carbon Flipper — причому це було зроблено свідомо в спеціалізованому магазині, який офіційно представляє продукцію фірми Böker. Я роблю акцент на придбанні у авторизованого дилера, оскільки спритні хлопці з Піднебесної, швидко оцінивши зростаючу популярність Böker Kwaiken, вже щосили штампують свої копії. Сьогодні на ринок ринули підробки найрізноманітнішої якості і які суттєво відрізняються ціною — зустрічаються навіть і дуже недешеві.

Кому?

Böker Kwaiken можна рекомендувати практично будь-якому споживачу, який бажає мати якісний і зручний ніж для повсякденного носіння. Враховуючи розмаїття моделей, можна вибрати варіант як для чоловіка, так і для жінки. Будуть раді йому і ті, хто хоче отримати непомітний ніж, і ті, хто віддає перевагу більш яскравим моделям; знайдуться і елегантні моделі для естетів, і прагматично-тактичні — для професійних користувачів. Тим, кого цікавлять екзотика і винятковість, варто звернути увагу на модель Kwaiken Flipper Damast, клинок якого виготовлений з ефектної дамаської сталі. Дивним чином цей ніж поєднує в собі харизму і настрій Сходу з практичністю Заходу. Як і годиться ножу по імені кайкен, їм можна ефективно захищати себе у випадку небезпеки; причому для цього ніж можна використовувати і в закритому стані за типом ще одного характерного для Японії виробу — явари. І вже, звичайно, підійде він і для різноманітних господарсько-побутових робіт. Єдине, чого не варто робити цим ножем — так це позбавляти себе життя. Тим, для кого назва кайкен — не порожній звук, цей чудовий ніж буде невеликим нагадуванням про важливість поводитися з гідністю і честю, що у всі часи ніколи не було і не буде зайвим.

Стаття опублікована в журналі "Світ захоплень: Мисливство&Зброя" в № 2 за 2017 рік.

Автор: ДМИТРО ТАРАНОВ