Стволи з Придністров'я

19 грудня 2015 р. на брифінгу для журналістів спікер Адміністрації Президента України з питань АТО А. Лисенко повідомив, що в невизнаній ДНР налагоджено виробництво переносних реактивних пускових установок «Град-П» («Партизан»).

«Партизани» Захарченко

«За інформацією Головного управління розвідки Міністерства оборони України, виробництво такої зброї вже налагоджено на підприємствах тимчасово окупованої території у Донецькій області. Як повідомляють розвідники, на озброєння так званої "3-ї окремої мотострілкової бригади" бандформування ДНР, що дислокується в Горловці, нещодавно надійшла перша партія даних пускових установок», — заявив А. Лисенко. Подібна інформація з'являлася і раніше. У грудні минулого року глава Радміну самопроголошеної ДНР А. Захарченко заявив, що завод «Донецькгірмаш» виробляє міномети. «Пістолет-кулемет Губарєва» в розрахунок не беремо зі зрозумілих причин.

Не встиг у В'єтнам — «Град-П» («Партизан») в ЛНР, серпень 2014 р.

В обох випадках мова йде про зброю, яка не відрізняється особливою технологічною складністю у виробництві. Але у випадку з копією переносної 122-мм пускової установки 9П132 «Град-П» («Партизан») все-таки виникають сумніви в доцільності її виробництва. І справа не в тому, що якось не помітно, щоб формування ДНР і ЛНР відчували нестачу в «нормальних» РСЗВ. Для загнаних під землю партизан В'єтконгу, для яких радянські фахівці в 1965 р. створили «Град-П», ця зброя була більш цінною — через відсутність можливості мати повноцінну реактивну і ствольну артилерію. Але це зовсім не те, що має місце в конфлікті на сході України. Тут потреба в такій зброї з далеко не вибірковою точністю одиночної стрільби некерованими реактивними снарядами замість традиційної стрільби залпами обумовлена іншими обставинами.

Краматорськ, липень 2014 р., покинутий ДНР-івський міномет (судячи по всьому — там же і виготовлений)

Звичайно, прагнення завдати противнику шкоди будь-якими можливими засобами залишається. Однак протягом всієї осені і до недавнього часу, внаслідок міжнародного пресингу щодо виконання Мінських домовленостей і зростаючої пильності спостерігачів ОБСЄ, прихильники «Новоросії» змушені були демонструвати прихильність мирному вирішенню конфлікту. На цьому тлі було важко підтримувати градус напруженості конфлікту, оперуючи такими громіздкими речами, як РСЗВ, САУ, танки та інше. А от щось типу «Граду-П» — саме те... Ну, і питання — наскільки повноцінним є це виробництво? Як показує історичний досвід напівкустарного виготовлення зброї в умовах локальних військових конфліктів, стимулювати «виробництво» може і наявність «неліквідів» у вигляді пошкодженої в боях техніки. У березні 2015 р. командування АТО повідомляло, що з початку конфлікту формуваннями ДНР-ЛНР в боях втрачено до 170 РСЗВ різних модифікацій. Частина з них, найімовірніше, після ремонту було повернуто в стрій. Але нічого незвичайного, якщо згодом з'ясується, що «виробництво» відноситься лише до деякого кількості триног — а «стволи» були запозичені з розібраних пакетів напрямних труб розбитих БМ-21 «Град», які не підлягають відновленню.

«Їх там немає»

Все частіше говорять, що найбільш вірогідна перспектива на найближче майбутнє — так званий «заморожений конфлікт», Придністров'я-2. Причини та рушійні сили цих двох конфліктів дійсно мають багато спільного. Однак наша розмова — про можливі перспективи виробництва зброї в ДНР-ЛНР, і в цьому плані має місце показовий досвід такої ж невизнаної ПМР. У червні 2006 р. російський тижневик «Військово-промисловий кур'єр» у своєму № 22 (138) надрукував статтю «А якщо іскри все ж перелетять через Дністер?». Публікація присвячена оцінці військових потенціалів сторін Придністровського конфлікту та ймовірності його військового вирішення. В статті є вельми цікавий абзац, присвячений виробництву зброї в ПМР: "Є у Тирасполя і свій ЗПК: завод "Прилад" (місто Бендери), виробляє міномети і реактивні системи залпового вогню БМ-21 "Град"; заводи "Електромаш" і "Металорукав" (пістолети ПМ, ТТ, ПСМ, автомати АК, АКМ, бойовий комплект "Полісмен", станкові протитанкові гранатомети СПГ - 9). За повідомленнями ЗМІ, на "Електроапаратному" заводі та заводі ім. Кірова останнім часом освоювалося виробництво гранатометів "Бджола" і "Гном", переносних мінометів "Катран" і "Волошка", ПЗРК "Дуга". Втім, з іншого боку, це не отримало підтверджень з боку міжнародних спостерігачів, допущених владою Придністров'я на відповідні об'єкти». Ну, «міжнародні спостерігачі», — саме по собі явище цікаве. Але і без них взагалі-то не дуже віриться в таке розмаїття, і особливо — в ПЗРК «Дуга». У голови ПМР В. Смирнова відреагували негайно, заявивши, що хоча газета і російська, але стаття замовна. Сам Смирнов на цю тему висловився ще в лютому 2006 р. за результатами перевірки підприємств Придністров'я експертами ОБСЄ, заявивши про намір домагатися від ОБСЄ офіційного спростування чуток про виробництво та торгівлю зброєю ПМР. «Я не сумнівався в тому, що ніхто і ніколи не знайде доказів виробництва підприємствами Придністров'я зброї. Шукати в Придністров'ї виробництва зброї — все одно, що шукати чорну кішку в темній кімнаті», — заявив він. Ну, раз «їх там немає», то начебто і говорити нема про що. Ось тільки...

Тирасполь, 02.09.2015 р., матеріалізація «міфічних» придністровських «Градів»

02.09.2015 в Тирасполі пройшов наймасштабніший за всю 25-річну історію ПМР військовий парад. Серед іншої військової техніки по площі Суворова пройшла колона... РСЗВ невідомого зразка, які явно відрізнялися від відомих модифікацій РСЗВ БМ-21 — насамперед кількістю напрямних труб в пакеті, зменшеним до 20. Треба ж, хто б міг подумати?! Загалом-то, і раніше було відомо, що це продукція заводу «Прилад» з міста Бендери, але така відверта і масштабна демонстрація мала місце вперше — і, без сумнівів, була безпосередньо пов'язана з позицією керівництва ПМР в питанні конфлікту на сході України. А давайте придивимося до тієї самої смирновської «темної кімнати».

Розстріл на Шпитальній

1 грудня 2003 р. близько дев'ятої вечора до чергової частини Печерського РУВС Києва надійшло повідомлення про те, що на території Головного клінічного госпіталю Мінборони України, що на вул. Госпітальній, скоєно вбивство. Прибулі на місце події співробітники столичного главку міліції швидко з'ясували, що вбитим був добре відомий їм лідер злочинного співтовариства «Прищ», в миру — Валерій Пріщик (саме так написана це прізвище на його склепі на Лісовому кладовищі Києва, хоча в публікаціях зазвичай пишуть «Прищик»). Недалеко від трупа було знайдено, як повідомлялося, саморобний пістолет-кулемет з глушником.

    

Лихі 90-ті — бригади, рекет, бандитизм

Це був не перший замах на колишнього спортсмена-велосипедиста. Валерій Пріщик був одним із засновників ТОВ «Ринок-1» і контролював найбільший столичний ринок «Троєщина», денний оборот якого, за різними оцінками, становила від 200 до 800 тис. доларів США. За даними правоохоронців, угруповання «Прища» діяло в Києві з 1992 р., займаючись рекетом, вимаганнями, вбивствами... Створено воно було з учасників найбільшої тоді ОЗУ «Чайника» (Поліщука) після вбивства останнього. «Чайник» з «Прищем» контролювали в той час «Патент» — напівстихійний ринок на Троєщині, де перші «човники» торгували привезеним з Польщі товаром. Восени 1992 р. Поліщук був знайдений застреленим у лісопосадці під Києвом. У причетності до вбивства підозрювали «Прища», але це не було доведено.

Якийсь він «несаморобний», цей ПП — 2001 р., м. Стаханов, Луганська область (з такого ж застрелили «Прища»)

З 1997 р. щодо учасників ОЗУ «Прища» було порушено півтора десятка кримінальних справ, засуджено 24 члена банди. Вплив ОЗУ поширювалося на Ватутінський район, частину Подільського і Шевченківського районів Києва, воно мало інтереси на заході України, в Чехії та Словаччині. У 2001 р. Пріщика було заарештовано. Але в грудні 2002 р. Шевченківським райсудом Києва він був визнаний винним лише за ст. 206 «Протидія законній господарській діяльності» та ст. 296 «Хуліганство» КК України і після оголошення вироку... звільнили прямо в залі суду з урахуванням його півторарічного перебування під вартою. А через рік він був застрелений.

Глушник знятий, на стволі залишилися розширювальна камера і центруюча шайба

На той час, за даними правоохоронних органів, в Києві залишалося лише два діючі великі ОЗУ — Киселя (він же «Дід») і «Прища». За місяць до вбивства останнього, 4 листопада 2003 р. на вулиці Рейтарській у центрі Києва вибухнув джип, у якому перебував Володимир Кисіль, який, правда, при цьому особливо не постраждав. Логічним було б припустити, що за цим вибухом і вбивством «Прища» може відбутися війна угруповань. Але цього не сталося. Правоохоронці також заявили, що в даному випадку навряд чи будуть кримінальні розбірки зі стрільбою та вибухами. Схоже, всі, кому треба, швидко розібралися чи були у курсі того, що сталося. 

Неповне розбирання пістолета-кулемета

Як відомо, вбивство «Прища» досі вважається нерозкритим. Основною причиною злочину, на думку правоохоронців, є внутрішня боротьба за активи, які контролювалися «Прищем». Варіанти — лише в ступені залученості в це «зовнішніх сил».

Пострілів ніхто не чув

Вважається, що стрілець чекав «Прища» біля входу в будівлю госпіталю, куди він приїхав для розмови зі своїм зведеним братом. Хоча, як пише з посиланням на свої джерела вельми інформований інтернет-сайт «Україна кримінальна», не виключено, що вбивця приїхав разом з жертвою в одному автомобілі. Пострілів ніхто не чув. Спочатку — чергу в спину «Прищу», а потім, судячи з усього, — «контрольні» в голову. Після цього кілер дуже неквапливо, зі слів свідків, покинув територію госпіталю.

Рання модель пістолета-кулемета з неінтегрованим глушником

Пріщик ще деякий час був живий, але медицина виявилася безсилою, і близько десятої вечора він помер у хірургічному відділенні госпіталю. На місці події було виявлено 14 гільз і шість куль 9-мм «макаровських» патронів. Ще шість куль витягли з тіла вбитого. У знайденому неподалік пістолеті-кулеметі з глушником виявилося ще чотири патрони: три в магазині і один, затиснутий затвором, в перекошеному положенні. Чи бачив це стрілець — невідомо. Затримка при стрільбі вже не мала значення, справу було зроблено. Вплинуло це хіба що на кількість зроблених пострілів. Пістолет-кулемет, використаний для вбивства Пріщика, на перший погляд справляє враження саморобної продукції. Але звертають на себе увагу раціоналізм конструкції і присутність своєрідної естетики, більш властивої все ж таки утилітарній серійній продукції. Власне кажучи, такою він і був.

  «Якість» обробки каналу ствола у ПК № 251916, вилученого у м. Стаханов

Такі пістолети-кулемети давно відомі криміналістам. Їх помітною особливістю є те, що вони призначені для стрільби тільки при встановленому інтегрованому глушнику. Це не відноситься лише до найраніших зразків, які є великою рідкістю. Автору відомий лише один факт вилучення в Україні такого пістолета-кулемета зі знімним глушником. Але, на жаль, не збереглася інформація, де саме зроблено наведений тут знімок. З того, що можна розгледіти на бирці, слід, що вилучено це зброя за фактом замаху на вбивство якогось гр. Михайленко, а номер кримінальної справи відповідає чи то 2000-му, чи навіть 1992-му року. Звичайно, якщо взяти собі за мету, можна все з'ясувати, але в даному випадку це не так вже важливо. Більш поширена модифікація з інтегрованим глушником. Такі пістолети-кулемети вилучалися у 2001-2009 рр. в Одеській, Житомирській, Чернівецькій, Хмельницькій, Миколаївській, Київській, Луганській областях — і навряд чи це повний список.

Суворий мінімалізм

Ця зброя призначена для стрільби 9-мм пістолетними патронами зр. 1951 р. (9х18 ПМ). У нас є можливість ознайомитися зі зброєю, з якого був убитий «Прищ», на прикладі аналогічного пістолета-кулемета, вилученого у грудні 2001 р. в м. Стаханов Луганської області. Згідно з матеріалами справи, громадянин П. придбав його влітку того ж року в Миколаївській області. Довжина пістолета-кулемета з глушником — 460 мм, маса — 1927 г. Довжина ствола — 123 мм. Канал ствола має шість правих нарізів, діаметр по полям нарізів — 9,1 мм, по нарізам — 9,4 мм, Якість обробки ствола, м'яко кажучи, «сувора». Ствол жорстко з'єднаний з затворної коробкою. На стволі виконані два похилих рядка бокових отворів діаметром 2,5 мм, по чотири в кожному рядку (є зразки і з п'ятьма отворами). У канал ствола отвори виходять по дну нарізів, хоча і не зовсім точно.

Витягання рукоятки затвора при розбиранні

На стволі біля затворної коробки на різьбі встановлюється додаткова розширювальна камера глушника, ідея якої явно запозичена у ПБС для автомата Калашникова. На дульну частину ствола нагвинчується центруюча шайба, після чого встановлюється сам глушник в зборі з обтюраторами і сепараторами у формі котушок. Глушник нагвинчується на різьбу, нарізану на додатковій розширювальній камері. Центруюча шайба при цьому поділяє порожнину глушника на дві камери. Затворна коробка, судячи з усього, являє собою відрізок обточеної дюймової труби. Маса затвора — 238 г, довжина його ходу — 112 мм Затвор — класичної конструкції, з двома поздовжніми наскрізними каналами, один з яких призначений для зворотно-бойової пружини з направляючим стрижнем, другий — для стрижневого відбивача. Бойок брутально зафіксований у затворі кількома ударами керна. Але найбільше здивувало те, що в районі викидача хаотично розташовані аж чотири отвори для його осі, один з яких навіть заглушено — чи то майстер «втомився», чи то підмайстрові довірили.

Затвор з напрямними стрижнями

Амортизатора затвор не має. У крайньому задньому положенні затвор упирається в металевий диск товщиною 10 мм, в якому зафіксовані два напрямні стрижня. Після його вилучення з затворної коробки можна відвести затвор далі на 4 мм, що дозволяє без перешкод витягти рукоятку затвора через розширення на задньому кінці прорізу затворної коробки і вийняти з неї затвор. Спускова коробка, що кріпиться до затворної двома гвинтами, складається з двох фрезерованих частин (приймача магазина і власне спускової коробки), з'єднаних зварюванням. Спусковий механізм складається всього з п'яти деталей: спускового гачка, шептала з гвинтовою пружиною і двох осей. Перемикач вогню і запобіжник відсутні. Розбирання спускового механізму не передбачене, кінці осей розклепані. Магазин містить 25 патронів з шаховим розташуванням і дворядним виходом. Ширина порожнини магазину — 19,5 мм. Ви, звичайно, можете мати свою думку на цей рахунок — але якщо не брати до уваги другорядне, то з таким набором конструктивних особливостей основним прототипом цього пістолета-кулемета може бути хіба що Малюнок 76 в розділі «Пістолети-кулемети» відомого довідника А. Б. Жука «Стрілецька зброя», на якому представлена принципова схема пістолета-кулемета з вільним затвором.

Чиї ви, хлопці, будете?

Відомі автору зразки цих пістолетів-кулеметів зовні мало відрізняються. В основному варіюється загальна довжина (460-500 мм) через довжину глушника. Непостійні також довжина ствола (104-140 мм) і внутрішній устрій глушників. Відомі три варіанти магазинів — на 20, 25 і 30 патронів.

Спускова коробка зі спусковим механізмом без «надмірностей»

Частина пістолетів-кулеметів оформлена з імітацією «нормальної» зброї промислового виробництва і має шестизначний «заводський номер» на затворі, затворній і спусковій коробках, кришці магазина.

При цьому три останні цифри «номера» нанесені також на дерев'яну рукоятку і диск-основу напрямних стрижнів. Правда, логіка нанесення цих номерів неясна. Так, якщо на описаному зразку нанесено 251916, автору відомі також такі «номери», як 425603, 439251.

А більша частина таких пістолетів-кулеметів взагалі не має будь-яких літерно-цифрових позначень. Існують і «ексклюзивні» зразки — теж без «номерів», але прикрашені популярним у певних колах способом хімічного травлення. Сюжети відповідні, «пацанські», як і на наведеному фрагменті ще одного такого пістолета-кулемета. Примітно, на якому тлі зображено щось, схоже на вовчу голову: судячи по контурах, це не що інше, як шапка-«півник» — епохальна річ... Яке відношення ці пістолети-кулемети мають до придністровської «темної кімнати»? Безпосереднє.

«Безномерний» ПК, вилучений у 2004 р. в смт. Ружин Житомирської області — без центруючої гайки на стволі, магазини на 20 і 30 патронів (далі буде)

Стаття опублікована в журналі "Світ захоплень: Мисливство&Зброя" в № 6 за 2015 рік.