Пристрасті за козлом
Сучасне полювання вимагає все більших зусиль, і зовсім не тому, що ускладнюється саме по собі, а тому що все важче знайти на нього час, вирвавшись з робочого графіку.
Дуже велика удача, якщо виходить виїхати на полювання на два дні, пополювати, відпочити, знову пополювати, полежати з друзями під березою, переказати мисливські байки. Правильне полювання не терпить метушні. Запорука успіху — спокійні та вивірені дії, які зроблять успіх не випадковим, а закономірним. Чого ми чекаємо від полювання? Безумовно, важливий трофей, без якого полювання немає і який є його логічним завершенням. Але набагато цінніші ті переживання і відчуття, які ми отримуємо в процесі ловлі звіра. Адже саме їх ми згадуємо, коли переглядаємо фотографії та трофеї, воскрешаючи в пам'яті мисливські епізоди. Полювання дає можливість відволіктися від цього божевільного світу з його шаленим ритмом життя і поринути в абсолютно інший світ природи.
На козла!
Індивідуальне полювання на самця косулі, як за наявностю звіра, так і за вартістю, найдоступніше з усіх індивідуальних полювань на копитних в Україні. Особливість його в тому, що саме воно відкриває мисливський рік і триває до початку масових полювань по перу і навіть до самих облавних: з травня по вересень. У жовтні вже починаються облавні полювання. Індивідуальна здобич самця косулі, що практикується в Україні, не відрізняється різноманітністю. Полюють на самця косулі, як правило, скрадуванням або вартують в місцях виходу на годівлю. В період гону також поширене полювання із застосуванням манка, що імітує крик самиці або її дитинчат. Проте, це не означає, що ці способи нудні. Кожен вихід індивідуальний, можна 20 разів пройти однією і тією ж стежкою, і це все будуть різні полювання. Оскільки основна дійова особа в цьому процесі — сам мисливець, саме від його дій залежить левова частка успіху. Найпоширеніший спосіб полювання — скрадування. Мисливець обходить перспективні місця, де в даний час можуть бути самці козуль, і намагається виявити козла раніше, ніж буде виявлений сам. Після цього починається скрадування, тобто наближення на дистанцію, на якій можливий успішний постріл. Начебто все просто, якщо не враховувати, що сам об'єкт полювання не хоче, щоб його добули і робить все для того, щоб його не знайшли, а якщо знайшли, то намагається швидко і безпечно сховатися. І ось тут виявляється, що мисливцеві потрібно знати біологію виду, щоб розуміти, де і коли можна виявити самця косулі, враховувати особливості поведінки, уміти спостерігати та виявляти як самих косуль, так і сліди їх життєдіяльності, читати вітер і розуміти, як його ефективно використовувати. Основними органами чуття, за допомогою яких косулі ідентифікують небезпеку, є слух і нюх. Зір - другорядний. Я думаю, що багато хто бачив, як легко підпустити до себе косулю, якщо вона не виявила рух і не відчула мисливця. Косулі — цікаві тварини: відчувши щось підозріле, вони не пускаються навтіки, не оглядаючись, а намагаються спочатку ідентифікувати об'єкт. На цій особливості поведінки можуть ґрунтуватися способи їх скрадування на абсолютно відкритих просторах. Поки косуля не зрозуміла, що цей об'єкт — людина, вона може і не втікати або ж відбігати, а потім повертатися. Тут ми вже згадали нюх. Запах людини — найсильніший подразник. Косуля миттєво ідентифікує людину і за секунди ховається. Тепер зрозуміло, чому так багато уваги на цих полюваннях приділяється читанню вітру і розумінню, як його використати.
