Все під контролем — навіть на відстані

Ультразвуковий свисток SportDOG

Почну з простої речі — свистка. Існує багато різновидів свистків — від ультразвукових до простих спортивних, або суддівських, на будь-який смак. Потрібна річ в дресурі і в спілкуванні з собакою? Однозначно кажу — так. Це команда, сигнал, подразник нервової системи, а всі разом — це спілкування на відстані з вашим вихованцем. Звичайно, можна і два пальці в рот закласти і свиснути — і я так іноді роблю, коли забуваю свисток дома (хоча вмію свистіти і без пальців). Але, погодьтеся, це не дуже зручно і зовсім не естетично. А ультразвуковий свисток собачий слух дуже добре чує і на великій відстані. До того ж, як правило, на полюванні ви прямуєте проти вітру — а значить, звук від вас до собаки поширюється також проти вітру. Висновок напрошується сам собою. З власних спостережень можу додати ще й таке: коли на полюванні або при дресируванні ви спілкуєтеся з собакою свистком, а пес незадовільно відгукується або не слухає вас, ви мимоволі дуєте в свисток енергійніше, цим як би висловлюючи своє обурення. Запевняю вас, собаки дуже добре відчувають інтонацію і реагують на неї.

Навіть вигулюючи собаку десь в парку, зручніше спілкуватися з нею свистком, а не криками, привертаючи до себе увагу перехожих. Свист, до якого звик слух собаки, має гарну зупиняючу дію. Це особливо важливо в тому випадку, коли ваша собака стрімголов носиться в межах міста, де багато машин, гуляють діти, а також водяться бродячі собаки.

Ще трохи про користь даного аксесуара — цього разу стосовно не мисливського, а службового і декоративного собаківництва (звичайно, якщо його використовувати за призначенням, а не для видування мелодії «Одинокий пастух»). Мій знайомий вигулює свого пса на прізвисько Піф в парку. Гуляючи без повідця, собака показує чудеса спритності: ось він був, і вже його немає. Пес безконтрольно оббігає всю територію парку, десь залишить СМС-ку для своїх приятелів (у вигляді сечоточки), десь позалицяється зі своїми подружками, десь дозволить потріпати себе дітям, які обожнюють його, але варто господареві свиснути — він тут як тут. А тепер уявіть: серед усієї цієї краси, висвистуючи Піфа, господар закладає два пальця в рот ...

Зрозуміло, що для закріплення заведеного правила собаку за старанність слід винагороджувати цукеркою. І після таких вправ з подальшою винагородою пес звук вашого свистка відрізнить від тисячі інших. Слух у собак настільки відмінний, що по секрету скажу: вдома я цукерки розгортаю під ковдрою, щоб собаки не чули, і не завжди це вдається зробити без їх участі. Одним словом, свисток — потрібна річ.

Пластикові апорти SportDOG для тренування собак на воді

Перейдемо до апортувальних аксесуарів, яких в даний час пропонується цілий ряд. Хоча на березі будь-якого водоймища ви запросто знайдете собі відповідний «дрин» для апортування! До того ж, закидаючи палицю в воду, в жарку погоду і команди ніякої подавати не треба — собака з величезним задоволенням стрибне у воду і принесе вам апорт. Здавалося б — просто, дешево і практично. Але в подальшому очевидним стає ряд недоліків такого примітивного пристосування, як знайдена палиця, і викликана ними ціла купа негативних звичок вашого вихованця. Як правило, поки собаки пливуть, вони жують палицю — а згодом вони будуть жувати і дичину. Виправити цю звичку дуже важко, а іноді буває навіть неможливо.

Чому так відбувається? Практично всі роблять одну і ту ж помилку: починаючи відпрацьовувати апортування, потрібно зацікавити вихованця. Кращого інтересу, ніж гра з паличкою, не існує. Ми так зацікавлюємо собаку, що і самі, як малі діти, включаємося в гру з паличкою, радіємо успіхам своєї собачки — і не помічаємо, де ігри переходять в звичку. Відучувати важко; я прихильник радикальних методик, а не методів в дусі гуманізму, тому описувати їх не буду — я через це вже пройшов, хай мене Бог простить.

А ось ви якщо не хочете через це пройти, то не робіть помилок. Чомусь прийнято вважати: якщо ваш пес подає з води кинуту палицю, знайдену на березі, то він готовий для полювання на качку. Для того, щоб дістати лежачу на чистоводді — може, і досить, але для тої, що впала в хащі, зарослі очеретом, лілеями та всякою болотною рослинністю — ні. А як навчити переключатися від візуального пошуку на чуття? Повторюся і про важливість правильно взяти дичину — злегка придушити, а не розжувати до стану, коли ваш трофей стане схожий на махровий рушник, з якого не вийде ні пам'ятного опудала, ні кулінарного шедевра. У пам'яті намалювався один сюжет: знав я одного спанієля (я також був знайомий і з його господарем, але розмова про спанієля). Крім клички, цей горе-мисливець мав і прізвисько — Джек-Різник. Якщо пес добирався до дичини раніше господаря, то він так її патрав, що від птиці залишалася лише купка закривавленого пір'я ... Таких прикладів можна навести дуже багато; тому на питання, чи потрібні нам при натаскуванні і дресурі ці нововведення технічного прогресу, я однозначно кажу — так. А ось чи користуватися ними — вирішувати вам. Але якщо користуватися і робити це правильно, то результати будуть, і ви їх побачите; а коли ви відточите дресуру свого вихованця до досконалості і закріпите ці навички, вам захочеться, щоб ці результати побачили і інші — і тоді вже ви будете давати їм поради.

Нашийник

Тепер поговоримо про більш серйозні досягнення прогресу: ринок пропонує нам світлові і звукові сигнальні нашийники. Корисна це річ? Наведу один приклад. Було це на території тепер уже іншої держави, і вже давно — за часів, коли про такі новинки можна було лише фантазувати. Після полювання з лайкою на куницю, нічого не здобувши, в нічний час ми поверталися додому. Собака нишпорила в лісовій гущавині, періодично з'являючись на дорозі, по якій ми йшли. Чути було тільки шурхіт, до якого ми напружено прислухалися. Тоді приятель і почав мріяти: от якби був такий нашийник, на якому блимала лампочка. І ось вам, будь ласка — мрії збуваються.

Знав я, правда, одного «Кулібіна», який ще в ті далекі часи змайстрував щось подібне для вигулу собаки вечорами — незважаючи на відверту примітивність виготовлення, це була корисна річ. А сьогодні можна придбати акуратний, компактний і естетичний нашийник зі світловим сигналізатором.

Електронашийник SportTrainer® SD-425E

Йдучи в ногу з прогресом, виробники аксесуарів для собак пропонують нам і звукові сигналізатори. Як я здивувався, коли вперше побачив на нашийнику пойнтера причеплені дзвіночки! Спочатку мені було навіть смішно — вони мені нагадували про овець, що пасуться на альпійських луках. А ось задуматися мені довелося, коли я завів собі чергового вихованця-кобеля і почав з ним займатися в угіддях. Молодий жвавий пес йшов в хащі, визначити його місцезнаходження було важко — і я сам почепив дзвіночок йому на нашийник. Хоч яка допомога від мого пристосування була. Правда, іноді пес повертався без дзвіночка, відірвавши його в очереті.

Погодьтеся, такого плану кустарщина — не європейський вибір; а ось як би мені в той момент став у нагоді звуковий сигналізатор! Корисний він не тільки при підготовці собаки, але також і на полюванні. Фазан, куріпка, вальдшнеп — та й на перепела, думається, він теж підійде; а ось на таку обережну птицю, як бекас — швидше за все, ні. До бекаса часом сам крадешся, як очеретяний кіт; цей птах і просто неввічливу собаку не підпустить, не те що зі звуковим сигналом. На бекаса я полюю багато, тому можу стверджувати, що з нашийником, котрий подає звукові сигнали, це неможливо. А по решті дичини — без проблем, користь є, застосовувати можна і потрібно; тим більше що прогрес на горло наступає, а з ним краще в ногу рухатися, а якщо почнеш шкутильгати — затопчуть.

Контроль на відстані

Сигнальний ліхтарик SportDOG для нашийника

Наостанок хочу поговорити про таке нововведення, як електронашийник з передавачем SportDog Sporttrainer. Для початку нагадаємо принцип дії і пояснимо, яку проблему можна вирішити за його допомогою. Образно кажучи, це щось на зразок електрошокера з дистанційним управлінням.

Раніше я бачив, як цей прилад працює на інших собаках, і був готовий придбати його з тієї причини, що мені, пенсіонеру, підкорювати простори нашої батьківщини вже важко. Хоча я не здаюся: одного разу вибравши собі зірку, зі шляху жодного разу не звернув. Натаскую свою собаку — а він у мене пес молодий, жвавий, і його невгамовність потрібно коригувати. Мені його не наздогнати. У дресурі негатив потрібно викорінювати одразу (краще, звичайно, його не допускати, але це не завжди виходить). Крім роботи зі своїм собакою, я допомагаю приятелям в дресируванні їх вихованців. Такого плану фізичні навантаження і для молодого організму хороші до пори, до часу. Іноді так не вистачає швидкості, а так хочеться забігти попереду свого підопічного, призупинити, не дати або заборонити — а немає сил. А буває ще гірше: пес на куражі — не допомагають ні слова, ні крики, ні благий мат, свисток розжарюється — а він вас вже не чує або не хоче чути. Зате вашу лайку добре чутно в сусідньому селі або дачному селищі. Раніше за допомогою подовженої корди можна було збільшити відстань впливу на собаку. Це допомагало, але самі розумієте: у бігу наввипередки з псом навіть добре підготовлені спортсмени поступляться в швидкості.

Завдяки нашийнику зі звуковим сигналізатором ви завжди будете знати, куди подівся ваш пес

Електронний ошийник полегшить натаскування, допоможе закріпити команди і виправити поведінку вихованця. Дистанційний передавач посилає сигнал, що включає нашийник-приймач для нешкідливої ​​для собаки стимуляції на відстані до 1 600 м. Собака, яка отримує в разі непокори слабкий електричний розряд, дуже швидко навчиться асоціювати сигнал з командою. До речі, рівень статистичної стимуляції можна регулювати. Я не знаю, як впливає стимулюючий сигнал на собаку — про це краще у неї запитати. Паспорт завода-виробника стверджує про безпеку впливу на організм, і по зовнішньому вигляду собаки ніяких наслідків я не помітив. Одним словом, МОЗ навіть не попереджує про небезпеку. Потрібно розуміти, що електричні імпульси, які посилає передавач — це не той струм, за допомогою якого розв'язують язик шпигунам.

Був такий випадок у моїй практиці дресирувальника. Приїхав якось генерал з дивізії з перевіркою: «А нумо покажіть, як у вас працюють розшукувачі, на що здатні ваші шукачі, і чи не приймають вони їжу з чужих рук або з землі? Чи знаєте ви, що недавно отруїли знамениту розшукувачку Джильду?» Як же не приймають, коли собачки постійно впроголодь?

З яловичини 3-ої категорії солдати смажили непоганий шашлик. На цьому шашлику і вирішили перевірити стійкість собачок. Перша ж тест не пройшла, завалили його і всі інші. Тут буря почалася, генерал лютував. Ми пояснюємо, що це легко поправити — є, мовляв, спеціальний тренажер; одне заняття — і результат буде позитивний. Цей тренажер — звичайний польовий телефон; крутимо динамку — виробляється струм. Провід приєднуємо до шматка м'яса. Коли собака хватає м'ясо — крутимо ручку телефону. Одне заняття — і собака півроку з підлоги нічого не піднімає.

Першим на тест потрапив узбек Салімов. Була у нього прекрасна розшукувачка Тайна, на затримання йшла безстрашно, одна біда — панічно боялася висоти. По буму боялася ходити. Ми її один раз силоміць затягли, так вона від страху обмочилася, а про те, щоб піднятися на другий поверх оглядового майданчика, і говорити не доводилося. Підключаємо телефон до проводу, провід — до м'яса, кидаємо; Тайна з голоду хватає, Салімов (той ще азіат, прізвисько у нього було — «Теймурід») як видав енергію — шерсть здибилася, собачку почало корчити і звивати, як шовкову стрічку в руках художньої гімнастки. Тайна вискочила на майданчик, пройшла всі тренажери, всі перешкоди, пройшла бум, піднялася на оглядовий майданчик і сіла поруч з господарем в очікуванні заохочення. Висоти вона більше не боялася ...

Ефективність

Ефективність приладу висока: на моїх очах за його допомогою за невеликий проміжок часу були досягнуті певні результати в упорядкуванні пошукового човника. Тепер собака шукає на відстані гарної видимості або на тій відстані, яка підходить господареві. Оскільки прилад має гарну зупиняючу дію, після пострілу ваш вихованець не буде рватися навздогін дичині, що летить. Прилад стане в нагоді і тоді, коли з собакою можна виходити в поле на серйозне полювання. Як кажуть досвідчені власники лягавих: «Ніщо так не псує собаку, як полювання». Так що корекція і під час сезону полювання, і в міжсезоння не завадить. Натаскування, мисливство та підтримка собаки в належній формі завжди приносять задоволення. А коли чогось досягаєш, то і похвалитися не гріх.

Полювання з цим приладом полегшується ще й завдяки тому, що він вологостійкий і приймає сигнал на глибині до 7,6 м. Чесно зізнаюся, на цій глибині я його не тестував і пробувати не буду — адже у нас не підводне полювання.

У своїх відносинах з цим пристроєм я перебуваю на стадії вивчення: пробую, вибираю оптимальний режим, за пару виходів цього не зробити, але можливості приладу мене вражають. Упевнений, його не можна використовувати для постійного носіння або регулярних вигулів. А ось періодично закріплювати навички — так; так би мовити, нагадувати псу, що всі його дії, і в першу чергу негативні, під контролем.

Висновки

На закінчення підкреслю: для дресирування користуватися можна будь-якими пристроями, але потрібно давати собаці можливість самій міркувати по ситуації — тобто, образно кажучи, розвивати свій власний інтелект. А за допомогою технічного прогресу можна полегшити свою роботу, поліпшити якість натаскування, закріпити навички, усунути негативні дії. В Європу потрібно йти в ногу з технічним прогресом.

Стаття опублікована в журналі "Світ захоплень: Мисливство & Зброя" в № 2 за 2015 рік