ППП vs. PCP: порівнюємо непорівнянне
Все розмаїття пневматичної зброї і схожих з нею пристроїв прийнято ділити на кілька основних класів. Для гвинтівок це, насамперед, пружинно-поршнева пневматика (ППП) і пневматика з попереднім накачуванням (англ. PCP). Є й ще кілька різновидів, але про них іншим разом, а в цій статті ми піднімемо тему суперечливу і неоднозначну. Адже що може бути більш спірним і неоднозначним, ніж порівняння речей, що вважаються непорівнянними?
Текст і фото: Тарас Олійник
Серед любителів пневматичної зброї традиційно вважається, що порівнювати між собою можна і потрібно тільки гвинтівки одного типу — пружинні з пружинними, а «пісіпішки» з собі подібними. На всіх змаганнях PCP- і ПП-пневматика виступають в різних класах, а на тематичних форумах і ресурсах від новачка, що просить пораду з вибору гвинтівки, насамперед зажадають визначитися, який саме тип йому потрібен. Але чи виправдана така категоричність? Адже, врешті-решт, обидва види пневматичних гвинтівок стріляють однаковими свинцевими кулями, показують порівнянну потужність і дозволяють вражати цілі одного і того ж розміру на одних і тих же дистанціях з приблизно рівною ймовірністю. У калібрі 4,5 мм потужність як пружинних, так і PCP-гвинтівок зазвичай не перевищує 40 Дж (нехай навіть у PCP вона в середньому вища, ніж у ППП), а дальність впевненої стрільби по цілі розміром з пивну банку обмежена 100 м — особливо якщо мова йде не про тепличні умови тиру, а про стрільбу на відкритому повітрі, з рук або з інших імпровізованих позицій.
Зовні пружинна гвинтівка Diana 56 Target Hunter і PCP-гвинтівка KalibrGun Cricket Compact виглядають як пристрої не просто різних типів, але і різних епох
Тому, коли в моєму розпорядженні опинилися дві дуже яскраві і непересічні представниці обох класів, негайно народилося провокаційне рішення порівняти їх між собою в рамках однієї статті, щоб спробувати нарешті розставити крапки над «i» в одвічній дискусії «PCP vs ППП». Тим більше що навіть цінники цих двох гвинтівок виглядають для непідготовленого обивателя однаково лякаюче: так адже за ці гроші можна три СКС купити! Але ми-то з вами пневману... в сенсі, люди, які розуміють, і добре знаємо, що коли цінник на пневматичну гвинтівку перевалює за психологічний бар'єр в $1000, є шанси, що вона виявиться дійсно видатною і дозволить своєму власникові показувати дуже достойні результати — про що б не йшла мова. Інакше б їх просто ніхто ніколи не купував і, відповідно, не випускав би. Отже, сьогодні перед нами тевтонська богиня Diana і маленький, але дуже непростий чеський Cricket з російським корінням. А точніше кажучи, вершина лінійки ПП-гвинтівок компанії Diana Airguns, модель 56 Target Hunter, і портативний «автомобільний» різновид PCP-булпапа Cricket Compact від KalibrGun. Сказати, що ці дві гвинтівки не схожі одна на одну — значить не сказати взагалі нічого. Втім, фотографії говорять самі за себе. Це всього-на-всього пристрої з різних світів, а в чомусь навіть продукти різних епох! І, тим не менш, обидві вони призначені для одного і того ж: точними пострілами вражати ціль, тим самим доставляючи радість і задоволення своєму власникові. Давайте ж подивимося, яким чином у них це виходить.
Зовнішність і дизайн
Вінець творіння, чудова Diana! Модель 56 TH втілила всі хитрощі і ноу-хау, які тільки можуть запропонувати любителю ПП-пневматики німецькі зброярі. Зовні ця гвинтівка являє собою безперечну класику жанру: велика (довжина — 104 см) повнорозмірна гвинтівка в красивій дерев'яній ложі. Виглядає дуже потужно, розлого і солідно, але при цьому з вираженою елегантністю традиційних форм мисливської зброї. З модерних рис — хіба що захисна паркеризація сталі казенної частини гвинтівки замість звичайного в таких випадках воронування, та ще декоративний надульник-обважнювач на стволі, що імітує саундмодератор, але насправді таким не являється. Звертає на себе увагу особливий, іменований thumbhole (з англ. — буквально «дірка для великого пальця»), виріз приклада, що передбачає практично «пістолетний» хват правою рукою, а також регульований по висоті потиличник — данина можливому спортивному застосуванню цієї моделі, адже вона позиціонується як зброя не тільки для полювання, але і для змагань, що імітують його, типу Field Target.
Незважаючи на те, що PCP-гвинтівки зазвичай не прийнято порівнювати з пружинно-поршневими, стріляють вони однаковими свинцевими кулями
Чого не вистачає? Безумовно — відкритих прицільних пристосувань, хоча б в якості знімного аксесуара. Ну зізнайтеся: всім нам іноді приїдається оптика; так і тягне згадати старі добрі часи, напівтемряву 10-метрового тиру, закопчену мушку... Ну, а все інше, що потрібно для успішної стрільби, тут вже є. Diana 56 TH належить до магнум-класу пружинної пневматики: крім технічних характеристик, і габарити, і маса казенної частини натякають на це зовсім недвозначно. Значного розміру циліндр, товстий, жорстко фіксований ствол (ще й додатково закритий матовим пластиковим фальш стволом), великий важіль бічного зведення. Кожен, хто бере цей агрегат в руки, відразу розуміє, що це аж ніяк не дитяча іграшка: навіть просто утримувати в положенні для стрільби 5-кілограмову (це без прицілу) гвинтівку зможуть лише сильні не тільки духом, але й тілом. А вже якщо спробувати привести її в бойову готовність... Втім, це вже ми надто поспішаємо. Що ж стосується зручності при прицілюванні і стрільбі, то тут все, як і належить «класиці»: гвинтівка прикладиста, комфортна, її висока цівка і регульований потиличник дозволяють без додаткових аксесуарів стріляти в класичній позиції стоячи, хіба що баланс зброї виявився помітно зміщеним вперед. Можливість встановити гвинтівку на сошки взагалі в чомусь унікальна для пружинних моделей — зазвичай цьому заважають або «переломний» ствол, або підствольний важіль. Тут же фірмові складані сошки ставляться на гвинт кріплення ложі як рідні, а при бажанні, думаю, цілком можна прикрутити і класичні «харріси».
Cricket оснащена повноцінним і дуже ефективним багатокамерним саундмодератором, а Diana 56 TH чомусь удостоїлася тільки декоративного надульника-обважнювача
Перейдемо до другого претендента. Як говорить народна приказка, цвіркун в будинку — не перешкода, а втіха; і це абсолютно точно можна віднести на рахунок гвинтівки Cricket Compact. Виконана у форматі «булпап» (у просторіччі «булка»), гвинтівка дуже компактна (загальна довжина — всього 64 см), що відображено в її назві. Від класики тут не залишилося і сліду: анодований алюміній, воронована сталь ствола, а ложа оброблена синтетичними чорним покриттям — водовідштовхувальним, прогумованим, дуже приємним і чіпким в руках. Доповнюють картину довга планка Пікатінні на шині, що утримує разом резервуар і ствол, повноцінний саундмодератор, 14-зарядний барабанний магазин з подачею з верхньої камери і спеціальні відсіки з магнітною фіксацією для зберігання запасних магазинів.
Якщо Diana 56 TH може претендувати на «класику жанру» мисливських традицій, то Cricket Compact — це, без сумнівів, справжня «тактика жанру». Майже космічний бластер — свого роду evil black rifle, тільки з пневматичного світу. Світлих частин у неї практично немає — контрастний білий кант перед потиличником приклада, алюмінієві спусковий гачок і важіль зведення.
Гвинтівка у KalibrGun вийшла настільки чорною, компактною і гарно скроєною, що мені вона відразу нагадала сучасні штурмові булпапи типу Steyr AUG або Tavor TAR - 21. Так і тягне підвісити її на тактичний одноточковий ремінь в районі приклада і переносити на собі в позиції patrol ready — благо, маса 2,6 кг (без оптики) це цілком дозволяє. Ось тільки шкода, що виробник не передбачив ні антабок, ні швидкознімних кріплень, ні навіть місць для їх установки. Втім, те ж саме стосується і Diana 56 TH — але там відсутність антабок цілком можна пробачити, все ж маса гвинтівки не дуже налаштовує на тривалі прогулянки, а на спортивних змаганнях ремінь не особливо й потрібен. А ось чого ще не можна пробачити Cricket'у, так це відсутність додаткових «рейок» Пікатінні з боків або шини знизу цівки для кріплення аксесуарів. Можливість легкої установки підствольного ліхтаря, лазерного цілевказівника, складних сошок або додаткової рукоятки управління вогнем затребувана любителями полювання на гризунів. Без цих планок любителям тактичного обважування і тюнінгу доведеться займатися самодіяльністю, а свердлити в домашніх умовах ложу гвинтівки вартістю понад $1500 не у кожного підніметься рука. Однак захват з приводу дизайну і компактності конструкції кілька остигає, варто лише спробувати до гвинтівки прикластися. Причому остигають в прямому сенсі — укладатися щокою стрілку доводиться прямо на металеву ствольну коробку, і в холодну пору року це не просто доставляє дискомфорт, але загрожує і більш серйозними наслідками. Тому один з найнеобхідніших аксесуарів, який варто відразу ж придбати (або самостійно виготовити) для Cricket — це так звана «щока», тобто пластикова накладка на ствольну коробку. Але і після її установки комфорт при прицілюванні і стрільбі буде зовсім не той, що у Diana 56 TH. Компактність має свою ціну, і хоча до всього можна звикнути, але це теж треба враховувати.
Переваги ПП-гвинтівки – повна автономність. Приціл з кріпленням, банка кульок і трохи фізичних зусиль — ось і все, що потрібно для стрільби
Підготовка до стрільби
Чим хороша пружинна пневматика, так це своєю автономністю. Крім гвинтівки, прицілу з кріпленням і банки кульок, стрілку, за великим рахунком, більше нічого і не потрібно. Правда, для гвинтівки класу «магнум» є одна істотна обмовка: далеко не кожен приціл зможе вижити на ній довше сотні пострілів, а до вибору кріплення та його встановлення потрібно підходити з не меншою скрупульозністю, ніж для зброї вогнепальної. Пов'язано це, як нескладно здогадатися, з горезвісною віддачею ПП-гвинтівок. При пострілі внаслідок удару масивного поршня об стінку циліндра в системі «гвинтівка–приціл» діють настільки великі і різноспрямовані сили віддачі, що якщо приціл не сконструйований спочатку з їх урахуванням, то рано чи пізно важкі лінзи зрушать зі своїх місць в оправках, розхитаються, розкришаться, і оптичний прилад вийде з ладу. По суті, це майже те ж саме, як якщо б ви методично били по прицілу молотком в поздовжньому напрямку — хто ж таке витримає?
Для кріплення оптики у Cricket передбачена сучасна планка Пікатінні, у Diana 56 TH — традиційний «ластівчин хвіст»
Для того щоб максимально усунути віддачу і її негативні наслідки, конструктори Diana почерпнули у артилеристів один з основних принципів створення гарматних систем, що дозволяє потужним гаубицям запускати багатосоткілограмові «валізи» жахливих калібрів на відстані в десятки кілометрів і при цьому не виходити з ладу від впливу віддачі, енергія якої досягає у них сотень тисяч (!) джоулів. Мова йде про відкат — сподіваюся, ще не всі забули артилерійське коріння цього вже майже непристойного в сучасній діловій сфері терміна? Казенна частина Diana 56 TH — а саме: циліндр з поршнем, спусковим механізмом і стволом — виконана рухомою щодо дерев'яної ложі і при пострілі переміщується по напрямних назад на кілька сантиметрів. При цьому віддачу практично не відчувають ні стрілок, ані встановлений на гвинтівці оптичний приціл. По суті, для стрільця її майже немає — вся енергія віддачі витрачається на відкат важкого «заліза» гвинтівки в протилежний руху поршня бік. Система по своїй конструкції нескладна, не вимагає регулювання і налаштування і дійсно працює — причому працює дуже добре, за що велике спасибі конструкторам. Протилежна ж дія — накат, тобто подача казенної частини вперед — проводиться при зведенні гвинтівки, в самому кінці ходу важеля. Про зведення гвинтівки потрібно сказати окремо: дана процедура у Diana 56 TH дозволяє легко відрізнити хлопчика від чоловіка. Не думайте, що потужність пружинної магнум-гвинтівки дасться вам просто так! Незважаючи на більш ніж достатню довжину важеля, звести німецьку красуню одним рухом виходить далеко не у всіх — і вже точно не з першого разу. Звичайно, поступово потрібний навик прийде, і процес зведення і заряджання у власника буде доведений до автоматизму. Однак з потужною ПП-гвинтівкою дійсно починаєш цінувати кожен постріл і мимоволі намагаєшся неухильно слідувати горезвісному снайперському правилу «one shot one hit».
Для того щоб максимально усунути віддачу і її негативні наслідки, конструктори Diana почерпнули у артилеристів один з основних принципів створення гарматних систем, що дозволяє потужним гаубицям запускати багатосоткілограмові «валізи» жахливих калібрів на відстані в десятки кілометрів і при цьому не виходити з ладу від впливу віддачі, енергія якої досягає у них сотень тисяч (!) джоулів. Мова йде про відкат — сподіваюся, ще не всі забули артилерійське коріння цього вже майже непристойного в сучасній діловій сфері терміна? Казенна частина Diana 56 TH — а саме: циліндр з поршнем, спусковим механізмом і стволом — виконана рухомою щодо дерев'яної ложі і при пострілі переміщується по напрямних назад на кілька сантиметрів. При цьому віддачу практично не відчувають ні стрілок, ані встановлений на гвинтівці оптичний приціл. По суті, для стрільця її майже немає — вся енергія віддачі витрачається на відкат важкого «заліза» гвинтівки в протилежний руху поршня бік. Система по своїй конструкції нескладна, не вимагає регулювання і налаштування і дійсно працює — причому працює дуже добре, за що велике спасибі конструкторам. Протилежна ж дія — накат, тобто подача казенної частини вперед — проводиться при зведенні гвинтівки, в самому кінці ходу важеля. Про зведення гвинтівки потрібно сказати окремо: дана процедура у Diana 56 TH дозволяє легко відрізнити хлопчика від чоловіка. Не думайте, що потужність пружинної магнум-гвинтівки дасться вам просто так! Незважаючи на більш ніж достатню довжину важеля, звести німецьку красуню одним рухом виходить далеко не у всіх — і вже точно не з першого разу. Звичайно, поступово потрібний навик прийде, і процес зведення і заряджання у власника буде доведений до автоматизму. Однак з потужною ПП-гвинтівкою дійсно починаєш цінувати кожен постріл і мимоволі намагаєшся неухильно слідувати горезвісному снайперському правилу «one shot one hit».
Переходячи до нашого візаві, відразу зазначу, що не варто вважати життя власника PCP-гвинтівки легким, що не вимагає особливих зусиль. Так, звести Cricket Compact можна одним пальцем; так, перезаряджати її доведеться не кожен постріл, а тільки після витрачання всіх 14 камор її барабанного магазина. А враховуючи наявність у стандартному комплекті постачання відразу двох магазинів, питання перезарядки взагалі зводиться лише до зміни магазина. Але ось тут новоспеченого власника Cricket очікують деякі сюрпризи, оскільки проводиться ця процедура зовсім не так просто й очевидно, як хотілося б. Особливо дивує робота блокатора магазина, два положення якого настільки близькі один до одного, що, дивлячись на нього, відразу і не зрозумієш, чи провернеться свіжевставлений барабан на наступну камору при першому перезарядженні або залишиться заблокованим на місці.
Але бог з ним, з перезарядженням: рано чи пізно власник розбереться з його особливостями і звикне до них. Між тим, у PCP-гвинтівок є інша, складніша проблема. Адже це «пружинка» готова до пострілу завжди, а «пісіпішку» до початку стрільби потрібно заправити стисненим повітрям. А значить, крім гвинтівки, необхідно мати до неї спеціальний насос або балон високого тиску, про що багато новачків забувають, орієнтуючись на цінники PCP при виборі. Крім помітного обважнення бюджету на ваше хобі, необхідність цих аксесуарів накладає суттєві обмеження на мобільність РСР-стрілка. Сама по собі гвинтівка Cricket Compact легка і портативна, але коли розумієш, що потрібно нести ще й насос або балон, мимоволі закрадається думка, що без особистого автомобіля або хоча б мопеда задоволення від володіння PCP-гвинтівкою виявиться значно меншим, ніж передбачалося спочатку. І якщо ємність резервуара в 40-60 пострілів з однієї заправки комусь може здатися достатньою, то мій особистий досвід говорить про інше: все найцікавіше на пострілушках починається саме тоді, коли стрілка манометра вже не дістає до мінімально необхідної позначки в 100 атмосфер, а «задутися» абсолютно нічим, і залишається лише відсторонено спостерігати за цими веселощами в якості глядача. Окремо варто сказати про насоси ВД: багато стрілків не ризикують зв'язуватися з балонами і обмежуються насосами, втішаючи себе тим, що це не тільки безпечне, але ще і більш автономне рішення. Адже балон треба заправляти на компресорній станції і десь зберігати (бажано — не в житловому приміщенні), а насосом можна користуватися навіть у чистому полі. Ну, з безпекою ми розберемося трохи пізніше, а поки відзначимо, що з насосом нас підстерігають два інших нюанси: по-перше, ніжним нутрощам дорогої гвинтівки рано чи пізно може стати зле від вологого і запорошеного повітря з вулиці. А по-друге, якщо ви ще не пробували самостійно «забити» ручним насосом резервуар РСР-гвинтівки до тиску хоча б в 250 атмосфер, то мій обов'язок попередити вас: сил і старанності на цю процедуру потрібно чимало, і в процесі не один раз доведеться влаштовувати перепочинок, щоб витерти піт з чола. На тлі цього катування, особливо в спекотні літні дні, навіть механізм зведення Diana 56 TH може здатися не настільки вже тугим і важким. Так що якщо у вас є за що купити, де зберігати, чим возити і як заправляти балон ВД ємністю хоча б літрів на 7-10, а поїздка з ним на станцію раз в тиждень-два не здається занадто клопіткою, я можу лише всіляко порекомендувати саме такий варіант.
Спускові механізми гвинтівок легкі, добре налагоджені і допускають гнучке підстроювання, однак у Diana 56 TH спуск більш інформативний
З позитивних сторін Cricket Compact зазначу, що компактна версія, як і всі інші моделі KalibrGun, оснащена вбудованим редуктором, за рахунок чого забезпечується рівна швидкість пострілу при зміні тиску в резервуарі від 300 атмосфер до приблизно 115 атмосфер. Нижче цього порога редуктор відключається (відкривається) і гвинтівка переходить в прямоточний режим, при якому з кожним пострілом швидкість вильоту кулі поступово знижується по мірі витрачання залишку повітря в резервуарі. Така система працює відмінно, і хотілося б, щоб і всі інші виробники PCP-пневматики брали приклад з Cricket — адже виготовлення і настроювання редуктора не надто здорожують гвинтівку, зате його наявність переводить її у зовсім інший, більш високий клас.
Стрільба
Тестовий відстріл гвинтівок ми проводили в закритому тирі, періодично здригаючись від гуркоту вогнепальної зброї на сусідніх напрямках. Тим не менш, це дозволило, по-перше, не замерзнути в студену зимову пору; по-друге, не приписувати до отриманих груп сором'язливе «там на дистанції іноді вітерець гуляв — може, через нього група і розповзлася...» На гвинтівки були встановлені недорогі приціли кратністю 3-12х40 виробництва компаній BSA і Air Precision. Для встановлення оптики на Cricket потрібні середні кільця для планки Пікатінні, а для «ластівчиного хвоста» на Diana 56 TH вирішено було використовувати фірмовий моноблочний кронштейн зі стопором. Так як огляд прицілів у наші завдання не входив, то зупинятися на цьому я не стану, хоча за підсумками пристрілки мені є що сказати про їхню роботу, особливо другої моделі. Втім, як би там не було, а своє завдання приціли виконали — дозволили нам пристріляти гвинтівки і протестувати їхню купчастість на дистанціях 25 і 50 м. Для відстрілу використовувалися кулі JSB Exact Heavy 0,67 г калібру 4,52 мм, які давно стали класикою для пневматичної зброї з дульною енергією 22-28 Дж. Щоб якось нівелювати вплив людського фактора, відстрілом на кожній дистанції займалися відразу двоє стрілків — не те щоб профі, але і не новачки, загалом, з бувалих. Відповідно, і груп на кожній мішені вийшло не менше двох — по 5 пострілів кожна, як і належить у таких випадках. Отже, наші враження: спочатку від процесу стрільби, а вже потім від результатів. Якщо залишити за дужками зусилля, які вимагає Diana 56 TH для взведення, то працювати з цією гвинтівкою — одне задоволення. М'який двоступінчастий регульований спуск T06 з чітким поділом на холостий хід і робочу зону, зручний спусковий гачок, комфортна вкладка і хват правою рукою — все це дуже порадувало і дозволило показати непогані результати. Одна з груп на дистанції 25 м виявилася всього 7 мм по краях пробоїн, решта — в середньому, в межах 1-1,5 см. Спуск ми, до речі кажучи, не регулювали — вже з заводу все виявилося чудово налаштоване.
Правда, на самому початку відстрілу нами були помічені деякі аномалії у вигляді зміщення точки влучення по площі аркуша. Після пошуків причини з'ясувалося, що декоративний надульник, утримуваний на стовбурі двома гвинтами-гужонами, має помітний люфт, який хоч і усувається підтиском гвинтів, але знову з'являється через пару-трійку пострілів. Для надійного закріплення потрібний фіксатор різьби, якого під рукою не виявилося. У підсумку довелося надульник просто зняти. Взагалі, сенс і причина появи цього аксесуара на гвинтівці такого класу залишилася для нас загадкою — невже не краще було б замість нього поставити фірмовий саунд-модератор? Нехай навіть звук пострілу Diana 56 TH і без глушника не можна назвати занадто гучним. Окремо знову згадаємо добрим словом роботу системи відкату — віддачі при пострілі як такої немає, відчувається лише легке здригання гвинтівки. До речі, це саме здригання зіграло з нами цікаву жарт при переході на дистанції 50 м. Ми вели стрілянину, поклавши гвинтівку цівкою на мішок, і після відстрілу першої групи, розлетівшейся на добрих 37 мм, в одного зі стрільців з'явилось неясне відчуття, що «щось тут не так». В результаті другу залікову групу вирішено було стріляти з міцним утриманням цівки лівою рукою, що лежить на мішку, і взагалі з більш міцним утриманням всій гвинтівки. І хоча стійкість такої конструкції залишала бажати кращого, а бюджетна 12-кратна оптика також не сприяла встановленню рекордів, але подивіться на результат! Друга група вийшла в 13 мм по краях п'яти пробоїн, що для дистанції 50 м — просто чудово! На жаль, ще раз закріпити цей чудовий результат не вдалося — чи то руки стрільців вже стомилися, то очі, але третя, перевірочна, група на 50 м, отстрелянная таким же чином, виявилася навіть гірше першої зі згаданих двох. В результаті в глибині душі залишилося відчуття, що за коротку тировую сесію ми все ж не до кінця розкрили вдачу німецької красуні — щось явно заважало їй показати себе по-справжньому, десь ми трохи не докопалися до суті... Але як би там не було, а отримані результати свідчать про великий потенціал цієї моделі в плані точності, і про цілком очевидною застосування її для серйозних спортивних змагань.
Тепер перейдемо до «Цвіркуна». Злегка прим’явшись рож... лицями до незграбної і холодної ствольної коробки компактного булпапа і ще раз пошкодувавши про неможливість штатної установки на цівку сошок для більшої стійкості (з оптикою гвинтівка виявляється досить високою — і тому «валкою» на мішку), ми приступили до відстрілу. І відразу ж дала про себе знати ахіллесова п'ята більшості булпапів: спуск у нашого екземпляра Cricket виявився хоч і легким, однак у порівнянні з T06 аж ніяк не настільки інформативним. Неодноразово в процесі відпрацювання спуска виникала думка «та коли ж вже?..» — настільки несподівано довгим був його хід. Втім, при бажанні цей спуск також можна підрегулювати. Ще момент: плоский і гладкий спусковий гачок досить зручний, але якщо потрясти гвинтівку, то сам по собі він чомусь помітно бовтається — і хоча це ніяк не впливає на результати, але все ж викликає подив.
А результати, власне, такі: на дистанції 25 м краща група виявилася 9 мм по краях, найгірша — 15 мм. При переході на 50-метрову мішень кращий результат склав 20 мм, найгірший — 27 мм. Ось так, без особливих чудес — компактне булпап-компонування та особливості спуска, а також деяка нестійкість всієї конструкції на мішку не дозволяють відразу розраховувати на видатні досягнення в тирі. Принаймні — без тривалих тренувань. Хоча, на думку одного зі стрільців, результати для 50-метрової дистанції можна було суттєво покращити заміною прицілу на більш потужний. Що ж стосується відчуттів при стрільбі, то, безумовно, працювати з багатозарядною PCP-гвинтівкою набагато простіше, ніж з однозарядною «пружинкою» — зведення і перезарядка «Цвіркуна» можуть виконуватися правою рукою практично без зміни пози стрілка за столом. Тільки й встигай споряджати магазини та поглядати на манометр! До того ж штатний саунд-модератор дуже ефективно глушить звук пострілу, залишаючи від нього лише сухе клацання. А от щоб зарядити і звести Diana 56 TH, потрібно кожен раз піднімати її майже вертикально і упирати прикладом в тіло або в іншу надійну опору — та ще «зарядка»... Розібравшись зі щільністю, скажемо пару слів про потужність. За даними хронографа, кулі JSB Exact Heavy масою 0,67 г, випущені з тестованих гвинтівок, летіли до цілі з початковою швидкістю 263-265 м/с для Diana та 275 м/с для Cricket. Це дає нам дульну енергію 23,5 Дж і 25,3 Дж відповідно — що непогано для пружинної пневматики, але може здатися замало для PCP. У випадку з Diana 56 TH навряд чи вийде легко домогтися помітно більшої потужності, а для Cricket Compact ця проблема вирішується так: пробка каналу ударника дозволяє регулювати його піджим, тобто силу удару по клапану. Думаю, до 30 Дж при великому бажанні його «накрутити» можна. От тільки чи потрібно? Адже при цьому зросте витрата повітря, а резервуарчик у «компакта» і так невеликий — дивись, і від 60 пострілів з заправки залишиться в два рази менше.
Потиличник прикладу Diana 56 TH можна регулювати по висоті, у Cricket Compact він фіксований
Заходи безпеки у Diana 56 TH виконані на відмінно: протизривна система для захисту пальців і автоматичний запобіжник. А у Cricket Compact немає навіть ручного запобіжника і індикатора взводу
Взагалі проблема потужності для пневматичних гвинтівок у калібрі 4,5 мм актуальна тільки для наших реалій. Адже в Україні будь-яка пневматична зброя калібру 4,5 мм продається вільно по досягненню 18 років, а на калібри побільше вже потрібна ліцензія як на вогнепальну — знову-таки, незалежно від потужності. Ось і виходить, що лідери продажів в нашій країні — турецькі Hatsan 125 та інші «дуростріли», де в жертву високої початкової швидкості приноситься по суті, все інше. А толку від цього ніякого, тому що якщо для зброї калібром 4,5 мм потужність 40 Дж вже практично межа, то для 5,5 мм це, скоріше, лише початок. І немає особливого сенсу намагатися «впихнути невпихуєме» ці нещасні «дитячі» 4,5 мм — все одно у «папи» (5,5 мм) і «діда» (6,35 мм) силушки набагато більше буде, не кажучи вже про інші переваги. Так і правило «краще слабо потрапити, ніж сильно промахнутися» ніхто не відміняв. Але ми відволіклися, а за підсумками відстрілу автору все ще є що сказати. Підсумуємо: незважаючи на радикальні відмінності в габаритах, конструкції та принципах роботи, обидві гвинтівки при тестовій стрільбі на одні і ті ж дистанції однаковими кулями в руках одних і тих же стрільців показали абсолютно зіставні результати. Тут можна довго розмірковувати на тему того, де потенціал щодо їх поліпшення буде вище. Але, думається, висновки з нашого відстрілу абсолютно очевидні: дійсно якісна ПП-гвинтівка не поступиться в точності якісній же PCP. І те ж буде вірно навпаки. Крапка.
Слово про безпеку
Питання, яке рідко порушується в оглядах зброї, особливо пневматичної — її безпека. А дарма, адже з плином часу пов'язаних з цим нещасних випадків менше не стає. Про те, як в нашій країні ставляться до дотримання правил техніки безпеки, вже давно складають всілякі анекдоти — причому, що найстрашніше, більшість з них не вигадка, а реальність. Але нам, людям відповідальним, все ж буде цікаво і корисно поглянути на порівнювані гвинтівки і під цим кутом. Німецький підхід до безпеки практично бездоганний. Гвинтівка оснащена спеціальною протизривною системою, яка страхує ваші пальці при укладанні кулі в ствол — її масивні зубці добре видно на фото. Для деактивації протизриву при закритті важеля зведення потрібно втопити спеціальний важіль ліворуч. Але це ще не все; гвинтівка, як і належить будь-якій стрілецькій зброї, оснащена запобіжником — причому автоматичним, який активується при кожному зведенні. Звичка вимикати його перед пострілом приходить майже моментально і тому він абсолютно не заважає, а от від випадкового пострілу або зриву шептала при ударі або падінні врятувати зможе. До речі, якщо ви випадково звели гвинтівку, а стріляти не збираєтеся, то з бойового зводу її можна зняти і без пострілу, головне при цьому — міцно і надійно утримувати важіль зведення і плавно його відпускати. А можна і знову поставити на запобіжник, ненадовго залишивши зведеною. Одним словом, за конструктивну безпеку німцям — тверда «п'ятірка». Але це ще не все. Якщо говорити про пневматику в цілому, то «пружинки» як клас зброї за своєю суттю набагато безпечніші PCP-шок. Незведена ПП-гвинтівка становить не більше небезпеки, ніж, скажімо, лопата або інший масивний інструмент. А щоб її звести, потрібно як мінімум докласти істотне фізичне зусилля. Тому навіть якщо ви зберігаєте Diana 56 TH замість сейфа в коробці під ліжком (хоч це і неправильно), за свою сім'ю, можете не переживати: навіть у вашої дружини навряд чи вийде швидко привести її у бойову готовність, не кажучи вже про дітей та підлітків. Гвинтівки з попереднім накачуванням — це зовсім інша справа. По-перше, у кожної з них є така потенційно небезпечна річ, як резервуар для стисненого повітря. І навіть якщо врахувати, що виробник перед відвантаженням перевірив його тиском, що перевищує штатний в 3-4 рази, все одно ніхто не застрахований від випадкових пошкоджень в результаті, скажімо, падіння гвинтівки на жорстку поверхню або зіткнення з чимось дуже твердим і міцним. Чи може хтось гарантувати, що при цьому нічого з резервуаром не трапиться? Не може. Немає такої гарантії. Але якщо в резервуарі PCP-гвинтівки міститься не так багато стисненого повітря (зазвичай до 300 см3), то балон високого тиску ємністю в кілька літрів — це вже зовсім інша справа! Деякі безвідповідальні стрілки намагаються заощадити і придбати з рук посудину ВД з невідомим минулим і абсолютно незрозумілим запасом міцності, лише б дешевше. Звичайно, природний відбір навіть серед стрільців ще ніхто не відміняв, але сумно те, що вони піддають серйозній небезпеці не тільки своє життя, але і здоров'я та безпеку своїх близьких і оточуючих.
При бажанні в Інтернеті можна відшукати фотографії приміщень або автомобілів, в яких вийшов з ладу і зруйнувався балон ВД. Повірте, видовище це дуже мало привабливе, а наслідки зазвичай трагічні. Але навіть якщо сам балон все ще міцний і здоровий, то ущільнювач його вентиля, що раптово потік від старості — теж явище, в якому приємного мало. Хвала богам, явище це нечасте — але ж трапляється всяке. Тому: а) купувати балони ВД можна тільки новими, від відомого виробника і обов'язково з супровідними документами, де вказані серійний номер, дата останньої перевірки, термін його придатності до експлуатації та інші характеристики посудини (часто все це вибито на самому балоні); б) зберігати балон з 5-15 літрами повітря під тиском 300 атмосфер розумніше буде не в житловому приміщенні і не в багажнику автомобіля. Гараж, горище або на худий кінець комора або засклений балкон підійдуть набагато краще. Один мій знайомий стрілок тримає балон в проміжку між міцними подвійними вхідними дверима в квартиру — такий-сякий, але все ж захист. Однак полякали і буде — перейдемо тепер до обговорення особливостей Cricket Compact. На жаль, типово російський підхід до безпеки тут у наявності, особливо в порівнянні з педантичними і ґрунтовними німцями. У гвинтівки Cricket, на хвилиночку, взагалі немає ніякого запобіжника! Більш того: тут відсутній навіть індикатор зведення. Тобто, тримаючи в руках гвинтівку, практично неможливо визначити, готова вона до пострілу чи ні — хіба що натисканням на спусковий гачок. Ну, справді, куди це годиться? Добре хоч можливість зняти гвинтівку з бойового зводу без пострілу тут конструктивно передбачена. Прекрасно розуміючи основний варіант застосування цього компактного булпапа, я абсолютно чітко бачу картину, як невдалий мисливець (а точніше — браконьєр), помітивши з вікна автомобіля цікаву ціль, зупиняється і зводить гвинтівку, а коли ціль вислизнула — відкладає її на пасажирське сидіння, в азарті просто забувши розрядити. Далі — коротка поїздка-переслідування, різке вимушене гальмування, компактна гвинтівка зісковзує на підлогу, удар, постріл — і в корпусі автомобіля з'являється незапланований конструкторами акуратний, але абсолютно зайвий отвір. І це ще дуже добре, якщо в корпусі саме автомобіля, а не самого горе-стрілка або його невдачливого пасажира! А випадків таких з PCP-гвинтівками — десятки, якщо не сотні. Тому за конструктивну безпеку я особисто ставлю Cricket Compact повноцінне «незадовільно». До речі. Повертаючись до питання сім'ї та дітей, зазначу, що на відміну від ППП, зберігати PCP-гвинтівку в будинку не під замком просто не можна — адже скористатися нею під час вашої відсутності зможе навіть дитина. Будь ласка, не будьте легковажні в цьому питанні, щоб пневматика доставляла вам і вашим близьким лише радість і задоволення від влучних пострілів.
Прикінцеві роздуми
Багатозарядність Cricket Compact — вагома перевага, і система зберігання магазинів дуже проста і зручна. А ось про сам процес зміни магазина цього не скажеш
Говорити про цільове призначення порівнюваних гвинтівок в наших реаліях складно, оскільки легальне полювання з пневматичною зброєю в Україні все ще заборонене. Залишається лише її імітація у вигляді спортивних змагань, та ще розважальна стрільба — а для цих завдань зазвичай не потрібна велика потужність, іноді навіть навпаки. Наприклад, якщо говорити про спорт, то обидві гвинтівки можуть виступати тільки в класі Unlimited, так як для зрівняння можливостей стрільців на деяких змаганнях верхня межа дульної енергії пострілу обмежується значенням в 16 Дж. А швидко модифікувати до цього значення що Diana 56 TH, що Cricket Compact не вийде — потрібні експерименти з різними пружинами та іншими настройками.
Очевидно, що Diana 56 TH через свої габарити і масу більше підійде для стрільби зі столу або лежачи з сошок. Гвинтівка велика і важка, але при цьому дуже зручна і радує результатами. Шкода тільки, що фірмові сошки, які можна встановити на цю гвинтівку, залишають бажати кращого — до традиційних снайперських «Харріс» їм дуже далеко. В іншому ж це чудова модель для тих, хто хоче відчути себе снайпером і навчитися точно стріляти по малорозмірних цілях на великі (по пневматичних мірках) дистанції. Cricket Compact задумувався як компактна, але повноцінна гвинтівка, яка добре підходить для стрільби з обмежених положень — наприклад, з автомобіля. Незважаючи на наявність редуктора та інших конструкторських рішень для підвищення купчастості, говорити про серйозне спортивне застосування тут виходить вже з деякою натяжкою. А ось з точки зору розважальної стрільби це абсолютно ідеальний апарат — легкий, зручний, точний і тихий. Не забудьте тільки захопити з собою насос або балон, щоб все задоволення не закінчилося вже на четвертому магазині. І не забувайте знімати гвинтівку зі зводу, якщо передумали стріляти! Дане порівняння абсолютно не претендує на роль відповіді на сакраментальне питання «що вибрати?» Швидше, воно просто відображає погляд автора на розстановку сил в світі пневматичної зброї і його думку про дуже цікавих представниць двох найпоширеніших класів. Що характерно, кожен тип гвинтівок привабливий по-своєму, і кожен має масу прихильників — в цьому і полягає їхня принадність. А багато захоплених стрілків, прекрасно усвідомлюючи переваги і недоліки і ППП, і PCP, вже мають в своєму арсеналі пристрої обох класів і не збираються відмовлятися від якогось одного з них. Так що, сподіваюся, розпочате нами порівняння дасть поживу для роздумів всім, хто думає про поповнення свого пневматичного арсеналу моделями вищої цінової категорії напередодні нового стрілецького сезону-2014.
Стаття опублікована в № 1 ЗА 2014 рік
