Вій 13. Перші враження

Знайомство

Вій13 — це п'ятизарядний компактний револьвер з дводюймовим стволом під травматичний пістолетний патрон. Ця зброя призначена для прихованого носіння, тому легко і непомітно переноситься в поясній кобурі, просто за поясом або у положенні «на поясі під ременем», в кишені піджака або в сумці невеликого розміру. Завдяки використанню п'ятизарядного барабана, що забезпечує меншу товщину в порівнянні з більш ємними, Вій13 цілком зручний в носінні і швидкий при діставанні.

Револьвер має обтічний профіль. Я особисто не виявив елементів конструкції, якими Вій13 може зачепитися за одяг або деталі спорядження при швидкому витягуванні — за винятком хіба що спиці курка (однак і вона досить невелика).

Вій13 повністю виготовлений зі сталі. Камори барабана не мають видимих пропилів або інших відмінностей від барабанів його бойових побратимів. Ствол — гладкий, без зубів або виступів, канал ствола відполірований, діаметр каналу становить 6,3 мм. В основі ствола є так званий форсажний конус, обов'язковий для револьверів, причому дуже виражений — вхідний діаметр конуса становить приблизно 8 мм. Здається, що саме наявність такого конуса забезпечує правильне — рівномірне і плавне — входження кулі в канал ствола, що позитивно впливає на високі показники точності зброї навіть при використанні таких ненадійних в плані точності боєприпасів, як травматичні.

Не відкрию велику таємницю, якщо скажу, що Вій13 — це травматична версія бразильського револьвера Taurus 905. Мені доводилося стріляти з револьверів цієї фірми в калібрах 9х19, .357 Mag, .38 Special, але цей «травмат» ні зовнішністю, ні ергономікою, ні роботою УСМ не відрізняється від бойових варіантів. Буду відвертим: якщо взяти Вій13 в руку, не подивившись попередньо на дульний зріз або передню сторону барабана, то його практично неможливо відрізнити від бойового «Тауруса».

Подальший ретельний огляд виявив відсутність видимих відмінностей Вія13 від бойового зразка та у казенній частині рамки — в місці, яке контактує з денцем гільзи патрона. Це дуже важлива ділянка рамки револьвера — оскільки він через денце гільзи сприймає більшу частину тиску при пострілі. У разі ослаблення казенної частини рамки — за рахунок застосування в конструкції матеріалів, відмінних від сталі, або наявності вирізів, — навіть на сертифікованих патронах може статися продавлювання муфти ударника вглиб рамки. Наприклад, при використанні вітчизняного травматичного револьвера, виготовленого із легких сплавів, вистачило всього 300-400 пострілів сертифікованим патроном, щоб утворилася вдавленість, що заважає прокручуванню барабана. Однак у Вія13 і рамка, і муфта ударника виготовлені зі сталі, тому подібних проблем не повинно виникнути навіть при великих настрілах.

УСМ

Якість виготовлення, збірки і підгонки, що визначає надійність і плавність роботи УСМ — головний фактор як точності, так і безвідмовності роботи револьвера в обставинах самооборони. Конструкція УСМ забезпечує легкість пострілу і готовність зробити прицільний постріл дуже швидко — а це головні козирі револьвера.

За легкістю і плавністю роботи УСМ звичайний стрілець навряд чи відрізнить «Таурус» від S&W — і це зрозуміло, оскільки обидва револьвери мають схожу конструкцію, а «Таурус» генетично походить саме від S&W. Навіть на мій більш досвідчений погляд, робота спуска і швидкість стрільби револьвера Вій13 не відрізнялася від тих бойових S&W, з яких мені вдалося постріляти. Це радує, адже для мене швидкість прицільного пострілу — один з головних показників ефективності вогнепальної зброї.

У Вія13 є особливість: револьвер оснащений вбудованим замком, замикаючим роботу УСМ. Це звичайний маленький замочок, розташований в основі спиці курка, який управляється маленьким ключиком, що входить в комплект поставки револьвера. У закритому (ключик провернути на півоберту) положенні курок заблокований і не може бути зведений, тобто зброя повністю безпечна. Цим же ключем замок і відкривають, тоді курок зводиться, і револьвер може стріляти.

Не беруся судити про корисність такого замка. У збройовому світі було багато дискусій з цього приводу, підсумком яких стала відмова від використання подібних замків більшістю провідних виробників зброї. Аргументувалося це тим, що тільки власник зброї несе відповідальність за те, що його зброя не вистрілить в чужих руках. Будь-які замки, включаючи електронні, апріорі можуть лише послабити увагу власника зброї та надати йому помилкове відчуття безпеки. Взагалі, це тільки вам вирішувати, чи варто використовувати замок на гачку — чи потрібно просто стежити, щоб у сторонніх (особливо дітей) не було доступу до вашої зброї.

Прицільні пристосування

У револьверів типу «бульдог» (саме так прийнято іменувати компактні моделі з довжиною ствола 2,5-3 дюйма) вимоги до прицільних пристосувань цілком конкретні: вони повинні мати обтічну форму, щоб не заважати швидкому витяганню зброї, і при цьому забезпечувати швидку і впевнену поразку пострілом вибраних зон на тілі супротивника з відстані до 7 ярдів (~ 6,4 м). Зазначимо, що ця дистанція як раз відповідає звичайній дистанції застосування травматичної зброї.

Короткоствольні револьвери — це зброя ближнього бою; з ними немає ніякого сенсу, та й не вийде, наслідувати великого (на жаль, вже покійного) Боба Мандена, який у свій час з легкістю влучав з револьвера в надувну кульку зі 150 ярдів. Револьвери типу «бульдог» покликані врятувати наше життя, коли до агресора вже, що називається, рукою подати.

У випадку «смертельного» патрона рекомендована зона ураження — це, як правило, центральна частина грудей. Ширина цієї зони становить приблизно 20-25 см. За умови достатнього тренування влучити в ціль такого розміру з короткоствольного револьвера з відстані 6-7 м — цілком посильне завдання.

У випадку травмата ми маємо змиритися з реальною кучністю, яку може видати сам по собі дуже кучний травматичний патрон — його точності на дистанції 5-7 м також буде цілком достатньо. Ви запитаєте: чому ми говоримо про дистанції стрільби у 5-7 м? Справа в тому, що відстані, на яких має сенс стріляти зі зброї подібного типу, визначаються наступним чином: на коротших дистанціях стрільба з травматичної зброї заборонена законодавчо, про що є відповідний напис на будь-якій пачці патронів. Крім того, стрільба з травматичної зброї є мірою необхідної самооборони, тобто реакцією на наявність безпосередньої загрози здоров'ю та життю — стрільбу ж з великої відстані навряд чи вважатиме необхідною самообороною навіть найліберальніший прокурор. Припустимо, що конфлікт почав розвиватися з дистанції 10 м; противник рухається на вас, в цьому випадку вам потрібно час на витягання зброї — от і виходять ці 5-7 м. Якщо ж супротивник, загрожує вашому здоров'ю, підійшов впритул, то вам, перш ніж зробити постріл, потрібно попередньо розірвати дистанцію на ті ж 5 м — так ви залишитеся в рамках закону.

Тому прицільні пристосування Вія13 я особисто визнаю оптимальними. Складаються вони з мушки і низького цілика, що є продовженням канавки в рамці револьвера. Тут, однак, є одне класне удосконалення: на стороні, зверненій до стрільця, виконана кругова фаска, яка відтіняє сам цілик. Завдяки цьому у стрільця при будь-якому куті освітлення перед очима — чіткий малюнок «цілик–мушка».

Заряджання

Як вже зазначалося, прототипом для Вія13 послужив револьвер Taurus Model 905. Ця зброя має досить рідкісний для револьверів калібр 9 мм Luger. Вибір калібру у разі 905-го «Тауруса» пояснюється тим, що цей револьвер спочатку створювався як резервна зброя співробітників правоохоронних органів, тому вибір патрона 9 мм Luger — штатного для бразильської поліції — тут зрозумілий і виправданий.

Аналогічна ситуація і з травматичним патроном. Як відомо, існують травматичні патрони саме для револьверів — з гільзою, що має закраїни, — але їх всього кілька різновидів, і поширення вони не отримали. Набагато більше поширені і доступні пістолетні травматичні патрони.

Так як же Вій13 адаптований для використання пістолетного патрона? Для цього служить металева зірчаста кліпса, в яку перед заряджанням безпосередньо в барабан патрони вставляються своїми проточками у денці гільзи. За допомогою цієї кліпси, що об'єднує відразу п'ять патронів, Вій13 заряджається і розряджається миттєво, адже власнику не потрібно вставляти в барабан патрони по одному. В комплект поставки револьвера входить 5 кліпс, підсумковий боєзапас складає  — 25 патронів в споряджених кліпсах.

Барабан револьвера відкидається на лівий бік, усі п'ять патронів в камори вставляються одночасно. Стріляні гільзи також екстрагуються одночасно — з допомогою натискного плунжера, що впливає на зірчастий екстрактор.

Тестовий відстріл проводився п'ятьма типами травматичних патронів різних виробників. При оцінці результатів враховувалися легкість заряджання патронів в кліпсу, надійність утримання патронів в ній і швидкість заряджання кліпси з патронами в барабан револьвера.

Відразу потрібно зазначити: з травматичними патронами не все гладко. Оскільки кліпса фіксує патрон за проточку у денці гільзи, ця проточка в ідеалі повинна мати однаковий профіль і розміри у всіх патронів всіх виробників. На практиці ж виявляється, що розміри проточки відрізняються не тільки у різних виробників, але іноді і в патронів із однієї коробки. Тим не менш, потренувавшись з заряджанням кліпс і відсіявши деякі типи патронів (як з'ясувалося пізніше — цілком обґрунтовано), нам вдалося швидко спорядити всі наявні в комплекті кліпси і приступити до найцікавішої частини тестування.

Стрільба

Для тестового відстрілу були взяті патрони п'яти різних виробників.

За умовами тесту, стрільба велася стоячи, в поясну мішень з відстані 7 м — як з попередніми зведенням курка, так і самозведенням. При цьому оцінювалися такі параметри:

а) швидкість виконання пострілу даним патроном, відсутність затримок при прокручуванні барабана і легкість спрацьовування УСМ при зведенні курка або стрільбі самозведенням;

б) кучність стрільби;

в) швидкість кулі (для замірів використовувався допплерівський хронограф);

г) швидкість витягання кліпси з відстріляними гільзами з барабана і швидкість заряджання нової кліпси (простіше кажучи — швидкість і зручність перезарядки револьвера).

Дозвольте відразу зазначити: я в принципі не визнаю стрільбу з револьвера з попередніми зведенням курка на такі дистанції. Однак умови проведення тестового відстрілу вимагали продемонструвати точність стрільби револьвера в кожному режимі. Особисто у мене набагато краще виходить самозведенням. Тому я наводжу середні показники точності — без урахування способу, яким стріляв.

Першими не пройшли тест револьверні травматичні патрони. Вони просто не мають проточки на гільзі, за допомогою якої можна було б зафіксувати їх у кліпсі — тому вони входять в камору барабана на кілька міліметрів глибше (пістолетні патрони кліпса утримує вище на ширину проточки), і ударник просто не дістає до капсуля.

Далі наведено результати відстрілу пістолетних травматичних патронів.

 1. СОВА-П

Це кращі патрони з протестованих:

— боєприпаси сидять в кліпсі щільно, добре заряджаються в барабан, стріляні гільзи екстрагуються легко. Затримок при прокручуванні барабана немає. На 20 відстріляних патронів сталося всього дві осічки; але це не було «виною» револьвера; — наколювання капсуля в обох випадках було нормальним;

— при стрільбі як самозведенням, так і з попередніми зведенням курка був отриманий, на мій погляд, відмінний результат — максимальний розкид пробоїн склав не більше 10 см з п'яти пострілів. Думаю, для «гуми» на дистанції 7 м це дуже солідно;

— початкова швидкість кулі також порадувала — ось значення вимірів з п'яти пострілів (м/c):467,2; 512,1; 523,6; 527,7; 523,8

2. Терен 3ФП

Ці патрони, скажімо так, не порадували:

— в кліпсі тримаються погано, «гуляють». Тому барабан заряджається невпевнено, патрони доводиться злегка донаправляти у комори, а це неприпустимо в разі заряджання кліпсою, оскільки призводить до зайвої трати часу;

— постріл навіть візуально слабкий, хоч і дуже «димний»; револьвер одразу вкривається кіптявою — навіть в тих місцях, де менше всього цього очікуєш;

— кучність на дистанції стрільби оцінити виявилося важко — все летіло кудись у бік мішені, але зовсім не туди, куди цілилися;

— середня швидкість кулі склала всього 165 м/c — думаю, на цьому експерименти з цим типом патронів можна закінчити і назавжди виключити їх зі свого арсеналу (у всякому разі — для цього револьвера).

 3. АЕ9

Хороші патрони:

— в кліпсі сидять щільно, добре заряджаються в барабан, стріляні гільзи екстрагуються легко. Були легкі затримки при провертанні барабана. Однак після відстрілу декількох кліпс затримки не повторювалися. Не беруся стверджувати, наскільки це є проблемою патрона. Перед відстрілом патронів цього типу вже було проведено декілька десятків пострілів, що і могло стати причиною затримок. Справа в тому, що травматичний патрон дуже забруднює зброю — крім забруднень від порохового нагару, які виникають при стрільбі з будь-якої вогнепальної зброї, у разі використання травматичних боєприпасів присутні ще й шматочки полімеру від кулі, які можуть забиватися у зазор між барабаном і стволом. А в цьому револьвері зазор, як у бойового — зовсім вузький;

— по комфортності стрільби це також виявилися цілком пристойні патрони;

— кучність дещо гірше, ніж у Сови-П — на дистанції 7 м розкид по п'яти пострілам склав 19 см;

— вимірювання початкової швидкості кулі показали такі значення (по чотирьом пострілам, м/c):401,8; 411,7; 414,2; 427,3

 

4. ПС-9

Також хороші патрони:

— сидять у кліпсі щільно, добре заряджаються в барабан, стріляні гільзи легко екстрагуються, особливих труднощів ні в провертанні барабана, ні в перезаряджанні не помічено. Схоже, в плані фіксації патрона в кліпсі — це взагалі найкращий з усіх протестованих типів боєприпасів;

— кучність цілком прийнятна — на 7 м розкид склав 16 см;

— початкова швидкість кулі за п'ятьма вимірами вказана нижче (м/c):440,5; 364,1; 394,8; 391,7; 379,3

 

Підіб'ємо підсумки

Вій13 — револьвер зовсім не рядовий. За ергономікою, зручністю носіння і можливості зробити перший швидкий і прицільний постріл це зброя, на мій погляд, перевершує всі моделі травматиків, які мені доводилося тестувати. Він красивий і елегантний, і навіть при побіжному погляді створює відчуття надійності. Також він дуже компактний. Моя особиста думка — стріляти з револьверів такого типу найрозумніше виключно самозведенням, отож спицю курка я вважаю зайвою. Хоча слід зазначити, що спиця ця — одна з найбільш мініатюрних, що мені зустрічалися, тому у неї дуже мало шансів зачепитися за одяг при витяганні револьвера.

Револьвер Вій13 дуже надійний, він працює з усіма представленими у продажу якісними травматичними патронами, при цьому демонструючи дуже пристойні значення початкової швидкості кулі — і це всього лише при двохдюймовому стволі.

Враховуючи невелику довжину прицільної лінії, я був приємно здивований щільністю бою револьвера Вій13. Зараз я впевнений, що з цим револьвером і хорошими патронами зможу досить точно потрапити в будь-яке місце противника на відстані до 7 м — тому на випадок «тієї самої» необхідної самооборони я абсолютно спокійний.

Недолік у Вія13, на мій погляд, тільки один — це 5 патронів в барабані.

Світовою практикою застосування короткоствольної вогнепальної зброї давно визначено, що саме п'ять патронів — це мінімально достатня кількість для компактної зброї для самооборони. Згідно зі статистикою, швидкоплинна перестрілка при самообороні в місті забирає в середньому 2-3 патрона з кожного боку і два життя (або госпіталізації) сумарно. Тому вважається, що 5 патронів досить — або ти встиг, або тебе «встигли»... Це досвід країн, в яких такі перестрілки відбуваються часто.

Однак це все справедливо для бойової зброї, патрони якої забезпечують високу зупиняючу дію (причому найбільшою такою дією славляться як раз револьверні боєприпаси). У випадку ж застосування так званих «нелетальних боєприпасів» їх бажано, на мій погляд, мати більше — саме через нелетальність. У травматичних патронів немає тої зупиняючої дії, яку мають кулі різного калібру .38 Special, .357 Magnum або хоча б навіть 7,62х38R від старого доброго «Нагана». Однак не будемо забувати про запасні кліпси, які можна носити при собі спорядженими і з допомогою яких револьвер Вій13 перезаряджається практично миттєво — оскільки і викид всіх п'яти стріляних гільз, і заряджання повного барабана здійснюються одним рухом. Тож якщо у власника є напоготові ще одна кліпса з патронами, то на перезарядку револьвера піде не більше 3 с.

І наостанок: наявність зброї, яка завжди з вами, яка не забувається в «бардачку» або вдома через масу і габарити, а носиться постійно без усякого відчуття дискомфорту, хай всього лише п’ятизарядної, але дуже надійної і потужної, одного разу може врятувати вам життя.

Текст: Олексій Коноваленко aka Triangle
Техпідтримка: Дмитро Ярина aka Yara