Моя парасолька

Про те, що парасолька добре вкриває від дощу, обізнані всі, але лише одиниці знають, що вона може захистити й від більш серйозних проблем. Сьогодні ми розповімо про використання парасольки як засобу самозахисту.

Екскурс в історію

Парасолька була винайдена ще приблизно в XI столітті до нашої ери, а на роль її батьківщини претендують Китай, Індія, Єгипет і Вавилон. З часом спочатку примітивна і утилітарна — у вигляді декількох скріплених палиць, покритих пальмовим листям або плетеною соломою, — парасолька стає все складнішим аксесуаром, перетворюючись на предмет розкоші, що символізує владу, багатство і благородне походження. Купол парасольки береже від вогкого дощу і пекучого сонця, а сухість і прохолода позбавляють від страждань і поневірянь. Парасольки стали виготовлятися з цінних матеріалів, по-чудернацьки прикрашатися і мати різноманітну форму — наприклад, існували багатоярусні парасольки у вигляді пагоди; іноді такі споруди важили так багато, що вимагали особливих "носіїв парасольки". Там же, на Сході, парасолька стала оберегом — наприклад, один з восьми священних символів буддизму називається "Блага Парасолька"; за легендою, він уособлює захист розуму від спекотливого жару затьмарень, оберігає від страждань і є символом благих діянь. У Західній Європі парасолька відома з XVII століття; у Франції її називають le parasol (букв. - "проти сонця"). Так, перші парасольки призначалися саме для захисту від сонця! Голландське zonnedeck ("навіс від сонця") також говорить про захист від сонячних променів. Якраз від цього слова і виникло російське "зонтик". Відзначимо, до речі, що легковажне "зонтик" транскрипційно ближче до голландського оригіналу, чим серйозне "зонт". Складні парасольки з'явилися у Франції в 1715 р., а в 1750 р. англієць Джонас Хенвей запропонував використати парасольку як укриття від дощу. Парасолька еволюціонувала і за формою, і по суті. Варіювалася форма — існували асиметричні парасольки, призначені для захисту від сильного вітру, парасольки для двох та інші. Іноді парасольки застосовувалися абсолютно дивовижним чином — чого тільки варта парасолька німецьких пожежних часів Першої світової війни! Це пристосування з куполом діаметром більше метра з азбестової тканини мало невелике віконце-проріз для пожежного рукава, захищаючи пожежників від язиків полум'я та іскор і дозволяючи підібратися до джерела займання впритул. Одне лише залишалося незмінним — з самого моменту появи парасолька завжди була вірним захисником і супутником людини.

Квітуча сакура

Кліматичні особливості середньовічної Японії і її життєвий устрій сприяли тому, щоб парасолька стала невід'ємною частиною повсякденного життя як тутешніх жінок, так і чоловіків. З давнини й до наших днів парасолька — незмінний супутник жителів японських островів; цьому сприяли пекуче жарке сонце і щедрі опади, рівень яких багаторазово перевищував рівень опадів, наприклад, в Європі. При цьому в Японії загар вважався не те щоб непристойним, а просто непопулярним. Вигадливі зачіски прекрасних дам, клеєні зачіски самураїв (так само як і наряди й тих, і інших) вимагали захисту від сил природи — і парасолька цей захист забезпечувала. Японська парасолька — особливе явище. У всьому іншому світі до середини XVIII століття головною функцією парасольки вважався захист від сонця, а тут універсальна парасолька була вже створена. Можливо, справа була навіть не в мінливій погоді, а в чудовому винаході японських майстрів — папері ручного виробництва, іменованою "васі", яку ЮНЕСКО згодом внесла до списку Всесвітньої нематеріальної спадщини. Цей унікальний матеріал використовувався для виготовлення безлічі різноманітних речей, серед яких — ліхтарі, одяг, аеростати та навіть стіни японських будинків. У традиційному японському будинку, що являє собою дах, встановлений на каркас, стіни, як правило, мали рамкову конструкцію й обклеювалися тим самим папером васі. Цей же папір, тільки відповідним чином оброблений та іменований вже "касагамі", став чудовим матеріалом для універсальної парасольки, що створює в жаркий сонячний день рятівну тінь, а в негоду — прекрасне укриття від дощу. Касагамі мав приємну фактуру і легко піддавався фарбуванню, так що парасольки з нього виходили справжніми витворами мистецтва. В Японії й понині надають перевагу парасольці-тростині над складаними парасольками, що не витримують різких поривів вітру; складані парасольки тут, звичайно, теж випускають — ця продукція орієнтована в основному на експорт. Так що образ японки, що став хрестоматійним, з неодмінною парасолькою цілком відповідає дійсності.

Втім, середньовічна Японія відома не лише парасольками з паперу. Жорстка внутрішня політика сегунів, феодальна роздробленість і міжусобні війни стали причиною значного погіршення криміногенної ситуації в країні. Немає потреби говорити, що в такій ситуації бойові мистецтва, які навчають діяти тими або іншими видами зброї або підручними засобами, були вельми популярні й затребувані — і в освоєнні їхніх прийомів жінки намагалися не відставати від чоловіків. На жаль, списи або алебарди (як і улюблені вила декого з сучасної політичної еліти України) не можуть вважатися елементом повсякденного костюма; тому для того, щоб уникнути посягань з боку самураїв напідпитку, ронінів або вуличних хуліганів, японкам доводилося або уникати небезпечних місць і ситуацій, або захищатися доступними способами. При цьому сподіватися пані самурайської породи могли хіба що на невеликий ніж — кайкен (квайкен), спеціально призначений для захисту честі й гідності, та на підручні засоби; як бачимо, парасолька тут виявлялася дуже до речі. Парасолькою в закритому стані могли наноситися точкові удари по вразливих місцях агресора або оборонні — по його пальцях або кистях рук; а рукоятка парасольки при її утриманні за протилежний край прекрасно годилася для нанесення хльостких ударів з розмаху. Враховуючи вправність, набуту в процесі довгих виснажливих тренувань, ці дії могли бути дуже ефективними.

Слід зазначити, що в середньовічній Японії жили пані, які за рівнем спеціальної підготовки могли дати фору не лише ж нам або дочкам самураїв, але і їм самим. Йдеться про куноіті, або куноічі (kunoichi) - дівчат-ніндзя. Куноіті були майстринями перевтілень, залежно від завдання стаючи або "знатною пані", або "торговкою", а то і зовсім "веселою дівчиною з чайного будиночка"; прикинувшись, наприклад, наївною, але цікавою, куноіті могла потихеньку витягти з захмелілого в будинку пристрасті суб'єкта будь-яку секретну інформацію.

На жаль, відвідування злачних місць і розважальних кварталів для самої ніндзя, було пов'язане з підвищеним ризиком — можливість потрапити на очі підхмеленим грубіянам всіх станів і піддатися насильству було цілком реальною. Справедливості ради зазначимо, що у невдалого гуляки, який ризикнув потискати красуню, з'являлася реальна можливість побачити давно покійних родичів — адже куноіті відрізнялася не лише здатністю до перевтілення, але і практично досконалим мистецтвом наносити опонентові ушкодження різноманітного ступеня тяжкості масою різноманітних способів. Враховуючи відсутність у себе грубої фізичної сили, дівчина-ніндзя робила ставку на тонке знання анатомії та використання різних пристосувань — сюди входили усі характерні види зброї, спеціальна зброя ніндзя, поєднання різних речовин (як порошків, так і рідин), ну і, звичайно, підручні засоби. Напевно, не було такого побутового предмета, який куноіті не змогла б використати для свого захисту. Шпильки для волосся, гребені, пояс "обі", дерев'яні сандалі "гета", мішечок з грошима і нецке на шнурку, навіть пудра — все це у разі чого могло використовуватися. Парасольки в цьому сенсі мали дуже великий потенціал — наприклад, рукоятка могла приховувати клинок або, скажімо, ланцюжок з грузилом. Подібні "привнесені зміни" могли бути небезпечні не тільки для опонентів, але і для самих куноіті — потрапити в руки служби безпеки "супротивника" з такою парасолькою означало неминучу і дуже неприємну смерть. Втім, куноіті й зі звичайною парасолькою могли творити чудеса.

Ось один з прикладів використання. Куноіті, прогулюючись з відкритою парасолькою, піддається агресії з боку опонента. Вона закриває парасольку — цей жест сприймається як спроба діалогу, він зовсім неагресивний. У цей момент одним рухом наноситься стусан парасолькою в низ живота нападника. Як правило, навіть після всього лише позначення такої дії суперник інстинктивно нахиляється. Одночасно з рухом вперед парасолька знову розкривається — таким чином купол парасольки закриває вид для супротивника, заважаючи йому вчасно вжити захисних дій, — і супротивникові наноситься удар основою долоні в ніс прямо через купол парасольки. Далі можливі різні варіанти розвитку атаки.

Описаний нами спосіб — досить гуманний; частіше, як тільки обличчя опонента закривалося куполом парасольки, прямо через матеріал куполу в шию або око наносився удар шпилькою для волосся. Якщо ж зі складок кімоно заздалегідь був витягнутий який-небудь гострий предмет — на кшталт айкуті (ножа без гарди) або клинка, схованого в рукоятці парасольки, — то цей удар міг бути нанесений в уразливе місце корпусу хулігана. До речі, автор статті мав можливість ознайомитися з книгою про жіночу самооборону, видану в Японії, де описувалося чимало прийомів використання парасольки в ході самозахисту. Прекрасна дама в традиційному кімоно не лише ефектно, але й ефективно демонструвала ці прийоми. Знаючи особливості японських бойових мистецтв, можна здогадатися, що ці прийоми та рухи були створені сотні років назад і дійшли до нас майже без змін.

Лондонський туман

Збройове законодавство Великобританії — одне з найжорсткіших. Моєму приятелеві, в чиєму багажі митники аеропорту Хітроу виявили розкладний багатофункціональний ножик, довелося тривалий час пояснювати, навіщо йому "це". Ножик залишили, але приятель після допиту почував себе чи не серійним вбивцею — і це в країні, де ще півтори сотні років назад джентльмен, збираючись в театр, вважав незайвим крім тростини прихопити з собою і револьвер. На те були всі підстави: в XIX столітті кримінальна активність у великих містах Англії просто зашкалювала. До рубежу століть завдяки активним заходам уряду ситуація вирівнялася — але все ж не настільки, щоб житель Лондона міг почувати себе в цілковитій безпеці; тому для особистої охорони — на постійній основі або для тимчасового супроводу — наймалися професійні боксери та борці, а також співробітники поліції. Крім цього, отримувалася зброя, відвідувалися уроки боксу і боротьби. Серед шкіл самозахисту особливо виділялася лондонська "Академія Бартітсу військової та фізичної культури", також відома як "Клуб Бартітсу". Її засновник, Едвард Вільям Бартон-Райт, в 1898 р. створив оригінальну школу самозахисту, що включає джиу-джитсу, англійський бокс і французький сават, до того ж викладалися також фехтування тростиною і використання парасольки. Оригінальність цієї системи була не лише в синтезі борцівської та "ударної" техніки, але й у використанні підручних засобів. Упор робився на відпрацювання реальних ситуацій, в яких могли б опинитися джентльмен або леді (існував курс і для жінок). Школа завоювала популярність, зайняття проводилося досвідченими інструкторами з різних напрямів і коштувало недешево. Проте комерційні таланти Бартона-Райта значно поступалися його педагогічним здібностям, і в 1902 р. заклад припинив існування. Згадка про Бартітсу зі злегка зміненою назвою — Барітсу — можна зустріти у сера Артура Конан-Дойля в циклі творів про Шерлока Холмса; саме прийомом Бартітсу легендарний детектив отримав перемогу над злочинним генієм, професором Моріарті, в знаменитій сутичці у Рейхенбахського водоспаду.

Проти ножа і «демократизатора» - парасолька Krisenvorsorge & Sicherheit UG в умілих руках здатна творити чудеса

У Лондоні того часу широку популярність здобула жінка, відома як міс Сандерсон. Ця, безсумнівно, талановита і здібна особа, бувши заміжньою за П'єром Віньї, викладачем фехтування тростиною в академії Бартона-Райта, набула свій власний фехтувальний досвід і стала чудовим інструктором даного стилю. З 1908 р. міс Сандерсон сама почала вести школу самозахисту для жінок з більш адаптованою жіночою версією Бартітсу. Упор в цьому курсі робився на підручні засоби; перш за все — на парасольку, оскільки вона була неодмінним атрибутом леді, що виходять з дому. В ході демонстрації своєї майстерності, влаштованої для журналістів, опонентами міс Сандерсон виступали представники лондонського "дна", які за відповідну винагороду повинні були проявити свої здібності «цілком серйозно». Майстерними та жорсткими діями міс Сандерсон відбила всі атаки, використовуючи тільки тростину і парасольку — нападники почали тікати, а журналісти із захватом підтвердили спроможність школи й особисто міс Сандерсон. Надалі її образ став такий популярний, що був використаний суфражистками (прихильницями рівноправ'я жінок і чоловіків) – більш того, з міс Сандерсон була змальована і героїня графічної новели "Суфраджицу пані Панкхерст і амазонки". Так що, кажучи образно, слабкі жінки Сходу і Заходу у пошуках засобу самозахисту об'єдналися під однією парасолькою.

На сторожі життя і гідності

Якщо ви коли-небудь побачите в руках або за спиною охоронців поважної персони парасольку — не поспішайте робити висновки з приводу дощу, що наближається. Частенько парасолька є присутньою в спорядженні охоронця не лише для захисту від негоди. Чи означає це, що вона виготовлена з куленепробивної тканини? Зовсім ні — найчастіше парасолька ця звичайнісінька, хіба що підвищеної міцності. Наприклад, парасольку Krisenvorsorge & Sicherheit зовні не відрізниш від звичайної; а ось "внутрішньо" - зовсім інша справа. При всій своїй звичній зовнішності така парасолька може з успіхом виконувати незвичні завдання, використовуючись як в закритому, так і в розкритому стані. У розкритому положенні парасолька захищає від предметів і речовин, що кидаються і випліскуються в обличчя особі, яку охороняють — будь то хоч гнилий помідор, хоч камінь, хоч порція кислоти або аерозоль з фарбою. Як правило, сховатися від подібного голими руками не вийде — а ось парасолька з цим прекрасно справляється.

Розкрита парасолька — відмінний активно-пасивний метод для припинення атаки й утримання нападника на дистанції, а також хороше прикриття для евакуації особи, що охороняється. Швидко розкриваючи парасольку перед собакою, що нападає, можна практично напевно зупинити її — тварина не чекає такої "трансформації" супротивника і частенько лякається, а вже утримати її на дистанції й зовсім буде легко. Закрита ж парасолька — відмінний засіб для припинення атаки активним чином, нею можна ефективно блокувати ударні кінцівки опонента, а також відбивати удари, що наносяться довгими предметами (на зразок мачете, бейсбольних біт, обрізків труб, палиць тощо).

Ось ми, власне, і підійшли до головного. Раз вже парасольку можна застосовувати для захисту інших людей, то її просто необхідно вміти використовувати для захисту себе коханого. Парасолька служить відмінним підручним засобом в ситуаціях самозахисту — і це доведено на практиці різними людьми з різних місць упродовж сотень років.

Парасолька дає різні способи реакції на загрозу — залежно від оцінки її ступеня, тактичного розуміння ситуації та рівня підготовленості. Навіть якщо рівень вашої готовності невисокий, просто розкрийте парасольку у бік опонента — і він вже не зможе вас дістати. Ситуація вимагає розвитку — і не найгірший варіант, якщо ви, відштовхнувши супротивника парасолькою, просто втечете; головне, що перша атака нападника — а раптом він озброєний ножем? – небезпечним предметом буде невдалою, і у вас з'явиться шанс врятуватися.

Точкові, січні й такі, що дроблять удари завдаються наконечником і ручкою парасольки. Ціллю ураження є кінцівки, обличчя, шия. Відзначимо, що ураження очей і потужні проникаючі уколи вістрям в шию дуже небезпечні та можуть завдати серйозної шкоди здоров'ю опонента — тому треба ретельно співставляти рівень агресії нападника з адекватністю захисту. Позитивним аспектом є відносно безпечна дистанція, що забезпечується парасолькою при контакті з опонентом. Розглянемо деякі варіанти реагування парасолькою. Опонент атакує розбитою пляшкою. Варіант 1-й (активно-пасивний) : розкриваєте парасольку й утримуєте опонента на відстані. Можна на якийсь час зупинити атаку і втекти. Варіант 2-й (активний) : завдаєте потужного січного удару по кисті, що утримує розбиту пляшку. Варіант 3-й (активний) : відбиваєте парасолькою атакувальний удар опонента розбитою пляшкою. Варіант 4-й (активний) : зустрічаєте атакуючого опонента потужним прямим ударом парасольки (місця докладання удару на тілі опонента — на ваш розсуд). Бережіть себе, і нехай парасолька служить вам тільки для захисту від негоди!

Бойова парасолька Krisenvorsorge & Sicherheit UG

Krisenvorsorge & Sicherheit UG – багатофункціональна елегантна парасолька з автоматичним механізмом розкриття, яка забезпечить надійний захист від вітру і негоди, а в надзвичайній ситуації зможе бути використана як ефективний засіб самозахисту.

Особливості:

- каркас виготовлений з легкого і міцного скловолокна;

- наконечник — з нержавіючої сталі;

- парасолька доступна в декількох кольорах, прийнятних як для чоловіків, так і жінок (матеріал купола — нейлон);

- конструкція парасольки не містить будь-яких нетипових компонентів, що дозволить проносити парасольку як ручну поклажу в місцях з підвищеним рівнем контролю (наприклад, при посадці в літак);

- маса — всього 700 г (при загальній довжині в 90 см);

- може витримати поперечне навантаження до 100 кг;

- для безпечного зберігання та транспортування комплектується чохлом з ручкою;

- рукоятка виконана в формі кулі або крюка (матеріал — тверда деревина або високоміцний полімер).

Стаття опублікована в журналі "Світ захоплень: Мисливство & Зброя" в № 4 за 2015 рік

Автор: Дмитро Таранов