Ingram: гносеологія явища. Частина I
11 грудня 2012 року тишу вулиці Єфремова у Львові розірвали вибух гранати та інтенсивна автоматна стрільба. Але жителі цієї тихої вулиці марно шукали потім сліди від куль на стінах своїх будинків. Група захоплення, що складалася з працівників Львівського і Київського УБОЗів, проводила операцію по затриманню особливо небезпечних злочинців, яких дуже важливо було взяти живими, і тому граната була світлошумовою, а патрони — холостими.
м. Львів, вул. Князя Романа, 24.08.2012 р., Volvo Вови «Морди» Але залякати не вдалося. За кілька секунд, поки мікроавтобус групи захоплення перегороджував дорогу «Ланосу» зі злочинцями і спецназівці рвонулися до автомобіля, в ньому встигли прозвучати два зовсім не холості постріли з револьвера .38-го калібру. Першим був смертельний постріл в голову тому, хто сидів на задньому сидінні «Ланоса». А ось другому пострілу, теж в голову, але тому, хто сидів за кермом, завадили спецназівці: куля завдала лише дотичне поранення.
Львівський МАС М10
Не вдалося взяти живим громадянина Володимира Марко, 53 років, також відомого як «Біба», кілера-ліквідатора, який був у міждержавному та міжнародному розшуку цілих 22 роки. Покази його напарника, який залишився в живих, підтвердили їх причетність до замаху у Львові в серпні 2012 року на відомого в кримінальних колах Вову «Морду», під час якого загинув один з його наближених, і до вбивства в 2011 році в Брюховичах одного раніше судимого громадянина. Згідно з висновками експертів, всупереч «законам жанру» Марко використовував при скоєнні цих злочинів один і той же пістолет-кулемет «Скорпіон».
Перше подвійне вбивство Марко здійснив у 1990 році під час «стрілки» на вул. Гвардійської у Львові. З тих пір, як стверджується, «Біба» спеціалізувався на замовних вбивствах, виконуючи «замовлення» не тільки в Україні і країнах СНД, але і в державах далекого зарубіжжя.
м. Львів, вул. Князя Романа, 24.08.2012 р., Volvo Вови «Морди» Львівські міліціонери підозрювали його в скоєнні більше десятка вбивств на території області. Зокрема, окрім вже сказаного, це вбивство громадянина Тереховича, міліціонерів Лисицина та Іванова в 1996 році, екс-губернатора Львівщини Степана Сенчука у 2005 р., кримінального авторитета Колі «Рокеро» в 2007 р., бізнесмена Ігоря Кульчицького в 2008 р. Чому у затриманні брав участь «Сокіл» Київського УБОЗу? Можливо, тому, що були серйозні підстави підозрювати, що це саме «Біба» ще з попереднім своїм напарником 12 травня 2005 року виконали в Києві «замовлення» на кримінального авторитета Віктора Рибалко, відомого як «Рибка». Взагалі-то і на вулиці Єфремова, 11 грудня 2012 року Марко з напарником опинився невипадково. Вони повинні були ліквідувати в той день людину з найближчого оточення Вови «Морди», який мешкав неподалік. Крім револьвера, оперативники виявили в машині ПМ і автомат. Ще більше цікавого знайшли в м. Винники, в шести кілометрах від Львова, де з підробленими документами жили два кілера, а саме: югославський кулемет М53, ще один «Калашников», пістолет-кулемет, стріляючий ніж розвідника, кілька РПГ «Муха», саморобні вибухові пристрої, близько 7000 різних патронів та інше. Все це доповнювала система сигналізації і відеоспостереження. Так як ці двоє живими здаватися не збиралися, спробу їх затримання за місцем проживання невелике містечко могло запам'ятати надовго.
м. Львів, вул. Князя Романа, 24.08.2012 р., Volvo Вови «Морди»
Серед іншого був вилучений компактний саморобний пістолет-кулемет під патрон 9х18 ПМ. І хоча криміналісти не встановили його причетність до якихось злочинів, зброя ця досить примітна. Адже в криміналістичній практиці нечасто зустрічаються відносно точні копії зброї промислового виробництва. Частіше ті, хто копіює, наслідують лише в загальному, «спрощуючи» виріб технологічно. Але в даному випадку і спрощувати особливо було нічого, оскільки, незважаючи на фантазійне «маркування» FN-10 CAL.38 36959 2007, було очевидно, що це копія Ingram MAC-10. Рідкісна «птаха» в наших краях.
Короткий лікнеп
У конструкції розробленого в 60-ті роки минулого століття в США пістолета-кулемета Ingram M10 простежується вплив ізраїльського UZI: компонування з розміщенням магазину в пістолетній рукоятці; затвор, що набігає на ствол; штамповані затворна і спускова коробки. Але загалом, як стверджується, це цілком самостійна система.
Саморобний Ingram під патрон 9х18 з арсеналу Володимира Марко
Автоматика ПК працює за принципом віддачі вільного затвора, постріл проводиться з відкритого затвора. М10 має два запобіжника: один блокує переміщення затвора в його передньому положенні поворотом рукоятки затвора на 90 градусів, другий, повзункового типу, розташований перед спусковим гачком, при включенні блокує шептало. З лівого боку спускової коробки знаходиться перемикач режиму вогню, форма якого запозичена у гвинтівки M16A1. Діоптричний приціл, являє собою отвір у пластині, привареній до спускової коробки. Мушка — з можливістю «регулювання» по вертикалі шляхом її згинання-розгинання. Будова магазина на 32 патрона для Ingram M10 під патрон 9 мм Luger запозичена у німецького ПК Walther MP, на 30 патронів для варіанту під патрон .45 АСР — у американського M3. Приклад висувний, зі складаним плечовим упором. Замість передньої рукоятки — ремінна петля: просте, але не найкраще рішення.
Від М5 до М11
Ingram M11A1 виробництва RPB IndustriesКоротка історія Гордона Інгрема (Gordon B. Ingram) і його пістолетів-кулеметів виглядає наступним чином.
Американець Гордон Інгрем зайнявся розробкою пістолетів-кулеметів в кінці Другої світової війни. До цього часу в Армії США вже стояв на озброєнні пістолет-кулемет М3. Свій перший зразок, створений у 1946 році, 21-річний Інгрем оптимістично назвав М5, розраховуючи, що під цим же найменуванням цей ПК замінить своїх попередників в арсеналі U. S. Army. Це був ПК традиційного для того часу компонування з магазином попереду спускового гачка і дерев'яним прикладом. Але в серію пішов вже Ingram M6. У 1949-1952 рр. компанія Police Ordnance Company, Лос-Анджелес, випустила близько 10 000 пістолетів-кулеметів Ingram M6 під патрон .45 АСР, 9 мм Luger і .38 Super Auto, котрі поставлялися поліції США, на Кубу і в Перу. Моделі Ingram M7 і Ingram M8 успіху не мали.
Гордон Б. Інгрем зі своїм М6 виробництва Police Ordnance Co
Потім, у середині 1960-х, відбулося знайомство Інгрема з перуанцем Хуаном Еркуяга, який напівлегально виготовляв зброю для деяких латиноамериканських «революціонерів». Від нього Інгрем дізнався, що ці специфічні покупці хотіли б отримати зброю, яка відповідає трьом вимогам: малі розміри, щоб носити приховано; глушник, щоб ускладнити виявлення; низька вартість. Інгрем розробляє такий ПК, що став згодом відомим як Ingram M10. Але Еркуяга раптово зникає з США. У 1969 р. Мітчелл Вербелл (Mitchell WerBell), власник компанії Sionics з Джорджиї, запропонував Інгрему виготовляти його зброю для «сил спеціальних операцій» США і Південного В'єтнаму, куди Sionics Co. поставляла глушники. Інгрем стає головним інженером компанії. Тоді ж він розробив більш компактний Ingram M11 під 9 мм Auto (це позначення було нанесено на зброю; мався на увазі патрон .380 Auto, більш відомий в Європі як 9 mm Browning Short).
В'єтнам, початок 1970-х, Мітчелл Вербелл рекламує МАС-10
Але, незажаючи на активну рекламу, замовлень, а відповідно і грошей, від армії і морської піхоти не було. Тоді Вербелл звернувся до інвестиційної групи Quantum Corp. Так в Паудер Спрінгс, штат Джорджія, з'явилася фірма Military Armament Corporation (MAC). В цей час в США вже обговорювалося питання заміни пістолета M1911A1 іншим пістолетом або принципово новою зброєю. MAC розраховувала на успіх свого Ingram M10. У 1971 р. MAC представила Ingram M10 у двох калібрах і Ingram M11. Вони могли комплектуватися глушниками, оптичними прицілами, лазерними цілевказівниками. Для цивільного ринку, окрім того, випускались самозарядні довгостввольні модифікації у варіанті «карабін».
Але військових замовлень так і не було. На цивільному ринку «Інгреми» привернули певний інтерес, але ненадовго. За п'ять років MAC випустила, за різними оцінками, від 10 до 16 тисяч штук усіх модифікацій. У 1976 р. компанія збанкрутувала, і ліцензію на виробництво у неї викупила RPB Industries. У 1977 р. RPB Industries відновлює виробництво M10 і M11, але в 1983 р. припиняє його через проблеми з BATF (Федеральне агентство Міністерства юстиції США, здійснює контроль за обігом вогнепальної зброї і вибухових речовин). У 1983-му колишній керівник RPB Industries Вейн Даніел (Wayne Daniel) створив компанію SWD Incorporated і почав виробництво Ingram M10 і M11 під назвою SWD M10/9 і SWD M11/9 відповідно. Ingram M10 і M11 випускали ще кілька фірм — як у США, так і в інших країнах.
Одного разу в Уганді
Бікаліберний (9 мм/.45) Ingram M10A1, зібраний SWD Inc. з деталей, виготовлених МАС і RPB Industries27 червня 1976 року з аеропорті Еллінкон в Афінах вилетів аеробус A300B4 компанії «Ейр Франс», що виконував рейс № 139 Тель-Авів–Париж. На його борту було 248 пасажирів і 12 членів екіпажу. Незабаром після вильоту в 12:30 літак був захоплений терористичною групою, в яку входили Вілфред Безе і Бригіта Кульман з німецької ліворадикальної організації «Революційні осередки», а також двоє палестинців з Народного фронту звільнення Палестини.
Після дозаправки в Бенгазі (Лівія) літак приземлився в міжнародному аеропорту Ентеббе, в 35 км від Кампали, столиці Уганди, де до терористів приєдналися ще четверо співучасників. Зловмисники висунули вимогу про звільнення 40 палестинців, які відбувають ув'язнення в Ізраїлі, і 13 екстремістів з в'язниць Кенії, Франції, Швейцарії та Західної Німеччини. У разі невиконання вимог вони погрожували почати розстрілювати заручників. Пізніше більшу частину пасажирів терористи звільнили, залишивши тільки 106 заручників, більшість з яких були євреї. Аеропорт охороняв підрозділ армії Уганди, яка підтримувала екстремістів. Ізраїльські спецслужби прийшли до висновку, що вихід може бути тільки одним — силове вирішення проблеми. Для проведення операції «Удар грому» (пізніше перейменована в операцію «Йонатан») була створена спецгрупа з бійців підрозділу «Сайерет Маткаль» Генерального штабу і бригада «Цанханім» Армії оборони Ізраїлю. Штурмовим загоном, якому необхідно було захопити будівлю аеропорту і звільнити заручників, командував підполковник Йонатан Нетаньяху.
Аеробус «Ейр Франс» рейсу № 139 прямує з Бенгазі в Ентеббе
Завантаження «Мерседеса» з групою бійців «Сайерет Маткаль» в транспортник
У будівлі аеропорту під охороною семи терористів перебувало багато заручників, тому постало питання про недоцільність використання при штурмі ізраїльських пістолетів-кулеметів UZI з їх патронами 9 мм Luger, стрільба якими могла призвести до великих жертв серед заручників. Як стверджується, UZI було вирішено замінити пістолетами-кулеметами Інгрем M11 з більш слабкими патронами 9x17 мм.
Цьому факту не приділяють особливого значення і про це рідко згадується в описах тих подій. Але в спогадах одного з учасників цього рейду, який, судячи по всьому, має відношення більше до авіації, ніж до стрілецької зброї, зустрівся цікавий момент. Він вказує, що бійці, які перебували в автомобілі разом з підполковником Нетаньяху, були озброєні чорними «пістолетами угандського зразка, оснащеними глушниками». Цей чорний «Мерседес» був копією лімузина угандського диктатора Іді Аміна, канібала і великого друга радянського народу. Автомобіль спеціально підготували і везли транспортним літаком разом з загримованими під негрів бійцями «Сайерет Маткаль» для того, щоб, не викликаючи підозр, наблизитися до постів угандських солдат для їх тихої ліквідації. Може, ще й через це постало питання заміни зброї. А цими «пістолетами угандського зразка з глушниками», судячи з усього, і були невеликі Інгрем M11.
Чому ж вони «угандського» зразка? Адже самі ізраїльтяни «посватали» продукцію МАС Іди Аміну всього кілька років тому, коли між ними були більш дружні відносини. Африканському диктатору дуже сподобалася заокеанська стріляюча новинка, і він навіть купив «кілька сотень» пістолетів-кулеметів. Скільки саме — Мітчелл Вербелл зазвичай не уточнював, але не забував про Іди Аміну, перераховуючи в інтерв'ю журналістам комерційні успіхи своєї фірми.
Штурм аеропорту Ентеббе ізраїльськими командос з приземленням транспортників прямо на льотне поле в ніч з 3 на 4 липня 1976 р. пройшов успішно. В результаті терористів і 24 угандських солдат було вбито. Ізраїльтяни звільнили 102 заручника, при цьому загинули три заручника, були поранені п'ятеро бійців штурмового загону, загинув один — підполковник Йонатан Нетаньяху. «Удар грому» вважається однією з кращих операцій сил спеціального призначення. А для дітища Гордона Інгрема це виявилося рідкісним винятком. Бо популярність Інгрем М10 і M11, якщо не брати в розрахунок кінематограф, здебільшого іде з кримінальних хронік. (Продовження слідує)
Частину II ви можете прочитати в журналі "Світ захоплень: Мисливство & Зброя" № 1 за 2015 рік
Стаття опублікована в журналі "Світ захоплень: Мисливство & Зброя" № 6 за 2014 рік
