Ловля пасивної щуки у "дровах"

Автор: Швець А.

Думаю, кожен зі спінінгістів не раз і не два бував в такій ситуації, коли начебто і погода сприятлива для риболовлі, і атмосферний тиск постійний вже довгий час - а щука не бере ні в яку. Тобто, не реагує на приманки, пропоновані їй рибалкою, і ніякі хитрощі з найвитонченішими відпрацьованими проводками не дають позитивного результату. У кращому випадку пасивна щука може проявити інтерес до тієї чи іншої блешні, силікону або воблеру, але ця увага буде проявлятися тільки в тому, що вона буде просто злегка буцати приманку закритою пащею. Протягом дня можуть ненадовго траплятися короткі виходи - раптові спалахи щучої активності, але власне активністю це назвати буде складно - клювання будуть нечастими, безсистемними і з дуже низьким ступенем реалізації. Спінінгіста замучать удари по приманці, холості клювання і часті сходи, так як щука буде брати дуже ніжно і засікатись в більшості випадків за самий краєчок губи. Потім спалах закінчиться і не буде і цього - доведеться знову полоскати приманки вхолосту, сподіваючись знайти «ту саму, заповітну» або чекати справжній вихід щуки зі злими покльовками і їх стовідсотковою реалізацією. Більшість в таких ситуаціях просто опускають руки, так як діють по шаблонах - спробували п'ять-десять варіантів, не вийшло - значить не клює і я зробив все можливе ... Саме стереотипне мислення в більшості ситуацій не дає спінінгістові прийняти єдине правильне рішення - це знову говорить про користь експериментів на рибалці. І експериментів не тільки з приманками, а також з їх проводками. Так вирішити проблему відсутності кльову і зробити результат дня може якась нестандартна тактична схема облову водойми, тобто ми почнемо ловити там, де колись з якихось причин уникали закидати свої приманки. А які ділянки водойми наш брат-спінінгіст найчастіше обходить стороною, не ризикуючи закидати там свої приманки? Правильно - закоряжені, і чим густіші корчі, тим більше підстав тут не ловити - собі дорожче, тому що тут навіть силікон на офсетному гачку не завжди допоможе. Тут виникає закономірне питання: а чому при відсутності кльову потрібно починати ловити саме в корчах? Все дуже просто - тут живе щука, і часто найбільша представниця водойми, причому середньої і дрібної теж вистачає... Тому при пасивності хижачки пробуємо спокусити її на клювання там, де вона відчуває себе в цілковитій безпеці і, не дивлячись на обережність, її можна спробувати ошукати.

Почнемо з дуже важливого моменту - з нашої снасті для лову в корчах. Вимоги до неї і техніка володіння нею - це одні з ключових моментів, від яких залежить дуже багато чого. На моє глибоке переконання, при лові в таких складних умовах, де дуже часто доводиться втихомирювати на “короткому повідку” не втомлену велику щуку, а також виконувати снайперські закидання в незручних умовах, альтернативи хорошому кастинговому комплекту просто немає. По-перше, мультиплікаторна котушка дозволяє застосовувати товстий міцний шнур, що важливо при зачепах, від яких нікуди не дінешся навіть при великому бажанні. З міцним шнуром ти відчуваєш себе в корчах набагато впевненіше - зростає шанс врятувати воблер при зачепі, та й при силовому виважуванні це важливо. По-друге, кастингова снасть дозволяє виконувати закидання практично з будь-якого становища і в умовах обмеженого простору, наприклад, коли над головою і з боків нависають гілки дерев. До того ж закидання приманки, яке найчастіше застосовується при лові на короткій дистанції - маятниковий і виконувати його саме з мультом просто ідеально. Дуже важливий рівень володіння снастю, потрібно вміти класти приманку прицільними закиданнями з точністю буквально до сантиметра, адже будь-яка помилка завжди закінчується зачепом за корч. Так як наші приманки будуть важити від 20 до 50 грамів, то оптимальним вибором буде потужне вудилище басового типажу з верхнім тестом до 42 грамів. Дуже хороший варіант, перевірений мною, - модель Poison Adrena Shimano, дуже чутливе, легке і сухе односкладане вудилище, що має великий запас потужності. Такий спінінг із важкими воблерами буде справлятися, і при бурхливому виважуванні крупної риби на короткій дистанції ніколи не підведе. Піддаватися спокусі і вибирати вудилище з верхнім тестом до 30 грамів категорично не раджу - одного разу ви просто не зможете з його допомогою розвернути силою велику щуку, що рветься після клювання у рятівні завали. Варто лише на мить затриматися або дати волю щуці - і ми гарантовано втрачаємо рибу і, в більшості випадків, приманку. Так само важлива довжина вудилища - при лові на короткій дистанції зручнішими будуть спінінги довжиною до 213 см, так як при використанні довгого вудилища просто незручно брати рибу, до того ж воно не дозволить ефективно справлятися з повною сили рибою при боротьбі на короткій відстані. До котушки вимога одна - вона повинна бути надійною, тому що їй доведеться витримувати екстремальні навантаження, тому бюджетні моделі тут навряд чи підійдуть. Я використовую Bantam MGL Shimano, потужний і компактний мульт, який мене повністю влаштовує за всіма параметрами. Дуже важливий нюанс - фрикціон мультиплікатора завжди повинен бути затягнутий до межі: тут все повинно відбуватися дуже швидко - головне, не дати щуці схаменутися і ломанутися в коряжник. Можна використовувати і більш бюджетний комплект, причому сам процес лову при цьому нітрохи не постраждає: наприклад, вудлище з хорошим запасом потужності Favorite Drive з верхнім тестом по приманках до 45 грамів і котушку Shimano Curado.

Тепер поговоримо про наших головних героїв, за допомогою яких ми будемо намагатися спокусити щуку - великих складаних воблерах. Здавалося б, пасивна хижачка швидше відреагує на дрібну приманку, однак це не так. У процесі лову ми будемо вести приманку в поверхневому шарі - не нижче півметра, тобто щуці доведеться стартувати за нею вгору з дна або збоку, із засідки. Піднятися на півметра-метр вгору щуку з більшою ймовірністю змусить великий об'єкт, що рухається, ніж дрібний, у якого і коливання, що створюються тілом під час руху, могутніше, та й візуально він набагато помітніше. Плаваючі моделі нам не підійдуть, так як риба дуже пасивна, а подача приманки повинна бути дуже повільною. Ідеальний варіант - або суспендер, що зависає на паузі, або повільно тонучий. Другий варіант кращий, так як дозволяє змінювати горизонт проводки на свій розсуд. Підійдуть для цієї мети і деякі плаваючі воблери - дуже гарні моделі Nories з серії Hira Crank, додатково підвантажені як нам потрібно. Я завжди регулюю вагу таким чином, щоб воблер ставав повільно тонучим - це дозволяє мені опускати його трохи нижче, ніж суспендер з його фіксованим максимальним горизонтом проводки. Говорячи простою мовою, нам потрібна забійна приманка типу всім відомого Jackall Tiny Magallon, тільки набагато більші за розмірами. Найважливіше - це надповільна подача приманки: вона повинна якомога повільніше просуватися вперед, весь час залишаючись в зоні уваги щуки і провокуючи її на атаку. Саме підвантажений складаний воблер ідеальний для такої мети. Його можна крутити легкими потяжками кінчика вудилища буквально на одному місці, та ще й з паузами. У мене дуже добре показали себе дві моделі Nories: Hira Crank Gill 110F і Hira Crank Gill S-Bill 140F у підвантаженому варіанті. Варто додати менше грама ваги і обидва воблери перетворюються в дуже повільно тонучі - саме те, що потрібно для лову в «дровах».

Тактика риболовлі також дуже важлива. Упіймання щуки на великі складані воблери в корчах - це майже на сто відсотків ловля на короткій відстані, причому ми повинні контролювати весь процес проводки від початку до кінця візуально. Тут не обійтися без поляризаційних окулярів, які знімають відблиски з поверхні води - з ними набагато легше здійснювати контроль проводки воблера. Ми тихо рухаємося уздовж берега і шукаємо відповідні місця, де може стояти щука - затоплені стовбури дерев, всілякі корчі, пеньки і подібний бурелом, в якому стовідсотково стоїть найчастіше кілька щук. Наше завдання полягає в тому, щоб виманити неактивну хижачку з укриття і змусити відреагувати на приманку - в даному випадку це складаний воблер. Тихо підходимо до точки і виконуємо кистьове маятникове закидання, кладучи воблер точно в ціль, і проводимо його вздовж лежачого у воді дерева або над корчами, уздовж стінки очерету або уздовж берегової лінії, де глибина починається відразу від берега. Головний фокус полягає в тому, щоб не втрачати приманку з уваги, не опускати її занадто низько. Втративши воблер з поля зору, ми ризикуємо посадити його на корч. Іноді щука не виходить на першій же проводці - доводиться проводити воблер по одній траєкторії часом до десятка разів, і часто таке вимучування дає свої плоди. Особливий азарт такому лову додає те, що всі холості виходи риби, бодання приманки, бурхливі клювання, виважування і сходи відбуваються на очах у рибалки. Неодмінний супутник при лові в корчах - це надійний відцеп: якщо ми все-таки засадили воблер, то не слід смикати за шнур, ще глибше заганяючи трійник в деревину. Відцеп в ста відсотках випадків рятує нашу приманку.