Пневматика Cricket і стрільба на 250 метрів

Еволюція стрілка від пневматики до вогнепальної зброї може розглядатися як цілком природний процес його дорослішання. Але як тоді накажете розцінювати рух у зворотний бік, який став помітним останнім часом? З цим феноменом і його причинами варто розібратися детальніше — на прикладі експериментальної стрільби на далекі відстані з пневматичної гвинтівки KalibrGun Cricket. Текст і фото: Панас Маслійник

Захоплення пневматичною зброєю частенько передує володінню вогнепальною. Адже більшість «пневманутих» рано чи пізно починають відчувати нездоланну тугу за кислуватим запахом згорілого пороху, а також дивне бажання почути гуркіт цього пострілу і відчути реальну віддачу, а не противний брязкіт пружини після удару поршня об стінку циліндра або невиразне шипіння саундмодератора PCP. Але тут шляхи ейрганерів розділяються — ті, хто захоплювався потужною пневматикою, зазвичай вибирають нарізні напівавтомати. А ось ті, хто завжди тяжів до точності, купують гвинтівку з поздовжньо-ковзним затвором. Про те, наскільки корисною для стрілка-високоточника може бути школа пневматичної гвинтівки, написано вже чимало. На базі пневматики чудово вивчаються основи балістики, робота з оптичними прицілами, ази визначення та відпрацювання поправок на дистанції, читання близького вітру, техніки затримки дихання, обробки спуска і багато, багато іншого. Але головне і незамінне, що може дати пневматична зброя — це так званий «triggertime», тобто час, проведений за натисканням на спусковий гачок, безпосередній практичний настріл. Що характерно — при мінімальних витратах на постріл! А всі набуті при цьому навички обов'язково знадобляться стрілку при переході в «гучну лігу». Ну, а змусити стрілка повернутися до пневматичної зброї після високоточної вогнепальної можуть кілька досить буденних — але, на жаль, цілком вагомих причин: — висока вартість матчевих боєприпасів; — відсутність безпечних місць для тренувань; — обмежений ресурс ствола в умовах економічної кризи. На жаль, кількість патронів, які витрачаються на одиничному тренуванні, яку міг безболісно дозволити собі середньостатистичний стрілок ще буквально двома роками раніше, в даний час помітно зменшилася. Причому йдеться і про фабричні, і про самостійно зібрані матчеві боєприпаси, окремі компоненти яких останнім часом стали страшним дефіцитом.

Пневматичні кулі рідко показують гідні результати на надзвуці або близьких до нього значеннях початкової швидкості. Краще за все, якщо початкова швидкість кулі лежить в діапазоні 270-300 м/с. Однак при всьому різноманітті куль для пневматичної зброї таких, які підходять для стрільби на далекі дистанції, не так вже й багато. Тому саме час поговорити про критерії вибору далекобійної кулі.

Вогнепальні стрілки-високоточники добре знають рецепт точного дальнього пострілу: потрібні кулі матчевого класу з найвищими балістичними коефіцієнтами. Зазвичай це найважчі і найдовші кулі в необхідному калібрі — завдяки своїй масі вони мають значну інерцію і краще зберігають надану їм швидкість, а витягнута аеродинамічна форма забезпечує менший опір повітряного середовища.

Настильність траєкторії — дуже важлива характеристика, якщо дальності стрільби заздалегідь невідомі

Стрілки-спортсмени користуються важкими кулями, оскільки найчастіше вони стріляють по нерухомим цілям на заздалегідь відомі або точно виміряні дистанції. У цьому випадку на перший план виходить боротьба з впливом вітру. Полювання ж — зовсім інша справа. Є у західних стрілків такий вид спортивного полювання, як вармінтинг, тобто полювання на дрібних шкідників і хижаків. Дуже часто ці цілі настільки дрібні і непосидючі, що точно визначити дистанцію до них не представляється можливим. Ось тут і приходить на допомогу мисливцеві настильність траєкторії — легка куля, випущена на високій швидкості, швидше досягне цілі, і тому менше буде піддана впливу гравітації, ніж важка і повільна. А відповідно, і зниження легкої кулі буде не настільки великим, принаймні, на коротких і середніх дистанціях. Значить, і простимі помилки у визначенні дальності до цілі можуть бути більшими, ніж для повільної важкої кулі. Ось і маємо дилему: з одного боку, кулі з високим БК краще тримають вітер, але для них потрібно знати відстань до цілі дуже точно. З іншого боку, легкі кулі сильніше зносяться вітром, але як мінімум перші дві третини траєкторії вони летять набагато швидше — і, відповідно, при стрільбі по цілям на невідомих або дистанціях, що важко визначаються, можуть бути кращими. Ну добре, скаже читач, це все вогнепальні дисципліни — але як це співвідноситься з пневматичними реаліями? Насправді — безпосередньо; закони балістики в обох випадках одні і ті ж, і дані роздуми цілком актуальні і для пневматики. Якщо у вас одна ціль, дистанція до якої добре відома — вибирайте максимально важкі кулі, щоб трохи зменшити вітрове знесення. Адже вітер, як відомо, є завжди — і він завжди впливає на результат пострілу. Якщо ж цілей багато, і дистанції до них заздалегідь не відомі (але не безмежні) — наприклад, в спортивній дисципліні Field Target і споріднених з нею, — рекомендуємо стріляти легкою кулею, яку за встановлених обмеженнь по потужності вдається розігнати до найбільшої швидкості. Швидкість = настильність, це один з непорушних законів балістики. А настильність дозволить вам компенсувати можливі помилки визначення дальності.

Ну, а якщо вас зовсім нічого не стримує — беріть найважчі кулі і розганяйте їх до максимальної швидкості, на якій вони все ще демонструють хорошу купчастість. Тим самим отримаєте і швидкість, і настильність, і високу стійкість до вітру.

Саме цим ми і займемося. Проблема лише в тому, що не можна просто так взяти і вибрати найважчу кулю і одразу сподіватися на відмінний результат. У різних куль буде відрізнятися кучна швидкість, а також оптимальний крок нарізів ствола, необхідний для стабілізації кулі в польоті. Тому тут нас чекають експерименти. Перейдемо до конкретики. Одними з найпопулярніших виробників пневматичних боєприпасів є компанії JSB і Haendler&Natermann (H&N). Відразу обмовимося, що гідних виробників існує набагато більше, але ми вирішили обмежитися цими двома. Досвід підказує, що найбільш кучними при стрільбі на великі дистанції, є кулі «воланчикоподібної» форми — з круглим носиком і конусоподібною хвостовою частиною. Вони є в асортименті обох компаній: у JSB це кулі сімейства Exact, у H&N — серії куль Barracuda і Field Target. Треба відзначити, що сайт H&N набагато краще відповідає вимогам вдумливого стрілка — як мінімум, тут вказані балістичні коефіцієнти для всіх куль цього виробника. А ось для продукції JSB їх доводиться визначати експериментальним шляхом, уточнювати у програмі Chairgun або ж користуватися напрацюваннями інших стрілків. У калібрі 4,5 мм з асортименту JSB найперспективнішими нам здалися класичні Exact Heavy масою 0,67 г, а також їх важчі різновиди: Exact Monster 0,87 г і Exact Beast 1,05 г. З усього арсеналу H&N в наявності, на жаль, виявилися тільки Barracuda Match 0,67 г. У так званому «папському» калібрі 5,5 мм, треба сказати, теж є з чого вибрати. Але сьогодні ми заряджаємо «діда», а ось у калібрі 6,35 мм асортимент вже набагато скромніший. У JSB досі була всього одна куля — Exact King масою 1,645 г. Втім, навесні цього року компанія представила і її важчу версію — King Heavy 2,2 г, але до нас вона поки не доїхала. Що стосується H&N, то вибір у них значно більший — але от невдача, у наших пенатах можна придбати лише мисливську Barracuda Hunter Extreme 1,84 г, а вона явно не дуже підходить для точної стрільби. Втім, що і як підходить, ми ще перевіримо на практиці. Поки що ж нам, окрім зброї та боєприпасів, необхідно підібрати ще і оптичний приціл. І завдання це також обіцяє бути непростим.

Оптика

Який приціл потрібен для стрільби на дуже великі дистанції з пневматики? Питання не просте. Незважаючи на те, що на PCP-пневматику, на відміну від пружинної, можна абсолютно сміливо ставити будь-які приціли, вибір це нам не полегшує. Адже універсальний приціл для пневматики повинен мати можливість фокусування на близьких дистанціях — менше 10 метрів; а це вже велика рідкість. При стрільбі з оптичним прицілом на великі відстані також виникає проблема, відома всім стрілкам-«далекобійникам» — недостатній запас поправок. Згідно з розрахунками на Chairgun, при дистанції пристрілки 25 метрів для калібру 4,5 мм знадобиться більше 110 кутових хвилин вертикальної поправки, щоб потрапити в ціль на 250 метрів. У випадку з 6,35 мм вимоги простіші, але не дуже — потрібно мати запас майже в 90 МОА кліків «вгору»! І це при тому, що більшість прицілів мають запас поправок всього в 50-60 МОА, з якого доступно зазвичай не більше половини. Доведеться пошукати дійсно нетривіальні моделі. Також варто обговорити питання кратності. Багато стрілків помилково вважають, що для стрільби на великі відстані потрібна висока максимальна кратність прицілу. Це не зовсім вірно — адже зі зростанням дистанції і ціль зазвичай вибирають габаритами більшу, а значить, побачити її особливих труднощів не буде. А ось поле зору при великій кратності зменшується — адже нам потрібно бачити в приціл результати пристрілювальних пострілів. До того ж, зазвичай, чим вища кратність прицілу, тим менший дорогоцінний запас його поправок — а він, як ми вже згадали, нам ще дуже і дуже стане в нагоді. Нарешті, громіздкий приціл високої кратності на невеликому булпапі Cricket буде виглядати просто незграбно — тут доречні більш компактні моделі. Емпіричним шляхом було з'ясовано, що для автора кратність 10х є необхідним і достатнім значенням як для стрільби на купчастість по папері, так і при стрільбі по більш практичним цілям до 100 метрів. Вважаємо, що і для дуже далеких відстаней така кратність теж цілком підійде. Набагато важливіше, щоб якісна оптика прицілу дозволяла чітко бачити на мішені відмітки від куль на середніх і великих дистанціях. А також важлива можливість усунення помилки паралакса на всьому діапазоні дистанцій.

Встановлювати дорогий приціл на таку ж гвинтівку за допомогою копійчаних кілець просто нерозумно

Що ж, раз вже ми замахнулися на рекорди, доводиться звертатися до оптики вищої цінової категорії. З усього розмаїття топових прицілів увагу привернув тактичний «загонник» March від японської компанії Deon Optical Design — March Compact 1-10х24. Його особливості: компактний дизайн, діапазон кратностей від 1х до 10х, регульоване фокусування від 10 ярдів, труба корпусу діаметром 30 мм — і, як наслідок, величезний діапазон вертикальних і бічних поправок, згідно специфікації становить цілих 200 МОА! Взагалі, унікальність прицілів March полягає в чудових технічних характеристиках, які поєднуються з чудовою якістю оптики. Наприклад, флагманська модель March-X має кратність від 8х до 80х! Наскільки відомо автору, це абсолютний рекорд кратності для гвинтівкового прицілу, і ця особливість робить дану модель бажаною для спортсменів — а також для снайперів спецпідрозділів, яким потрібно мати можливість дуже добре розгледіти і пізнати свою ціль з великої відстані, перш ніж зробити постріл. Є і помірніший варіант — від 5х до 50х. Обидва ці приціли цілком підходять і на PCP, завдяки своїй малій глибині різкості і фокусуванню від 10 ярдів вони дозволяють одним поворотом маховичка дуже точно визначати відстані до цілей на дистанціях менше 80-100 метрів. Втім, ми відволіклися — адже обраний нами за свій жахливий діапазон поправок March Compact 1-10х24 ще потрібно встановити. З одного боку, завдання це нескладне, так як PCP-гвинтівки не мають якоїсь істотної віддачі, а на гвинтівках Cricket передбачена база Пікатінні. З іншого ж, встановлювати дорогий приціл на не менш дорогу гвинтівку за допомогою недорогих китайських кілець, при цьому сподіваючись на успішну стрільбу — це, скажімо так, надмірний оптимізм, що межує зі слабоумством. Нарешті, щоб мати можливість максимально використовувати діапазон поправок прицілу, було б добре встановити його з попереднім нахилом хоча б в 20 МОА. А краще — і на всі 40 МОА.

У підсумку наш вибір припав на кріплення шведської компанії Spuhr, якими користується безліч стрілків у всьому світі, включаючи чемпіонів у тактичних і спортивних дисциплінах. Сама Spuhr називає свої моноблочні кронштейни Ideal Scope Mounting System — і в цьому є резон, тому що вони мають масу позитивних особливостей і потрібних рис. По-перше, кронштейни Spuhr фрезеруються з цільної заготовки, тому співвісність кілець тут не треба вивіряти. Також немає ніякої необхідності займатися і притиранням кілець (правда, для PCP це і зовсім не обов'язково). Нарешті, в кожному кронштейні є вбудований рівень, що дозволяє стрілку візуально контролювати завал гвинтівки. Адже від того, наскільки точно збігається вертикаль прицілу і напрямок дії сили земного тяжіння, дуже істотно залежить точність далекої стрільби! Крім того, завдяки дотепному пристосуванню вертикаль прицілу виявляється дуже просто вирівняти безпосередньо при його монтажі в кронштейн. Що ж, зброю вибрано і нарешті укомплектовано. Саме час поговорити про ціль, яку ми маємо намір знищити точним пострілом з пневматики з позамежної дистанції в 250 метрів.

Ціль і умови стрільби

Ми так багато говоримо про дистанції, але поки ще й словом не обмовилися про розміри цілі, яку постараємося вразити. Очевидно, що потрапити в слона на такій дистанції буде помітно легше, ніж в типову «монохромну пернату живність». Але ми не браконьєри, і тому будемо полювати на неживі мішені скромніших габаритів, ніж середньостатистичний слон. Більшість стрілків використовують в якості мішеней для далекої стрільби повітряні кульки. Прив'язані, вони безпорадно тріпочуть на вітрі, з жахом чекаючи своєї долі — і голосно лопаються, коли стрілок нарешті знаходить правильні поправки і робить все вірно. Але у мене особисто повітряні кульки асоціюються виключно з щасливим і радісним дитинством, тому займатися їхнім методичним знищенням якось не піднімається рука. Зовсім інша ситуація з нашою передбачуваною ціллю. На думку автора, є дуже небагато речей у цьому наскрізь фальшивому світі, які так заслуговували б тотального знищення, як безалкогольне пиво в банках. По-перше, газований напій цей — брехня від початку до кінця, оскільки він а) не безалкогольний; б) жодним чином не пиво. По-друге, гастрономічні якості цього плоду компромісів зазвичай нікуди не годяться, не кажучи вже про психологічні страждання, яким воно сприяє. Ну і, нарешті, на спеці, що панує цього літа, банка пива вибухає і перекидається під ударом кулі абсолютно феєрично, від душі салютуючи стрілку за вдалий постріл. А великий нуль на ній нехай знаменує собою центр «десятки» нашої цілі! Що стосується місця для стрільби, то у своїй стрілецькій практиці я давно прийшов до висновку, який начебто лежить на поверхні, але зрозумілий чомусь лише небагатьом. Я вважаю, що для успішної далекої стрільби категорично необхідно мати можливість бачити результат кожного пострілу — і попадання, і особливо промаху. Але якщо з влученнями все зрозуміло, то як же забезпечити помітність промахів? Не будеш же кріпити фоном за мішенню великий аркуш паперу або картону 2х2 метри? Та й не буде в ньому видно дірок від маленької кулі на такій відстані — навіть в найкращу оптику... Як же бути? Відповідь проста: стежити за промахами потрібно по сплескам грунту від кулі, спостерігаючи їх прямо в приціл! Для цього нам знадобиться ретельно вибрати місцевість, на якій буде встановлена мішень. Це повинен бути сухий грунт чи пісок, і мішень встановлюється безпосередньо на нього, без всяких підставок і підвісів. Ні в якому разі не можна ставити мішень на гілку дерева, в густу траву або на тверде покриття — адже при промахах, які спочатку неминучі, ви просто не побачите, де пройшла куля! Відповідно, кулю ви витратите даремно, і ніякої корисної інформації зі зробленого пострілу для себе не засвоїте. А без цього — які ж можуть бути рекорди? Ідеальним з точки зору безпеки стрільби і вимог до грунту місцем виявилася пильна польова дорога — відносно рівна, і при цьому відмінно переглядається принаймні на кілометр вперед. Тим самим гарантувалося, що при недольоті/перельоті я помічу сплеск пилу і зможу скорегувати наступний постріл. А якщо раптом рикошет або сильний промах за вітром, то це також нікому не зашкодить — навколо поле! І на ньому, що особливо радує — ні душі. А значить, можна приступати до пристрілки.

Пристрілка

Пристрілка, що проводиться на дистанції 50 і 100 метрів, виявила перші нюанси. З компактного Cricket в 4,5 мм найбільш важкі кулі JSB Exact Beast не полетіли взагалі. Їх розкидувало по мішені, як горох — судячи з усього, дається взнаки невідповідність довжини кулі і кроку нарізів, про який попереджає наука балістика. В результаті кулі недостабілізуються — і летять всього лише «приблизно в ту сторону», що нас абсолютно не влаштовує.

Влітку іноді буває чарівний час, коли вітер ненадовго стихає — зазвичай на світанку або в кінці дня

Гарною ж новиною стала непогана купчастість у класичних JSB Exact Heavy і відмінна — у важчих JSB Exact Monster. Також дуже непогано полетіли H&N Barracuda Match 0,69 г, але балістичний коефіцієнт у «монстрів» все ж кращий. От і добре — ними ми і постріляємо. Початкова швидкість, до речі, склала близько 255 м/с — все в рамках передбаченого. Результати ж для «діда» Cricket 6,35 мм, навпаки, виявилися абсолютно очікуваними: JSB Exact King, що летять зі швидкістю до 300 м/с, показують просто чудову купчастість, а H&N Barracuda Hunter Extreme — не більш ніж прийнятну для близьких і середніх дистанцій. Але це і зрозуміло — не для мішеней їх робили, а для експансивності і ефективної роботи з дичиною на близьких і середніх дистанціях. Але нам це ні до чого, тому ми беремо «кінгів» і вирушаємо в поле — ставити рекорди!

Залікова стрільба

Що не кажи, а вітер нам, стрілкам, зовсім не друг. Особливо якщо врахувати, що легкий подув в 1,5 м/с, ледь відчутний шкірою обличчя, на 250 метрах може здути легку пневмопулю з наміченої цілі майже на метр убік. А якщо налетить порив до 2-2,5 м/с, то і на добрих два!

До речі, а чи знаєте ви, що вітер біля землі і вітер високо над землею — це найчастіше зовсім різні речі? Щоб дістати до нашої цілі, верхня точка траєкторії кулі калібру 4,5 мм повинна пройти в 10 метрах вище лінії прицілювання! Ну і як прочитати та розрахувати вітер на такій висоті? Ціль наша, якщо хто забув, завширшки всього нічого — діаметр стандартної банки складає 0,066 м! Та й у висоту вона не набагато більша... І при всьому цьому ви все ще сподіваєтеся влучити в таку ціль з двохсот п'ятдесяти метрів з пневматики? Якщо так — вітаємо, вам з нами по дорозі! Досвідчені стрілки знають, що влітку іноді буває особливий — чарівний — час, коли вітер ненадовго стихає. Зазвичай це відбувається на світанку і в кінці дня. Саме в цей час і потрібно стріляти, якщо ви хочете поставити рекорд, а не просто потренуватися в читанні вітру. Навички читання вітру, звичайно, теж дуже корисні, проте всьому свій час. Для підтвердження, що попадання, якщо воно відбудеться, було не випадковістю, а заслуженим плодом стрілецької майстерності, я ставлю на дорозі не одну, а відразу кілька банок жалюгідного лже-пива. Тридцятиградусна спека і бовтанка в автомобілі вже довели його до потрібної кондиції — і якщо я дійсно влучу в банку, це буде видно відразу. Сподіваюся, що і промахи будуть помітні, благо пилу навколо — хоч відбавляй. Ще раз перевіряюсь по дальноміру до машини — рівно 250 метрів — і повертаюся на позицію. Гвинтівки заправлені, пристрілка проведена, ціль встановлена, а вітер майже стих. Мій здоровий глузд, результати пристрілки і попередні розрахунки на Chairgun підказують, що великим калібром потрапити буде набагато простіше. З нього і почнемо. Заряджаю барабан «цвіркуна» дванадцятьма «кінгами» і приступаю до стрільби. Шкода, що на цівку Cricket немає ні антабки, ні шини, ні планки Пікатінні, на які можна було б встановити сошки для стрільби зі звичній позиції лежачи. Втім, ці гвинтівки спочатку створювалися для власників автомобілів і для стрільби з рук. Тому в якості упору я використовую дах машини, підстеливши на неї туристичний килимок, і стріляю стоячи. Таке уявне положення за відсутності вітру виявляється досить стабільним, і моя малогабаритна ціль в прицілі не скаче і не тремтить. А значить, є надія і на результативний постріл. Розрахунки розрахунками, але треба все ж пристрілятися. Роблю перший постріл без поправок — і бачу в приціл невеликий фонтанчик пилу приблизно посередині між мною і ціллю. Що ж, добре, що віддачі у PCP майже немає — якщо б це була гвинтівка .308-го калібру, навряд чи я зміг би обійтися без напарника-спостерігача при такому приготуванні. Так, горизонталь у порядку, тепер пробуємо з вертикальною поправкою: кручу барабан прицілу, намагаючись підняти точку попадання на 85 МОА вгору. Ціна кліка — 1/4 МОА, і тому рахувати кліки навпомацки довелося довгенько — але, хвала інженерам March, на барабанчику дуже зручна розмітка. Один оберт барабана дорівнює 24 МОА, значить, нам треба... еее... приблизно три з половиною оберти. Ось і лічильник обертів згодився. Ну, пробуємо! Другий фонтанчик виявляється набагато ближче до наміченої цілі. Додаю ще пів-оберту вгору і одночасно виношу по сітці прицілу вправо на вітерець. Постріл — переліт! Відмінно — тепер вже справа техніки. Десяток кліків вниз. Перезарядка. Постріл — ще трохи переліт і трохи правіше. Ага — це, напевно, вітерець стих. Перезарядка. Відставити барабани та кліки, ціль і точка попадання вже настільки близькі, що спокусу стріляти виносом по сітці подолати просто неможливо. Постріл — промах, але буквально на пару пальців! Постріл — і ось вона, нагорода у вигляді пінного фонтану!!! Другу банку мені вдалося вразити з другого пострілу; третю — з третього. У підсумку на три цілі на дистанції 250 метрів витрачений всього один барабан куль! Гвинтівка, приціл і кулі злагоджено працюють в єдиному ритмі, і виходить все настільки стабільно, що просто серце тішиться — значить, не даремно були проведені всі мої приготування і розрахунки! Цікаво, а от якщо спробувати відійти на 300 метрів... Втім, це потім, а поки що треба спробувати повторити успіх з Cricket Compact калібру 4,5 мм. І ось тут вже виникають проблеми. Спочатку мені не вистачає вертикальних поправок прицілу (так-так, незважаючи на їхній величезний запас!), і доводиться робити винос «в порожнечу» по сітці. Потім виявляється, що купчастість кульок JSB Monster на такій дистанції вже, так би мовити, ніяка — величина розсіювання не дозволяє навіть сподіватися на стабільне влучання в мою мішень. З великим трудом і після багатьох марних спроб мені все ж таки вдається вполювати одну з трьох банок — але це швидше випадковість, а не плановий результат. Після чого рівень тиску в резервуарі, а також рівень ентузіазму в стрілку, опускаються нижче критичної позначки. Все, досить — стрільба на сьогодні закінчена. І так непогано вийшло, як для першого разу.

Результати і висновки

Головний результат — три малорозмірні цілі на дистанції 250 метрів, уражені з Cricket калібру 6,35 мм без якогось особливого зусилля з мого боку. Це дозволяє серйозно говорити про результативну стрільбу з такої пневматики на дуже великі за мірками цього класу зброї дистанції; в тому числі — використати, наприклад, пневматичну гвинтівку в якості інструменту для базового навчання і первинних тренувань з високоточної стрільби. Адже вартість одного пострілу з пневматичної гвинтівки та пострілу з вогнепальної нарізної зброї центрального бою, приміром, у .308-м калібрі — просто непорівнянні. А результат, тобто радість від точного попадання, вони здатні дарувати однаково. Та й досвід від стрільби з пневматики на 250 метрів можна порівняти зі стрільбою .308-м калібром метрів так на 700-800. За винятком, звичайно ж, відсутності віддачі і горезвісного запаху пороху.

Що стосується калібру 4,5 мм, то я сильно підозрюю, що тут просто потрібна більш потужна гвинтівка, ніж Cricket Compact. У цього «коротуна» все ж є своя ніша, і не варто вимагати від нього більшого. Разом з тим я впевнений, що на більшій швидкості ті ж кулі JSB Monster можна впевнено «запускати» за 200 метрів. А якщо знайти ствол, з якого стабільно і купчасто полетять надважкі кулі JSB Beast — це буде супердальнобійна гвинтівка по всім стандартам! За відчуттями, «папський» калібр 5,5 мм для дальньої стрільби підійде ще краще. Гвинтівки цього калібру потужніші, а вибір далекобійних куль просто величезний! Однак і «тато», і «дід», на відміну від потужних 4,5 мм, вимагають оформлення ліцензії на придбання у дозвільній системі. Інша справа, що з «дідівським» Cricket в 6,35 мм у мене вже є бажання пробувати і більш дальні дистанції, оскільки його «неслабкий» потенціал відчувається цілком наочно. Впевнений, що і 300 метрів — не межа. Доведеться, правда, переглянути кріплення прицілу для збільшення запасу поправок — а також, можливо, поекспериментувати з кулями інших виробників, якщо вони з'являться у продажу. Але про це — вже якось наступного разу.

Стаття опублікована в журналі "Світ захоплень: Мисливство & Зброя" № 3 за 2015 рік