Наприкінці сезону

Після новорічних застіль неминуче виникає необхідність поправити підірване святковими тостами і закусками здоров'я. Хтось їде в гори кататися на лижах, а хтось – грітися в тропіки. Ми ж, звісно, збираємося на полювання!

І тут виявляється, що велика частина об'єктів полювання, доступних українським мисливцям, закрилася ще в минулому році. Тому в сьогоднішній статті давайте поговоримо про те, в гонитві за якими саме трофеями можна зустріти початок року у нас в країні. Також має сенс проаналізувати причини різної тривалості дозволених термінів добування найбільш популярних видів мисливських птахів і звірів.

За буквою закону

Підготовку до настільки регламентованої (причому цілою низкою держструктур) справи, як полювання, щиро рекомендую почати з вивчення відповідного закону. Ми ж пам'ятаємо, що у нас такий є, так-сяк працює і рядовим мисливцям багато в чому допомагає – у всякому разі з точки зору загального розуміння ситуації з полюванням в окремо взятій країні. Принаймні, статтю з заборонами вивчити доведеться обов'язково, але ми вже про це говорили в попередніх номерах журналу.

Так ось, 19-а стаття Закону України «Про мисливське господарство та полювання» присвячена саме дозволеним термінам добування тих чи інших мисливських видів. Але при цьому з застереженням, що кожне мисливське господарство має абсолютне право в рамках цих термінів «рухатися», тобто і відкрити пізніше, і закрити раніше, ніж це передбачено законом. Зрозуміло, такий намір необхідно узгодити з контролюючими інстанціями і довести до відома зацікавленої громадськості. Як правило, це рішення виглядає у вигляді підписаного всіма ким треба наказу про відкриття полювання на поточний сезон у даному мисливському господарстві. У ньому «всі ходи записані»: і норми добування, і мисливські дні тижня, і інші порядки, прийняті зараз на даній території. Ну і висіти йому бажано на видному місці в конторі господарства – доносити, так би мовити, свій зміст всій громадськості. Оскільки передувати будь-якому полюванню буде спілкування з представником мисливського господарства (як мінімум для отримання на руки документа – відстрільної картки або ліцензії на право добування), то мисливцеві необхідно замислитися і з'ясувати наявність «підводних каменів в цій акваторії». Адже, незважаючи на існування єдиного закону, правила полювання навіть в сусідніх господарствах можуть, повторюся, значно відрізнятися.

Неправильні правила

Ті чи інші відмінності в існуючих правилах полювання у різних господарствах можуть бути пов'язані з рядом причин – як очевидно об'єктивних, так і не дуже. Наприклад, якщо результати таксації (обліку поголів'я) показують виразно невисоку чисельність якогось виду дичини, то цілком зрозумілі і мала кількість мисливських днів, і зниження норм відстрілу, і інші обмеження, що накладаються на мисливця – в тому числі і скорочення тривалості мисливського сезону . А при чисельності нижче порогової буде зрозумілою і повна заборона полювання на цей вид дичини на даній території – аж до відновлення прийнятної кількості популяції цього виду.

Також накладають свої рамки і відмінності кліматичних і погодних умов в різних регіонах України. Наприклад, якщо на півночі країни вже по пояс снігу, і мисливські тварини опинилися в тяжкому становищі, практично вимагаючи тієї ж підгодівлі, то в південних областях ще може зеленіти травичка, і для багатьох видів дичини умови проживання цілком комфортні.

Коли багато снігу, підгодівля – порятунок

Ну, а до суб'єктивних причин я б відніс горезвісний людський фактор.

Тут ми можемо спостерігати і традиційні уявлення про способи та строки полювання, прийняті в даному регіоні. Але частіше ми стикаємося з ситуацією, в принципі характерною для всіх наших галузей господарювання: не можеш (або не хочеш) нормально контролювати – заборони! Адже це набагато простіше. Так, у багатьох господарствах для полювання досі існують певні обмеження на полювання з нарізною зброєю – аж до повної заборони на таку. Подекуди з початком сезону полювання на зайця закривається полювання на польову і борову пернату дичину. Десь в лісових угіддях заборонено полювати на всіх тварин крім копитних. При цьому в сусідньому господарстві, при проведенні колективного полювання в лісі на хутрового звіра з гончими або норними собаками, лише встановлюється ліміт на кількість учасників. І так далі – на що вистачить фантазії. Ось тому, щоб раптом не потрапити в халепу, необхідно на додачу до закону читати ще і наказ по конкретному господарству.

А тепер – дискотека!

Загалом, розібравшись з можливими непорозуміннями, розглянемо, що ж мисливський календар залишив нам для втамування мисливської пристрасті після (та й під час – чого гріха таїти) новорічних свят.

Полювання на початку року – якраз для справжніх чоловіків: зима, мороз, сніг, і, зрозуміло, десь тут мають причаїтися хижі звірі. Ось вам, будь ласка! На них полювання в абсолютній більшості мисливських господарств відкрите аж до кінця лютого.

Початок року – найкращий час для облав на вовка

Саме зараз дуже результативне полювання на вовка. Адже тільки по снігу єгері з найбільшою ймовірністю можуть обчислити, в якому кварталі лісу зупинилася зграя цих сірих хижаків, і провести незабутню для учасників класичну облаву з прапорцями.

У цей час можна і потрібно добувати лисиць і єнотовидних собак з норними породами – тер'єрами і таксами. Ці маленькі гладіатори безстрашно кидаються в підземелля, що гостро пахне звіром. І наступають нудні хвилини тиші і очікування, коли раптом з під шару землі, десь прямо під ногами, лунає приглушений злий гавкіт. Йому вторить пульс, що раптом почастівшав. Тепер тільки не шуміти ... І через деякий час з чорного віднірка, як завжди раптово, вилітає руда блискавка. Постріл, другий – летить шкереберть. Тут же слідом вискакує маленький боєць і з захватом хапає за горло поваленого ворога. А скільки емоцій дарує полювання з гончаками в засніженому лісі!!

Коли багато снігу, підгодівля – порятунок

Ще одним, що набирає популярність у нас, способом добування рудої хижачки стало полювання з нарізною зброєю і манком. Зрозуміло, в тих угіддях, де це допускається місцевими нормативними документами.

Найбільш результативними є манки, що імітують писк миші і крик пораненого зайця. Це обумовлено, в першу чергу, раціоном лисиці в цей період – адже три чверті його складають мишоподібні гризуни. Ну, і ясна річ, що такому великому шматку, як заєць з проблемами, кожна лисяча паща зрадіє.

Взимку лисицю годують вуха

У місцевості, де лисиця мало зазнає переслідувань, її можна бачити за мишкуванням в будь-який час доби. Але все ж улюблені години її полювання – ранній ранок перед сходом сонця і пізній вечір. Тому і полювання з манком на лисиць ми приурочимо саме до цього часу. Тонкощів в цьому полюванні вистачить не на одну статтю – а, можливо, і не на одну книгу. Адже якщо звір живе в безпосередній близькості від людей, часто докучає набігами на курники і при цьому активно переслідується, але, тим не менше, живе і процвітає – значить з обережністю у нього все в порядку. Тому мисливцеві для вдалого пострілу потрібно враховувати масу чинників: напрямок вітру, погодні умови, рельєф місцевості, та й навички маскування повинні бути не гірше, ніж у армійського снайпера.

У південних регіонах зростає популяція шакала – сильного і спритного хижака, що порівняно недавно з'явився на українській території і чисельність якого вже пора брати під контроль. Хоча не варто приховувати: поки що полювання на нього носить більше випадковий, попутний характер – наприклад, при полюванні з гончими на лисиць в очеретяних заростах.

Пернаті

Традиційно полювання на пернату дичину закінчується до Нового року. Але в південних областях до кінця січня триває полювання на зимуючі зграї диких гусей – які завдають тут, до речі, чималих збитків озимим культурам. Це складне, важке, не завжди добутливе, але дуже цікаве полювання. Величезне значення для його результату має підготовка. До її складу, в першу чергу, входить розвідка – як полів, на яких гуси годуються, так і «коридорів» їхніх перельотів на водопій і ночівлю. Також надважливе на цьому полюванні ідеальне маскування на місцевості. Зрозуміло, тут не обійтися без придбання реалістичних муляжів гусей, яких повинно бути розставлено чим більше, тим краще. Без віртуозного володіння гусячим манком теж нікуди (нагадую в черговий раз: електроманки на полюванні в нашій країні заборонені!). Недарма полювання на цих птахів вважається мало не найскладнішим – але разом з тим цікавим, азартним і дійсно спортивним. І тим дорожчий звук, з яким після вдалого дуплету падає на мерзлу «озимину» пара гумеників під п'ять кілограм кожен…

Так для мисливця-гусятника виглядає рай

У той же час «місцеві» куріпки та фазани зараз як ніколи потребують підтримки мисливців. Випавши, глибокий сніг дуже сильно скорочує їхні шанси знайти їжу. Адже давно відомо, що ситому птахові не страшний ніякий мороз. Тому ті зацікавлені мисливці, які звикли розраховувати на свої сили, не лінуються влаштувати кілька годівниць для цих птахів, не особливо сподіваючись на допомогу мисливських господарств, на чиїй землі це відбувається. Не заважають – і то добре.

Копита, зайці та бобри ...

У розпалі – сезон полювання на зайця-русака (в більшості регіонів – до кінця січня). І зараз воно стало можливим найбільш, на мій погляд, спортивним і цікавим способом, а саме – методом троплення, тобто розплутуванням слідів, залишених зайцем за ніч на свіжій сніжній гладі. Наполегливість, спостережливість, трохи удачі і трішки стрілецьких навичок – і ось вже вухатий трофей в руках задоволеного мисливця. А скільки кілометрів пройдено! Ну так на те воно і полювання.

Їдальня бобра

Напередодні Нового року у нас в країні традиційно закривається колективне полювання на копитних. І хоч, за законом, самців цих видів можна добувати до кінця січня, полювання на них не носить масового характеру. Самці лося і козулі, нагадаю, до цього часу вже скинули роги і втратили колишню трофейну цінність. І хоч індивідуальне полювання в цей час і проводиться, але, як правило, тільки на майданчиках з підгодівлею, де є можливість чітко ідентифікувати статеву приналежність і трофейні якості здобичі. Полювання з вишки подобається далеко не всім. Але саме на ньому вдається максимально «злитися» з природою і підглянути багато цікавих епізодів з життя наших, в тому числі і немисливських, диких птахів та звірів.

Полювання на хижаків в морозну і сніжну пору – заняття для справжніх чоловіків

Ще одним цікавим трофеєм в цей період може стати бобер. У тих місцях, де на водоймах ще не встигла утворитися товстий шар криги, цілком результативною може бути засідка на нього в густих сутінках, біля виходів з води в прибережні зарості верболозу. Зниження браконьєрського преса – в першу чергу, через падіння цін на його хутро в останні десятиліття – дозволили українській популяції цього водоплавного гризуна збільшитися до цілком промислових масштабів. Проте в Україні на нього проводиться тільки індивідуальне полювання і лише за ліцензією – ну і не скрізь, само собою.

Знову про наболіле

У спробі підвести підсумки хочу відзначити, що правила і терміни полювання у нас в країні досить лояльні по відношенню до дичини. Незважаючи на це, загальний пресинг браконьєрства на популяції копитних настільки сильний, що ніякі законодавчі реверанси по відношенню до дичини не сприяють збільшенню її чисельності. Ось до цих пір, наприклад, тривають «гойдалки» зі статусом європейського лося. За його внесення в Червону книгу вже проголосувала відповідна комісія – і навіть міністр екології та природних ресурсів, імітуючи бурхливу природоохоронну діяльність, видав черговий наказ з цього приводу. Ну що ж, сподіваємося, що бюрократична машина в черговий раз прожує і виплюне цей популістський демарш. На сьогоднішній день у нас все одно не існує ефективної державної служби або хоча б програми по боротьбі з браконьєрством. Тому, як би це не звучало, реальною охороною диких тварин у нас в країні займаються лише ті, кому це матеріально вигідно. В першу чергу – працівники приватних мисливських господарств; тому що висока чисельність мисливських видів на своїй території – їхній «шкурний» інтерес. Погодьтеся, навіщо ж вкладати гроші в товар, який не можна продати? У той же час різним «грантососам» навпаки: чим гірше йдуть справи з чисельністю виду – тим гранти товщі. Потрібно ж влаштовувати шоу-акції, а вони недешеві. Загалом, боротьба за існування української популяції європейського лося триває. А ми ж тим часом чистимо рушниці і збираємося на полювання.

Стаття опублікована в журналі "Світ захоплень: Мисливство & Зброя" в № 6 за 2017 рік

Автор: Антон Кудрін